1, 2. а) Чого ми вчимося з витривалості Гедеона і 300 його воїнів? (Дивіться ілюстрацію на початку статті). б) Наскільки важлива витривалість, згідно з Луки 21:19?

ЦЕ БУЛА виснажлива битва. Ізраїльські воїни під проводом судді Гедеона цілу ніч гналися за ворогами — військом мідіянітян і їхніми союзниками. Воїни подолали аж 32 кілометри. Біблія розповідає, що сталося потім: «Гедеон прибув з 300 чоловіків до Йордану і переправився на другий бік... Всі вони були стомлені». Все ж війна ще не закінчилася. Уціліло близько 15 000 ворожих вояків. Ізраїльтяни, які багато років страждали під гнітом мідіянітян, розуміли: тепер не час опускати руки. Вони прагнули знищити ворогів і «погоню не припиняли». Так Ізраїль підкорив мідіянітян (Суд. 7:22; 8:4, 10, 28).

² Ми теж ведемо неослабну боротьбу. Нашими ворогами є Сатана, його світ і наша недосконалість. Дехто з нас бере участь у цій війні вже десятиліттями, і з допомогою Єгови ми перемагаємо. Однак іноді ми втомлюємось від боротьби з нашими ворогами. Також нам може бути важко чекати кінця цієї системи. Справді, ми ще не здобули остаточної перемоги. Ісус застеріг, що всі, хто  житиме в останні дні, стикатимуться з серйозними випробуваннями і жорстоким ставленням. Він додав, що перемога залежатиме від нашої витривалості. (Прочитайте Луки 21:19). Що таке витривалість? Що допоможе нам виявляти витривалість? Чого ми можемо навчитися від тих, хто залишився витривалим? І що нам робити, аби витривалість довела свою справу до кінця в кожному з нас? (Як. 1:4).

3. Що таке витривалість?

³ Згідно з Біблією, бути витривалим — це щось більше, ніж просто зносити випробування чи лиха. Витривалість пов’язана з нашим розумом та серцем і тим, як ми реагуємо на труднощі. Витривала людина смілива, непохитна і терпелива. Як сказано в одному довіднику, витривалість — «це той дух, який може зносити труднощі не просто з покірністю, але з палкою надією... Це та риса, яка втримує на ногах людину, що стоїть лицем до вітру. Це та чеснота, яка може перетворити найважче випробування у славу, тому що за стражданнями бачить ціль».

4. Чому можна сказати, що любов є спонукальною силою витривалості?

⁴ Спонукальною силою християнської витривалості є любов. (Прочитайте 1 Коринфян 13:4, 7). Любов до Єгови спонукує нас витримувати все, що узгоджується з його волею (Луки 22:41, 42). Любов до братів і сестер допомагає нам витривало зносити їхню недосконалість (1 Пет. 4:8). Завдяки любові до чоловіка або дружини ми витримуємо труднощі, з якими стикаються навіть щасливі подружні пари, і наші шлюбні узи зміцнюються (1 Кор. 7:28).

5. Чому Єгова може найліпше допомогти нам бути витривалими?

⁵ Просімо в Єгови сили. Єгова є «джерелом витривалості й потіхи» (Рим. 15:5). Тільки він повністю розуміє і всі наші проблеми, і те, як на нас впливає оточення, наші емоції та спадковість. Тому Єгова може найліпше допомогти нам бути витривалими. Біблія каже: «Він задовольняє бажання тих, хто боїться його, чує їхній крик про допомогу і рятує їх» (Пс. 145:19). А як Бог відповідатиме на молитви про силу?

6. Як, згідно з Біблією, Єгова може дати нам вихід, коли ми зносимо випробування?

⁶ Прочитайте 1 Коринфян 10:13. Коли ми просимо Єгову допомогти нам знести випробування, він «дасть і вихід». Чи він покерує справами так, щоб наші страждання припинились? Можливо. Але часто він дає вихід, аби ми могли їх знести. Тобто Єгова зміцнює нас, щоб ми «стійко все зносили з радістю і терпеливістю» (Кол. 1:11). Крім того, Єгова надзвичайно добре знає межі наших фізичних, емоційних і психічних сил. Тому він ніколи не допустить, аби ситуація настільки погіршилась, що ми будемо не в змозі залишатись вірними.

7. Поясніть на прикладі, чому ми потребуємо духовного харчу, щоб залишатись витривалими.

⁷ Підживлюймо свою віру духовним харчем. Альпіністи, які сходять на найвищу у світі гору Еверест, спалюють приблизно 6000 калорій у день, що значно перевищує потреби звичайної людини. Аби витримати підйом і досягти мети, альпіністи мають споживати якомога більше калорійної їжі. Подібно, щоб виявляти витривалість на нашому християнському шляху і досягти нашої мети, ми повинні регулярно споживати  якомога більше духовного харчу. Потрібно самодисципліни, аби знаходити час на читання, вивчення і відвідування зібрань. Усе це підкріпляє нашу віру «поживою, яка приносить вічне життя» (Ів. 6:27).

