1, 2. Поясніть, чому підбадьорення таке важливе.

«МОЇ батьки ніколи не підбадьорюють мене, а лише критикують,— каже 18-річна Крістіна ^[1].— Їхні слова іноді такі болючі. Вони говорять, що я незріла і ніколи нічого не навчуся, а ще називають мене товстухою. Тому я нерідко плачу і не хочу з ними розмовляти. Я почуваюсь нічого не вартою». Яким же гнітючим може бути життя без підбадьорення!

² А втім, підбадьорення має благотворний вплив. «Я борюся з почуттям нікчемності вже багато років,— зізнається Рубен.— Одного разу я проповідував зі старійшиною, який зрозумів, що в мене був важкий день. Він зі співчуттям слухав мене, коли я виливав йому своє серце. Потім цей брат нагадав про мої добрі вчинки. Крім того, він звернув мою увагу на Ісусові слова про те, що кожен з нас цінніший від багатьох горобців. Я часто пригадую собі цей біблійний вірш, він і далі торкається мого серця. Те, що сказав мені старійшина, сильно вплинуло на мене» (Матв. 10:31).

3. а) Що сказав апостол Павло про підбадьорення? б) Що ми розглянемо в цій статті?

³ Нас не має дивувати, що Біблія наголошує на потребі  регулярно підбадьорювати одне одного. Апостол Павло написав християнам з євреїв: «Стережіться, брати, щоб ніхто з вас ніколи не відійшов від живого Бога і не розвинув у собі злого серця, в якому немає віри. Навпаки, щодня підбадьорюйте одне одного... щоб ніхто з вас не зачерствів серцем через гріх, який вводить в оману» (Євр. 3:12, 13). Мабуть, ви пригадуєте ті моменти, коли слова підбадьорення піднесли ваш дух, тому розумієте, наскільки важливою є порада підбадьорювати одне одного. Тож розгляньмо такі запитання: чому підбадьорення важливе? Чого можна навчитися з прикладу Єгови, Ісуса і Павла про те, як підбадьорювати інших? І як ми можемо вміло підбадьорювати одне одного?

4. Хто потребує підбадьорення і чому воно таке рідкісне в наш час?

⁴ Усі потребують підбадьорення, особливо в дитинстві. «Дітям... потрібне підбадьорення, як рослинам вода,— пояснює вчитель Тімоті Еванс.— Завдяки підбадьоренню дитина відчуває, що вона важлива і її цінують». Однак ми живемо у скрутні часи. Люди самолюбні, не виявляють природної любові і рідко підбадьорюють інших (2 Тим. 3:1—5). Деякі батьки не хвалять дітей, бо ніколи не отримували підбадьорення від своїх батьків. Багато працівників не чують слів похвали, тому вони скаржаться, що їм надзвичайно бракує такого підбадьорення на роботі.

5. Що включає в себе підбадьорення?

⁵ Підбадьорення часто включає в себе похвалу за добрий вчинок. Також ми можемо підбадьорювати інших, коли говоримо їм про їхні хороші риси і коли втішаємо їх, якщо вони знеохочені (1 Фес. 5:14, прим.). Грецьке слово, яке зазвичай перекладається як «підбадьорення», буквально означає «заклик стати поруч». Коли ми служимо пліч-о-пліч з нашими братами і сестрами, то, ймовірно, маємо можливість говорити їм слова заохочення. (Прочитайте Екклезіаста 4:9, 10.) Чи ми використовуємо такі нагоди, аби запевнити одновірців у тому, що любимо їх і цінуємо? Перш ніж відповісти на це запитання, було б добре поміркувати над таким прислів’ям: «Слово, сказане у слушний час,— яке ж воно добре!» (Присл. 15:23).

6. Чому Диявол прагне знеохотити нас? Наведіть приклад.

⁶ Сатана Диявол прагне знеохотити нас, оскільки знає, що знеохочення може знесилити, зокрема духовно. У Прислів’я 24:10 сказано: «Якщо ти знеохотився в день лиха,— тоді забракне тобі сили». Сатана використовував лиха і звинувачення, щоб знеохотити праведного Йова, але його підступний замір зазнав краху (Йова 2:3; 22:3; 27:5). Ми можемо чинити опір ділам Диявола, підбадьорюючи членів нашої сім’ї і збору. Завдяки цьому ми будемо почуватися щасливими та в безпеці у себе вдома і в Залі Царства.

7, 8. а) Які біблійні приклади показують, що Єгова вважає підбадьорення важливим? б) Як батьки можуть наслідувати приклад Єгови? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

⁷ Єгова. Псалмоспівець написав: «Єгова близький до всіх, у кого розбите серце, і знеохочених він спасає» (Пс. 34:18, прим.). Коли вірний пророк Єремія був наляканий і знеохочений, Єгова додав йому впевненості (Єрем. 1:6—10). І наскільки ж підбадьорився  літній Даниїл, коли Бог послав ангела, щоб зміцнити його! Ангел назвав цього пророка «любим» або «дорогоцінним» (Дан. 10:8, 11, 18, 19, прим.). Чи міг би ти так само підбадьорювати вісників, у тому числі піонерів та стареньких братів і сестер, які знесилились?

