У БІБЛІЇ є чимало щиросердних висловлювань вірних Богові чоловіків «з такими ж почуттями, як у нас» (Як. 5:17). Наприклад, нам добре знайомі почуття, про які Павло відверто говорить у Римлян 7:21—24: «Коли хочу робити добро, в мені сидить зло... Нещасна я людина!» Такі відверті зізнання підбадьорюють нас, коли ми боремося з власною недосконалістю.

Павло описував також інші свої почуття. У Галатів 2:20 він висловлює переконання в тому, що Ісус «полюбив [його] і віддав... самого себе» особисто за нього. Чи ви так само думаєте про себе? Можливо, не завжди.

Якщо через колишні гріхи ми страждаємо від заниженого почуття власної гідності, нам може бути важко повірити в те, що Єгова любить нас і пробачив нам. А ще важче сприймати викупну жертву Ісуса як дар, що Єгова подарував нам особисто. Чи Ісус дійсно хоче, щоб ми ставились до його жертви як до особистого дару? Якщо так, то що допоможе нам мати таке ставлення? Дослідімо відповіді на ці два запитання.

Ісус хоче, щоб ми вважали його жертву даром, який він подарував особисто нам. Що допоможе нам мати таку впевненість? Уявіть собі сцену, описану в Луки 23:39—43. На стовпі мук поряд з Ісусом висить чоловік, який визнає себе винним у гріхах, що чинив раніше. Це, очевидно, були важкі гріхи, бо смертю на стовпі карали лише найгірших злочинців. У відчаї він благає Ісуса: «Згадай про мене, коли прийдеш у своє Царство».

Якою була реакція Ісуса? Уявіть, як він, докладаючи неймовірних зусиль, повертає голову і зустрічається поглядом з цим чоловіком. Попри нестерпний біль Ісус з теплотою усміхається і запевняє його: «Правду говорю тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю». Ісус міг би просто нагадати йому, що «Син людський прийшов... щоб... віддати своє життя як викуп за багатьох» (Матв. 20:28). Але Ісус з добротою наголосив, що готовий віддати своє життя особисто за нього. Те, що Ісус вживає такі займенники, як «ти» і «зі мною», свідчить про його доброзичливе ставлення до злочинця. Також Ісус показав, які благословення принесе його жертва саме цьому чоловіку: він зможе жити в раю на землі.

Безсумнівно, Ісус хотів, щоб цей чоловік вважав його жертву даром, який він подарував особисто йому. Якщо Ісус мав такі почуття до злочинця, який не служив Богові, то тим більше він має такі почуття до охрещеного християнина, який служить Богові! А що, коли через скоєні в минулому гріхи нам важко повірити, що Ісус помер особисто за нас?

Служіння допомагало Павлу мати правильне ставлення до Ісусової жертви. В якому розумінні? Павло пояснив: «Я вдячний Христу Ісусу, нашому Господу, який наділив мене силою. Дякую, що він визнав мене вірним, доручивши виконувати служіння. Хоча раніше я був богозневажником, гонителем і зухвалою людиною» (1 Тим. 1:12—14). Те, що Ісус доручив Павлові виконувати служіння, запевняло цього апостола в тому, що Ісус виявляє йому милосердя, любов і довіру. Ісус доручив виконувати служіння і нам (Матв. 28:19, 20). Чи це додає нам впевненості в тому, що Ісус помер за нас особисто?

Альберт, який був виключений зі збору майже 34 роки і нещодавно повернувся до Єгови, каже: «Мої гріхи завжди переді мною. Але, виконуючи проповідницьке служіння, я, подібно до Павла, вважаю, що Ісус доручив його мені особисто. Завдяки цьому я зміцнююся і зберігаю позитивний погляд на себе, на своє життя і майбутнє» (Пс. 51:3).

Аллан, який до пізнання правди був злочинцем і чинив насилля, визнає: «Я постійно думаю, якої шкоди я завдав людям. Іноді це мене дуже пригнічує. Однак я дякую Єгові за те, що він дозволив такому грішнику, як я, ділитися доброю новиною з іншими. Коли люди позитивно реагують на біблійну звістку, це нагадує мені, яким добрим і ніжним є Бог Єгова. Я відчуваю, що він послуговується мною, щоб допомагати людям, які колись теж чинили зло».

Виконуючи служіння, ми робимо добро іншим і зосереджуємо свої думки на позитивному. Це запевняє нас у тому, що Ісус виявляє нам милосердя, любов і довіру.

Поки існує цей злий світ Сатани, серце може засуджувати нас через колишні помилки. Що допоможе нам переборювати такі почуття?

«Мені дуже подобається думка, що “Бог більший від наших сердець”»,— каже Джин, яку часто мучить почуття провини через подвійне життя, яке вона вела в юності (1 Ів. 3:19, 20). Нас теж дуже потішає усвідомлення того, що Єгова та Ісус дивляться на наш грішний стан не так, як ми. Пам’ятаймо, що Єгова та Ісус з любові заплатили викупну жертву не за досконалих людей, а за розкаяних грішників (1 Тим. 1:15).

Якщо ми глибоко роздумуємо про те, як Ісус ставився до недосконалих людей, і стараємось якнайкраще виконувати доручене нам служіння, то запевняємо своє серце в тому, що Ісус помер особисто за нас. І тоді ми, подібно до Павла, зможемо сказати: «[Ісус] полюбив мене і віддав за мене самого себе».