8, 9. а) Про що, згідно з Йова 2:4, 5, треба пам’ятати, коли ми стикаємося з випробуваннями? б) Що ти можеш собі уявляти, коли зазнаєш випробувань?

⁸ Пам’ятаймо про спірне питання щодо непорочності людей. У час випробувань нам, як служителям Єгови, треба пам’ятати, що наші страждання — це не найважливіше. Своєю реакцією на страждання ми показуємо, чи справді вважаємо Єгову Всевладним Правителем. Сатана, який противиться верховній владі Єгови, уїдливо сказав йому: «За життя своє людина віддасть усе, що має. Тому, якщо ти простягнеш свою руку й уразиш... кістки та тіло [Йова], він точно прокляне тебе прямо в лице» (Йова 2:4, 5). За словами Сатани, ніхто не служитиме Єгові безкорисливо. Чи Сатана з того часу змінився? Минуло багато століть, але Сатана анітрохи не змінився. Після того як його було скинуто з неба, він і далі залишається тим, хто «день і ніч обвинувачує братів наших перед нашим Богом» (Об’яв. 12:10). Сатана не забув про спірне питання. Як же він прагне, щоб ми не встояли у випробуваннях і перестали підтримувати Божу верховну владу!

⁹ Тож, коли ти борешся з труднощами, уявляй собі таку картину. З одного боку від тебе є Сатана і демони, які спостерігають за тобою і твердять, що ти зламаєшся та опустиш руки. З другого боку — Єгова, його Син, воскреслі помазанці і міріади ангелів. Усі вони заохочують тебе не здаватися і захоплюються тим, що ти кожного дня витривало підтримуєш верховну владу Єгови. Ти можеш застосувати до себе особисто слова Єгови: «Будь мудрий, мій сину, і потіш моє серце, щоб я міг відповісти тому, хто мені дорікає» (Присл. 27:11).

10. Як ми можемо наслідувати Ісуса, який зосереджувався на винагороді за витривалість?

¹⁰ Зосереджуймось на винагороді за витривалість. Уяви, що ти під час подорожі опинився посередині довгого тунелю. Навкруги суцільна темрява. Але ти впевнений: якщо рухатимешся далі, то зрештою побачиш світло в кінці тунелю. Подібно як темрява в тунелі, різні труднощі можуть пригнічувати нас. Навіть Ісус, мабуть, так почувався. Він зносив «ворожі слова грішників», приниження і навіть зазнав болісної смерті на «стовпі мук». Безперечно, то був найтемніший період його життя на землі. Проте Ісус мужньо зніс усе це «заради радості, яка очікувала його» (Євр. 12:2, 3). Він зосереджувався на винагороді за свою витривалість, зокрема на тому, як це посприяє освяченню Божого імені і виправданню верховної влади Єгови. Ісус знав, що темний період його випробувань тимчасовий, а велична небесна нагорода буде вічна. Так само і в нашому випадку: хоч би якими болючими і нестерпними були наші випробування на дорозі до вічного життя, вони лише тимчасові.

11. Чому нам треба роздумувати над прикладами «тих, хто залишається витривалим»?

¹¹ Не ми одні зносимо труднощі. Щоб заохотити християн витривало зносити лиха, котрі спричиняв їм Сатана, апостол Петро написав: «Протистійте йому, залишаючись міцними у вірі, і знайте, що з такими ж стражданнями стикається все ваше братство у світі» (1 Пет. 5:9). Приклади «тих, хто залишається  витривалим» показують, як нам далі бути непохитними, запевняють, що ми можемо вистояти, і нагадують, що за нашу вірність буде нагорода (Як. 5:11). Розгляньмо кілька таких прикладів ^[1].

12. Чого ми вчимося з прикладу херувимів, які охороняли вхід в Едемський сад?

¹² Херувими. Вони були одними з перших духовних істот, які стали видимі для людей. Їхній приклад вчить нас, як бути витривалими у виконанні складних завдань. Бог Єгова «поставив на сході Едемського саду херувимів і палаючий меч, який постійно обертався. Так було закрито шлях до дерева життя» ^[2] (Бут. 3:24). Безумовно, ті херувими не були створені для такого завдання. Адже гріх і бунт не входили в Божий намір щодо людства. Проте ми ніде не читаємо, що ті херувими — духовні істоти, які обіймали високе становище,— нарікали на своє завдання, ніби воно їм не личить. Їм не набридло стояти на варті, і вони не знеохотились. Натомість ці ангели слухняно і витривало виконували своє завдання, аж поки їхнє служіння не завершилося, ймовірно, під час Потопу — через більш ніж 1600 років!

