У ВІЙСЬКУ Давида служили не тільки ізраїльтяни. Там були такі воїни, як аммонітянин Целек, хетянин Урія та моавітянин Їтма a (1 Хр. 11:39, 41, 46). Також до його війська належали «керетяни, пелетяни та гатяни» (2 Сам. 15:18). Вважається, що керетяни і пелетяни були близькими родичами філістимлян (Єзек. 25:16). А гатяни взагалі походили з філістимського міста Гат (Іс. Нав. 13:2, 3; 1 Сам. 6:17, 18).

Чому ж Давид дозволяв всім цим людям служити в його війську? Він був упевнений, що вони повністю віддані йому, а найголовніше, Єгові. Візьмімо для прикладу керетян і пелетян. В одному біблійному словнику сказано, що «вони залишалися відданими Давиду в найважчі періоди його правління» («The New Interpreter’s Dictionary of the Bible»). І справді, коли «всі ізраїльтяни» покинули Давида і пішли за «бунтарем, на ім’я Шева», керетяни та пелетяни стали на бік царя і допомогли йому придушити повстання (2 Сам. 20:1, 2, 7). Вони залишалися відданими Давиду і тоді, коли владу намагався захопити його син Адонія. Керетяни і пелетяни знали, що наступним царем Єгова вибрав Соломона, і тому допомогли йому сісти на трон (1 Цар. 1:24—27, 38, 39).

Ще одним безстрашним чужинцем, який віддано підтримував Давида, був гатянин Іттай. Коли Авесалом підняв бунт проти батька і схилив на свій бік серця ізраїльтян, Іттай і 600 його воїнів підтримали царя. Давид сказав Іттаю, що той не мусить втручатися в цей конфлікт, адже є чужинцем. Однак Іттай відповів: «Як живий Єгова і як живий ти, мій пане царю, де буде мій пан, там буде і твій слуга! Я готовий навіть померти з тобою!» (2 Сам. 15:6, 18—21).

Хоча керетяни, пелетяни та гатяни не належали до ізраїльського народу, вони розуміли, що Єгова — правдивий Бог, а Давид — його помазанець. Без сумніву, Давид був дуже радий, що поряд з ним є такі віддані чоловіки!