1. Чому варто заздалегідь готуватися до можливих лих?

 «ДОБРА підготовка може врятувати життя»,— так висловилась одна європейська гуманітарна організація. З цими словами важко не погодитись. Коли стається стихійне лихо, тим, хто підготувався заздалегідь, зазвичай вдається не тільки зберегти власне життя, а й навіть надати допомогу іншим.

2. Чому нам потрібно готуватися до великого лиха вже тепер? (Матвія 24:44).

² Здебільшого лиха стаються несподівано. Те саме можна сказати і про «велике лихо». Воно застане зненацька багатьох людей (Матв. 24:21). Багатьох, але не всіх. Ми, послідовники Ісуса Христа, про нього попереджені. Ще 2000 років тому Ісус наказав нам готуватися до цієї події. (Прочитайте Матвія 24:44.) Якщо ми добре підготуємося зараз, то потім, під час самого лиха, нам буде набагато легше врятуватися самим і надати допомогу іншим (Луки 21:36).

3. Чому під час великого лиха ми не зможемо обійтися без витривалості, співчутливості та любові?

³ У підготовку до великого лиха входить робота над певними якостями. Коли ми будемо проголошувати сувору звістку осуду, люди, очевидно, чинитимуть нам опір (Об’яв. 16:21). Тоді нам не обійтися без витривалості. У той час багато наших одновірців опиняться в скрутному матеріальному становищі, а можливо, навіть втратять усе, що мали (Ав. 3:17, 18). Що спонукуватиме нас прийти їм на допомогу? Співчуття. А що допоможе нам миритися з недоліками братів і сестер, якщо під час нападу коаліції держав нам доведеться тіснитися в маленьких приміщеннях? Наша сильна любов до них (Єзек. 38:10—12).

4. Які біблійні уривки заохочують нас бути витривалими, співчутливими та люблячими?

 ⁴ Боже Слово неодноразово заохочує нас бути витривалими, співчутливими та люблячими. Ось кілька уривків. Луки 21:19: «Своєю витривалістю ви збережете своє життя». Колоссян 3:12: «Одягніться в... співчуття». 1 Фессалонікійців 4:9, 10: «Ви самі навчені Богом любити одне одного... Але ми дуже просимо вас, брати: виявляйте любов ще повнішою мірою». Усі ці слова скеровувались до братів і сестер, які вже були витривалими, співчутливими та люблячими. Але вони мали й далі працювати над цими якостями. Те саме стосується й нас. Розгляньмо приклад християн першого століття і подивімося, як ми можемо їх наслідувати. Це допоможе нам підготуватися до великого лиха.

5. Що допомагало християнам у першому столітті долати випробування?

⁵ Християни в першому столітті мали бути дуже витривалими (Євр. 10:36). Життя в ті часи й так було нелегким, а їх ще й переслідували за віру. Причому не тільки юдейські релігійні провідники чи римська влада, а й їхні власні родичі (Матв. 10:21). Також їм доводилось боротися з відступниками, які намагалися посіяти розбрат у зборі (Дії 20:29, 30). Як тим братам і сестрам вдалося все витримати? (Об’яв. 2:3). Вони роздумували над тим, як виявляли витривалість Божі служителі давнини, такі як Йов (Як. 5:10, 11). Також вони молилися до Єгови і просили, щоб він додав їм сил (Дії 4:29—31). А ще нагадували собі, яка нагорода їх чекає попереду (Дії 5:41).

6. Чого ви навчилися з прикладу Меріти?

⁶ У Біблії та наших публікаціях є безліч розповідей про Божих служителів, які були витривалими. Усім нам варто час від часу їх перечитувати й роздумувати над тим, як ми можемо наслідувати цих людей. Це дуже допомогло одній нашій сестрі з Албанії, яку звати Меріта. Вона стикнулася з запеклою протидією з боку своїх родичів. Меріта розповідає: «Мене надзвичайно зміцнила біблійна розповідь про Йова. На нього звалилося стільки нещасть, і, хоча він не знав, хто за ними стоїть, все одно сказав: “Поки не помру, не відречусь від своєї непорочності!” (Йова 27:5). Мої випробування ніщо в порівнянні з тим, що довелося пережити Йову. І, на відміну від нього, я чудово знаю, хто є причиною моїх проблем».

7. Яку звичку нам варто виробити, навіть якщо зараз ми не проходимо через серйозне випробування?

⁷ Для того щоб успішно долати випробування, варто виробити звичку ділитися своїми тривогами з Єговою (Філ. 4:6; 1 Фес. 5:17). І робити це треба не тільки тоді, коли в нашому житті починаються серйозні проблеми, але й коли ми просто чимось занепокоєні або не знаємо, яке рішення прийняти. Якщо в нас є звичка звертатися до Єгови, коли ми стикаємося з теперішніми труднощами, то і в майбутньому, коли виникнуть серйозніші випробування, перше, що ми будемо робити,— це молитися до нашого Бога. І ми будемо впевнені, що він допоможе нам у найвідповідніший час і спосіб (Пс. 27:1, 3).