13. Завдяки чому Йов зміг витримати свої випробування?

¹³ Патріарх Йов. Якщо тебе довели до розпачу неприємні слова друга чи родича, якщо ти серйозно захворів або сумуєш через смерть дорогої людини, то тебе потішить приклад Йова (Йова 1:18, 19; 2:7, 9; 19:1—3). Він не знав, звідки походять його лиха, але не впав у відчай. Чому? Тому що Йов «боявся Бога» (Йова 1:1). Він прагнув догоджати Єгові як за сприятливих, так і за важких обставин. Бог допоміг Йову побачити, які величні діла Він вже здійснив своїм святим духом. Це додало Йову впевненості, що Єгова у свій час припинить його страждання (Йова 42:1, 2). Саме так і сталося. «Єгова визволив [Йова] від страждань і повернув йому весь статок. Єгова дав йому всього вдвічі більше, ніж він мав колись». Йов дожив до глибокої старості і помер задоволений життям (Йова 42:10, 17).

14. Як, згідно з 2 Коринфян 1:6, витривалість Павла допомагала іншим?

¹⁴ Апостол Павло. Чи ти зазнаєш лютого опору і навіть переслідування від ворогів правдивого поклоніння? Чи ти знесилений важким тягарем відповідальності, як старійшина або районний наглядач? Роздумуй над прикладом Павла. Він стикався з багатьма «труднощами ззовні», що їх спричиняли жорстокі гонителі. Крім того, на  нього щодня тиснула тривога про всі збори (2 Кор. 11:23—29). Все ж він не знеохочувався, і його приклад зміцнював інших. (Прочитайте 2 Коринфян 1:6). Коли ти зносиш лихо, пам’ятай: твій приклад, імовірно, заохочує інших зберігати витривалість.

15, 16. а) Яку «справу» витривалість має довести до кінця? б) Наведіть приклади того, як витривалість може доводити свою справу до кінця в кожному з нас.

¹⁵ Яків під натхненням написав: «Нехай витривалість доводить свою справу до кінця». Яку «справу» витривалість має довести до кінця? Вона допомагає нам «з усякого погляду» бути «досконалими й здоровими та ні в чому не [мати] нестачі» (Як. 1:4). Нерідко буває, що випробування виявляють наші слабкості і те, у чому нам треба поліпшуватись. Але якщо ми витривало зносимо ці випробування, то, як християни, стаємо досконалішими і здоровішими. Приміром, ми можемо стати більш терплячими, співчутливими і вдячними.

¹⁶ Витривалість доводить до кінця вкрай важливу справу — формування нашої християнської особистості. Тому не йдімо на компроміс з біблійними принципами задля припинення випробувань, які нам трапляються у житті. Скажімо, ти борешся з нечистими думками. Не піддавайся спокусі, молись і відкидай аморальні бажання. Так ти розвинеш самовладання. Або ж тобі чинять опір невіруючі родичі. Не поступайся перед їхнім тиском, а рішуче й від усього серця далі поклоняйся Богові. Завдяки цьому ти будеш більше довіряти Єгові. Пам’ятай: щоб мати Боже схвалення, ми повинні бути витривалими (Рим. 5:3—5; Як. 1:12).

17, 18. а) Поясніть на прикладі, наскільки важливо зберігати витривалість до кінця. б) У чому ми можемо бути впевнені з наближенням кінця?

¹⁷ Ми маємо бути витривалими не просто якийсь час, а до кінця. Уявіть собі корабель, що тоне. Аби не загинути, пасажири повинні плисти до берега. Той, хто знесилиться, піде на дно — і немає різниці: чи до берега ще далеко, чи усього лиш кілька метрів. Подібно й нам треба бути витривалими аж доти, доки ми не ввійдемо в новий світ. Від цього залежить наше життя. Наслідуймо мислення апостола Павла, який двічі сказав: «Ми не падаємо духом» (2 Кор. 4:1, 16).

¹⁸ Ми можемо бути цілковито впевнені, що Єгова допоможе нам виявляти витривалість до кінця. Маймо таку ж впевненість, як у Павла, котрий промовив: «Ми в усьому здобуваємо цілковиту перемогу завдяки тому, хто нас полюбив. Тож я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні уряди, ні теперішнє, ні прийдешнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше створіння не зможуть відділити нас від любові Бога, яку він виявляє через Христа Ісуса, нашого Господа» (Рим. 8:37—39). Щоправда, іноді ми будемо втомлюватися. Але залишаймось витривалими до кінця, щоб про нас можна було сказати так само, як про Гедеона і його воїнів: «Погоню [вони] не припиняли» (Суд. 8:4).