1, 2. Чим Манасія відрізнявся від Ахава і які запитання ми обговоримо?

ПОГОВОРІМО про двох царів, які згадуються в Біблії. Один правив у десятиплемінному царстві Ізраїлю, а другий — у двоплемінному царстві Юди. Хоча вони жили в різні часи, у них багато спільного. Вони обидва збунтувалися проти Єгови і довели народ до гріха. Обидва були ідолопоклонниками і вбивцями. Усе ж між ними була суттєва відмінність: один до кінця свого життя вперто чинив зло, а другий розкаявся у своїх жахливих вчинках і Бог його простив. Про яких царів ідеться?

² Мова йде про Ахава, царя Ізраїля, і Манасію, царя Юди. Порівнявши життя цих двох чоловіків, ми багато чого дізнаємося про таке важливе поняття, як каяття (Дії 17:30; Рим. 3:23). Що таке справжнє каяття? Які його ознаки? Нам важливо це розуміти, адже ми хочемо, щоб Єгова пробачав нам гріхи. Для того аби знайти відповіді на ці запитання, ми розглянемо життя згаданих царів і обговоримо приклад, який навів Ісус.

3. Яким царем був Ахав?

³ Ахав був сьомим царем десятиплемінного царства Ізраїлю. Він взяв за дружину Єзавель — дочку царя Сидона, багатого міста біля північних кордонів ізраїльського царства. Цей шлюб відкрив перед ізраїльтянами можливість збагатитися, але разом з тим ще більше зіпсував  їхні стосунки з Єговою. Єзавель поклонялася Ваалу, і під її впливом Ахав насаджував у народі огидне поклоніння, яке включало в себе храмову проституцію і принесення в жертву дітей. У ті часи жоден з пророків Єгови не міг почуватися безпечно, Єзавель убила багатьох з них (1 Цар. 18:13). Та й сам Ахав «робив ще більше зло в очах Єгови, ніж усі його попередники» (1 Цар. 16:30). Єгова не дивився крізь пальці на те, що робили Ахав та Єзавель. Він добре знав про всі їхні негідні вчинки. У своєму милосерді Єгова не раз звертався до царя та свого народу через пророка Іллю і заохочував їх змінитися, поки не стало надто пізно. Але Ахав та Єзавель не прислухались до Божих застережень.

4. Який вирок Єгова виніс Ахаву і як цар на нього зреагував?

⁴ Зрештою терпінню Єгови прийшов кінець. Він послав Іллю до Ахава та Єзавель, щоб виголосити їм вирок — увесь їхній рід буде знищено. Слова Іллі настільки вразили царя, що несподівано цей пихатий чоловік упокорився перед Єговою (1 Цар. 21:19—29).

5, 6. З чого видно, що каяття Ахава було несправжнім?

⁵ Хоча в цьому випадку Ахав упокорився, його каяття було несправжнім: він не намагався покінчити з поклонінням Ваалу у своєму царстві і не заохочував народ служити Єгові. Те, що Ахав насправді не розкаявся, видно і з інших його вчинків.

⁶ Пізніше Ахав попросив царя Юди Йосафата допомогти йому у війні проти сирійців. Йосафат запропонував спочатку порадитися з Єговою. Ахаву ця ідея не сподобалась, він сказав: «Є... один чоловік, через якого можна запитати Єгову, але я його ненавиджу, бо він ніколи не пророкує для мене доброго, а тільки погане». Все ж царі покликали пророка Михаю. І, звичайно ж, Божий пророк не передрік для Ахава нічого доброго. Замість того щоб розкаятися і попросити в Єгови прощення, цей злий цар кинув Михаю у в’язницю (1 Цар. 22:7—9, 23, 27). Хоча цар зміг ув’язнити Божого пророка, він не зміг перешкодити сповненню пророцтва. У битві з сирійцями Ахав загинув (1 Цар. 22:34—38).

7. Що Єгова думав про Ахава?

⁷ Відразу після смерті Ахава стало зрозуміло, що про нього думав Єгова. Коли праведний цар Йосафат повернувся додому, Єгова послав до нього пророка Єгу. Той докорив цареві за союз з Ахавом, сказавши: «Чи слід було тобі помагати лихим людям і любити тих, хто ненавидить Єгову?» (2 Хр. 19:1, 2). Подумайте: якби каяття Ахава було щирим, пророк не назвав би його лихою людиною, яка ненавидить Єгову. Хоч Ахав у якийсь момент пожалкував про свої вчинки, очевидно, що він так ніколи й не розкаявся.

8. Чого можна навчитися з того, що сталося з Ахавом?

⁸ Чого можна навчитися з того, що сталося з Ахавом? Коли він почув від Іллі, яке лихо чекає його рід, то впокорився. Це був хороший початок. Але те, що Ахав робив потім, показало, що він не розкаявся від усього серця. Отже, справжнє каяття — це не просто тимчасовий жаль про скоєне. Щоб ліпше зрозуміти, що означає по-справжньому  розкаятись, розгляньмо приклад царя Манасії.