8. Як приклад Міри показує, що наші теперішні проблеми можуть підготувати нас до майбутніх випробувань? (Якова 1:2—4). (Дивіться також ілюстрацію.)

⁸ Можна сказати, що наші теперішні проблеми готують нас до великого лиха (Рим. 5:3). Багато братів і сестер помітили, що кожне нове випробування дається їм легше, ніж попереднє. Причина  цього дуже проста: долаючи труднощі, ми загартовуємо свій характер і зміцнюємо віру в те, що Єгова завжди готовий прийти нам на допомогу. А це у свою чергу робить нас більш витривалими. (Прочитайте Якова 1:2—4.) Це добре розуміє піонерка з Албанії, яку звати Міра. У ті моменти, коли їй здається, що ні в кого не має стільки проблем, як у неї, Міра нагадує собі, що Єгова вже 20 років віддано її підтримує. Тоді вона каже собі: «Не здавайся. Будь вірною Єгові. Ти вже стільки років йому служиш, здобула стільки перемог з його допомогою. Невже все це було марно?» Нам теж варто роздумувати над тим, як Єгова допомагав нам у минулому. Будьмо впевнені, що жодне наше випробування не проходить повз його увагу і він обов’язково винагородить нас за нашу вірність (Матв. 5:10—12). Розвиваймо витривалість, і тоді під час великого лиха ніщо не зможе нас зламати.

9. Як християни з Антіохії виявили співчуття до своїх одновірців?

⁹ Пригадаймо, що зробили християни із сирійського міста Антіохії, коли дізналися про те, що в далекій Юдеї почався голод. Без сумніву, вони дуже співчували тамтешнім одновірцям. Але вони не просто подумали: «Бідні брати й сестри», а виявили своє співчуття на ділі. «Учні постановили, що кожен з них пошле допомогу братам в Юдеї — хто що може» (Дії 11:27—30). Як бачимо, навіть велика відстань не перешкода для того, щоб допомогти одновірцям (1 Ів. 3:17, 18).

10. Як ми можемо виявити співчуття до тих, хто опинився в біді? (Дивіться також ілюстрацію.)

¹⁰ Ми теж щиро співчуваємо нашим братам і сестрам, які постраждали від якогось лиха. А що ми можемо для них зробити? Ми можемо послужити добровольцями. Якщо в нас є таке бажання, то варто звернутися до старійшин і запитати, що для цього потрібно b. Також можна жертвувати кошти на всесвітню діяльність і, звичайно ж, молитися за тих, хто опинився в біді (Присл. 17:17). Лише у 2020 році для того, щоб допомогти братам і сестрам, яких торкнулася пандемія COVID-19, по всьому світі було сформовано понад 950 комітетів з надзвичайних ситуацій. Ми дуже вдячні всім, хто співпрацює з такими комітетами. Вони доставляють гуманітарну допомогу, надають духовну підтримку, а іноді відбудовують доми наших братів і сестер та споруди для поклоніння. (Порівняйте 2 Коринфян 8:1—4.) Ось як можна виявляти співчуття на ділі.

11. Як наші добрі вчинки прославляють Єгову?

¹¹ Наше щире співчуття до братів і сестер помічають і сторонні люди. Розгляньмо випадок, який стався в 2019 році. Тоді ураган «Доріан» зруйнував наш Зал Царства на Багамських островах. Для того щоб його відбудувати, брати вирішили звернутися до світського підрядчика. Коли вони запитали, скільки будуть коштувати його послуги, він їм відповів: «За роботу й матеріали я нічого з вас не візьму. І обладнанням моїм теж можете користуватися безкоштовно. Це мій подарунок вашій організації. Мене дуже вразило те, як ви ставитеся до своїх друзів». Більшість людей у цьому світі не знають Єгови, але вони знають  його Свідків. Іноді, побачивши наші добрі вчинки, вони починають цікавитися нашим Богом — Богом, який «щедрий на милосердя» (Еф. 2:4).

12. Чому під час великого лиха брати і сестри потребуватимуть нашого співчуття? (Об’явлення 13:16, 17).

¹² Під час великого лиха брати і сестри дуже потребуватимуть нашого співчуття. Звідки ми це знаємо? У Біблії сказано, що ті, хто не підтримує політичної системи цього світу, зазнаватимуть труднощів. Причому це стосується як наших днів, так і великого лиха. (Прочитайте Об’явлення 13:16, 17.) Скоріш за все, багато наших одновірців будуть ледве зводити кінці з кінцями. Під час суду нашому Царю, Ісусу Христу, буде дуже приємно побачити наше співчуття до інших, і він з радістю дозволить нам «успадкувати Царство» (Матв. 25:34—40).

13. Що, згідно з Римлян 15:7, мали робити християни першого століття, щоб у їхніх зборах панувала любов?

¹³ Любов була розпізнавальною ознакою християн першого століття. Але чи завжди їм було легко любити одне одного? Навряд чи. Візьмімо, для прикладу, збір у Римі. До нього належали дуже різні брати й сестри. Хтось був юдеєм, з дитинства навченим дотримуватися Мойсеєвого закону, а хтось походив з іншого народу й виховувався в зовсім інших традиціях. У зборі були і вільні, і раби, і, можливо, навіть рабовласники. Що треба було робити тим братам і сестрам, щоб знаходити спільну мову і щоб між ними панувала любов? Як писав Павло в Римлян 15:7, «щиро приймати одне одного». (Прочитайте.) В цьому вірші використовується грецьке слово, яке означає «тепло або гостинно когось приймати», наприклад у свій дім чи в коло друзів. Також його можна знайти в Листі до Филимона, 17-му вірші, де Павло заохочує Филимона «тепло прийняти» раба-втікача Онисима. А ще воно використовується в Дії 18:26, де сказано, що Прискилла й Акила радо «взяли до себе» Аполлоса, який мав ще багато чого дізнатися про християнство. Тож, як бачимо, хоча між християнами в ті часи було багато відмінностей, вони на них не зважали й ставилися одне до одного привітно.

14. Як Анна та її чоловік виявляли любов до одновірців?

¹⁴ Ми теж можемо радо запрошувати братів і сестер у своє коло друзів. Тоді вони відчують, що ми дуже їх любимо, і, скоріш за все, відгукнуться взаємністю (2 Кор. 6:11—13). Розгляньмо приклад сестри Анни. Її з чоловіком призначили місіонерами в Західну Африку. Але, щойно вони прибули на нове місце, почалася пандемія COVID-19. Анна і її чоловік дуже хотіли познайомитися з місцевим збором, та не могли ні з ким побачитися особисто. Що вони зробили? Почали зв’язуватися з вісниками за допомогою відеоконференції. Братам і сестрам була дуже приємна їхня увага, і у відповідь вони теж часто їм телефонували та писали повідомлення. Але чому Анна так хотіла подружитися з одновірцями? Вона каже: «До мене й моєї сім’ї не раз виявляли любов — як у добрі, так і в скрутні часи. Ці спогади закарбувалися в моєму серці та розумі і спонукують мене теж виявляти любов до інших».

15. Чого ви навчилися з прикладу Ванесси? (Дивіться також ілюстрацію.)

¹⁵ Багато з нас належать до зборів, у яких брати й сестри мають зовсім різне походження і, звичайно ж, характери. Як нам поглибити свою любов до тих, хто  від нас відрізняється? Потрібно звертати увагу на їхні достоїнства. Ванессу, яка служить у Новій Зеландії, дратували деякі вісники в її зборі. Але вона вирішила не відсторонюватися від них, а, навпаки, проводити з ними більше часу. І це допомогло їй розгледіти в них риси, за які їх полюбив Єгова. Ванесса каже: «Тепер, коли мій чоловік служить районним наглядачем, ми співпрацюємо зі ще більшою кількістю братів і сестер, які дуже відрізняються одне від одного. Але мені вже нескладно знаходити з ними спільну мову. Я полюбила різноманіття. І очевидно, що Єгова теж його любить, інакше він не став би приводити у свій народ таких різних людей». Тож намагаймося поводитися з братами і сестрами так, як з ними поводиться Єгова. Це буде доказом того, що ми їх дуже любимо (2 Кор. 8:24).

16. Чому під час великого лиха нам буде вкрай важливо любити одне одного? (Дивіться також ілюстрацію.)

¹⁶ Під час великого лиха нам, як ніколи раніше, потрібно буде любити одне одного. Подивімося, що мали робити ізраїльтяни, які перебували у стародавньому Вавилоні, коли на це місто напали. Єгова наказав: «Народе мій, увійди до своїх кімнат, де почуватимешся безпечно, і закрий за собою двері. Заховайся на мить, поки не вщухне гнів» (Ісаї 26:20). Схоже, що ці слова стосуються і великого лиха. Можливо, згаданими «кімнатами» будуть наші збори. В цьому вірші Єгова, по суті, каже нам, що під час великого лиха ми будемо у безпеці, якщо міцно триматимемось братів і сестер. Тому нам потрібно вже тепер працювати над тим, аби не просто терпіти одновірців, а всім серцем їх любити. Від цього може залежати наше життя!

17. Чому нам треба розвивати витривалість, співчутливість і любов уже тепер?

¹⁷ «Великий день Єгови» принесе людству багато лиха (Соф. 1:14, 15). Божим служителям теж буде нелегко. Але якщо ми готуємось вже зараз, то під час майбутніх подій зможемо зберігати спокій і бути підтримкою для інших. Завдяки своїй витривалості ми знесемо будь-які випробування, які на нас спадуть. Співчуття спонукуватиме нас надавати допомогу братам і сестрам, які опиняться в нужді. А любов допоможе триматися одновірців навіть у найважчі часи. Пам’ятаймо, що після великого лиха нас чекає безцінна нагорода: Єгова подарує нам вічне життя у світі, в якому не буде жодних лих (Ісаї 65:17).