9. Яким царем був Манасія?

⁹ Приблизно через 200 років в Юді зацарював Манасія. Його гріхи були, мабуть, ще тяжчими, ніж Ахавові. У Біблії про Манасію сказано: «Він чинив багато зла в очах Єгови та ображав його» (2 Хр. 33:1—9). Він побудував жертовники язичницьким богам і поставив різьблену священну палю прямо у святому храмі Єгови. Мабуть, це був ідол богині родючості, а частиною поклоніння цій богині були сексуальні оргії. Манасія займався магією, ворожив та чарував. Він також «пролив дуже багато невинної крові» і навіть «спалив своїх синів» як жертву фальшивим богам (2 Цар. 21:6, 7, 10, 11, 16).

10. Як Єгова покарав Манасію і як це на нього вплинуло?

¹⁰ Як і Ахав, Манасія вперто нехтував попередженнями пророків Єгови. Зрештою «Єгова навів на [Юду] воєначальників ассирійського царя, які схопили Манасію гаками, закували його в мідяні кайдани і забрали до Вавилона». Там, у в’язниці на чужині, Манасія мав достатньо часу, щоб задуматися над своїм життям. Він «сильно впокорився перед Богом своїх прабатьків». Але на цьому Манасія не зупинився. «Він почав благати про ласку свого Бога Єгову». Очевидно, він багато «молився до Бога». Цей злий чоловік почав змінюватися. Він став називати Єгову «своїм Богом» і наполегливо до нього молитися (2 Хр. 33:10—13).

11. Які вчинки Манасії, згадані у 2 Хронік 33:15, 16, свідчили про його щире каяття?

¹¹ Молитви Манасії свідчили про те, що в його серці відбулися докорінні зміни, і Єгова це бачив. Бог почув благання Манасії та повернув йому царський трон. Цар побачив у цьому можливість довести щирість свого каяття і якнайліпше нею скористався. Він зробив те, чого не зробив Ахав,— повністю змінив свою поведінку. Манасія почав завзято боротись з фальшивим поклонінням і активно поширювати правдиве. (Прочитайте 2 Хронік 33:15, 16.) Це, безсумнівно, вимагало від нього віри та мужності, адже не одне десятиліття він справляв поганий вплив на своїх рідних, придворних і на свій народ. Під кінець життя Манасія намагався виправити наслідки того зла, яке чинив. Очевидно, він також добре вплинув на свого малого внука Йосію, який пізніше став дуже хорошим царем (2 Цар. 22:1, 2).

12. Чого можна навчитися з того, що сталося з Манасією?

 ¹² Чого можна навчитися з того, що сталося з Манасією? Він не тільки впокорився, він молився і благав Єгову про милосердя. Він повністю змінив свою поведінку. Він з усіх сил старався виправити наслідки своїх гріхів, ревно служив Єгові та допомагав іншим робити те саме. Приклад Манасії може підбадьорити навіть найбільших грішників. Це переконливий доказ того, що Бог Єгова «добрий і охоче проща[є]» (Пс. 86:5). Єгова може простити будь-який гріх, але для цього треба щиро розкаятись.

13. Поясніть на прикладі, чому для справжнього каяття недостатньо лише жалю про скоєні гріхи.

¹³ Приклад Манасії допомагає нам зробити важливий висновок: для справжнього каяття недостатньо лише жалю про скоєні гріхи. Уявіть, що ви прийшли в кондитерську і хочете купити торт. Але замість торта продавець дає вам яйце. Чи вас це влаштує? Звичайно, ні! Продавець може пояснювати, що яйце — один з основних інгредієнтів торта, але навряд чи це якось змінить вашу думку. Подібно і Єгова очікує від грішника каяття. Якщо грішник жалкує про скоєний гріх, це добре. Почуття жалю — важливий «інгредієнт» каяття, але не єдиний. Що ще потрібно? Щоб це зрозуміти, розгляньмо зворушливу притчу про блудного сина.

14. Як блудний син з Ісусової притчі виявив перші ознаки каяття?

¹⁴ В Луки 15:11—32 записана історія про блудного сина, яку розповів Ісус. Молодий чоловік збунтувався проти свого батька, залишив дім і «вирушив у далеку країну». Там він вів розгульне, марнотратне життя. Але коли прийшли скрутні часи, молодий чоловік задумався над тим, як живе. Він зрозумів, наскільки добре йому було в домі свого батька. Він наче прийшов до тями, або, як сказав Ісус, опам’ятався. Він вирішив повернутися додому і благати батька пробачити його. Те, що син зрозумів, як низько він впав, було важливо. Однак чи цього було достатньо? Ні. Він мусив щось робити.

15. Чому можна сказати, що блудний син по-справжньому розкаявся?

¹⁵ Блудний син довів, що по-справжньому розкаюється у своїх вчинках. Щоб повернутися додому, він подолав довгий шлях. Прийшовши до батька, він сказав: «Згрішив я проти небес і проти тебе. Я більше не гідний називатися твоїм сином» (Луки 15:21). Щире зізнання молодого чоловіка  показало, що він хоче відновити свої стосунки з Єговою. Він також визнав, що його поведінка завдала болю батькові. І він був готовий докладати всіх зусиль, щоб повернути батькову прихильність, навіть якщо до нього ставитимуться, як до наймита (Луки 15:19). Ця притча — не просто зворушлива історія. Вона містить принципи, які допоможуть старійшинам у зборі визначити, наскільки щирим є каяття вісника, який згрішив.

16. Чому старійшинам може бути нелегко визначати, наскільки щиро хтось кається?

¹⁶ Коли хтось у зборі вчиняє серйозний гріх, на старійшин лягає нелегкий обов’язок визначити, наскільки щиро він кається. Чому це так складно? Тому що старійшини не бачать сердець. Зрозуміти, що вісник зненавидів свій гріх, вони можуть тільки по зовнішніх ознаках. Іноді вчинок людини настільки кричущий, що старійшини, які розглядають її справу, не можуть точно сказати, щиро вона кається чи ні.

17. а) Яка умовна ситуація показує, що для щирого каяття самого жалю недостатньо? б) Що, згідно з 2 Коринфян 7:11, повинна робити людина, яка щиро кається?

¹⁷ Розгляньмо умовну ситуацію. Брат упродовж багатьох років чинить перелюб. Замість того щоб зізнатися і попросити про духовну допомогу, він приховує свій гріх від дружини, друзів і старійшин. Зрештою його викривають. Під тиском доказів він зізнається і начебто шкодує про скоєне. Чи цього достатньо? Старійшинам, які розглядають його справу, треба побачити щось більше, ніж його жаль. Це була не хвилинна слабкість, а свідомий гріх, який він чинив роками. Грішник не зізнався, його викрили. Старійшини мають зрозуміти, чи відбулися зміни в думках, почуттях і поведінці грішника. (Прочитайте 2 Коринфян 7:11.) Щоб зробити такі зміни, йому, мабуть, потрібно буде немало часу. Тому, скоріш за все, цей чоловік буде виключений з християнського збору, поки не стане очевидним, що він щиро розкаявся (1 Кор. 5:11—13; 6:9, 10).

18. Як виключена людина може довести щирість свого каяття і на що вона може сподіватися?

¹⁸ Щоб довести щирість свого каяття, виключена людина має приходити на всі зібрання і застосовувати поради старійшин, як-от регулярно молитися і вивчати Біблію. Вона має також триматися подалі від усього, що може знову підштовхнути її до гріха. Якщо така людина докладає всіх зусиль, щоб відновити свої стосунки з Єговою, вона  може бути впевнена, що він її простить і що старійшини поновлять її у зборі. Звичайно, брати розглядатимуть кожну справу окремо і не висуватимуть до грішника занадто суворих вимог.

19. Що має робити людина, яка по-справжньому розкаюється? (Єзекіїля 33:14—16).

¹⁹ Як ми дізналися, справжнє каяття — це не тільки жаль за скоєний гріх. Воно також включає в себе кардинальні зміни в розумі і серці, які спонукують людину до конкретних дій. Така людина має перестати чинити зло і знову почати дотримуватися Божих норм. (Прочитайте Єзекіїля 33:14—16.) Перш за все грішник має перейматися тим, як відновити свої стосунки з Єговою.

20, 21. Як допомогти тому, хто вчинив серйозний гріх?

²⁰ Одну з важливих цілей свого служіння Ісус сформулював так: «Я прийшов покликати до каяття... грішних» (Луки 5:32). Це також має бути і нашою метою. Скажімо, ваш близький друг вчинив серйозний гріх. Що вам робити?

²¹ Якщо ви вирішите покривати друга, то тільки зашкодите йому. У вас все одно не вийде нічого приховати від Єгови (Присл. 5:21, 22; 28:13). Найліпше заохотити друга звернутися по допомогу до старійшин. А що, коли він не хоче з ними говорити? Тоді вам самим необхідно все розповісти старійшинам, адже ваш друг ризикує втратити свої стосунки з Єговою.

22. Про що ми дізнаємося з наступної статті?

²² Буває, грішник заходить настільки далеко, що старійшини змушені виключити його зі збору. Декому може здаватися, що це немилосердно. Але з наступної статті ми дізнаємося, що, караючи грішника, Єгова насправді виявляє милосердя. Ми також поговоримо про те, як наслідувати цю рису Єгови.