⁸ Бог і його дорогий Син співпрацювали разом віки. Усе ж Бог не вважав, що Ісус, коли був на землі, не потребував похвали і підбадьорення. Навпаки, Ісус двічі чув, як його Батько з неба промовляв: «Це Син мій улюблений. Я ним задоволений» (Матв. 3:17; 17:5). Отже, Бог хвалив Ісуса і запевняв його, що той чинить правильне. Ісус, мабуть, підбадьорився, коли почув ці слова у двох випадках — на початку свого служіння і в останній рік життя на землі. Єгова також послав ангела зміцнити Ісуса, коли той зазнавав нестерпних мук у ніч перед своєю смертю (Луки 22:43). Якщо ви є батьками, наслідуйте приклад Єгови і регулярно підбадьорюйте своїх дітей та хваліть за добрі вчинки. До того ж вони потребують ще більше вашої підтримки, коли день за днем зносять випробування своєї непорочності у школі.

9. Чого ми вчимося з того, як Ісус ставився до своїх апостолів?

⁹ Ісус. У ніч, коли Ісус започаткував Спомин, він помітив, що його апостоли виявили таку негативну рису, як гордість. Ісус смиренно помив їм ноги, але вони й далі сперечалися про те, хто з них найбільший, а Петро показав свою самовпевненість (Луки 22:24, 33, 34). Незважаючи на це, Ісус похвалив цих вірних апостолів, адже вони залишалися з ним у його випробуваннях. Ісус передрік, що вони виконуватимуть діла більші, ніж він, і запевнив, що Бог їх любить (Луки 22:28; Ів. 14:12; 16:27). Ми можемо запитати себе: «Чи я, наслідуючи Ісуса, хвалю своїх дітей та інших за добрі вчинки і не зосереджуюся на їхніх недоліках?»

10, 11. Як апостол Павло показав, що розумів, наскільки важливо підбадьорювати інших?

¹⁰ Апостол Павло. У своїх листах Павло схвально відгукувався про одновірців. З декотрими з них апостол багато років подорожував і, звісно, знав про їхні недоліки, але він говорив про них добре. Приміром, Павло назвав Тимофія своєю «улюбленою і вірною дитиною», служителем Господа, який щиро подбає про потреби інших християн (1 Кор. 4:17; Філ. 2:19, 20). Апостол похвалив Тита перед коринфським збором, сказавши: «Він мій товариш і співпрацівник, котрий, як і я, служить для вашого блага» (2 Кор. 8:23). Напевно, Тимофій і Тит надзвичайно підбадьорилися, коли довідались, що́ про них думає Павло.

¹¹ Павло і Варнава ризикували своїм життям, повертаючись у ті міста, в яких колись зазнали жорстоких нападів. Наприклад, у Лістрі фанатично налаштовані люди чинили їм опір, але вони знову прийшли туди, щоб заохотити нових учнів триматися віри (Дії 14:19—22). В Ефесі Павло зіткнувся з розлюченим натовпом. У Дії 20:1, 2 сказано: «Коли галас стих, Павло послав за учнями і, підбадьоривши їх, попрощався з ними та вирушив у подорож до Македонії. Пройшовши ті краї і підбадьоривши братів багатьма добрими словами, він прийшов у Грецію». Без сумніву, Павло вважав, що надзвичайно важливо підбадьорювати інших.

12. Яку роль відіграють наші зібрання у взаємному підбадьоренні?

¹² Чому наш добрий небесний Батько подбав про те, щоб у нас регулярно  проводилися зібрання? Одна з причин полягає в тому, що він хоче, аби ми взаємно підбадьорювались. (Прочитайте Євреїв 10:24, 25.) Подібно до Ісусових перших послідовників, ми збираємося разом, щоб вчитись і підбадьорюватись (1 Кор. 14:31). Крістіна, про яку згадувалося на початку статті, розповідає: «Найбільше мені подобається на зібраннях те, що я відчуваю любов та отримую підбадьорення. Інколи я приходжу в Зал Царства пригніченою. Але сестри підходять до мене, міцно обіймають і говорять, що я гарно виглядаю. Вони кажуть, що люблять мене і що їм приємно бачити мій духовний поступ. Після їхнього підбадьорення я почуваюся значно краще». Як же відсвіжає, коли кожен з нас відіграє свою роль у взаємному підбадьоренні! (Рим. 1:11, 12).

13. Чому досвідчені Божі служителі потребують підбадьорення?

¹³ Навіть досвідчені Божі служителі потребують підбадьорення. Подумаймо про Ісуса Навина. Він вірно служив Богові багато років. Проте Єгова звелів Мойсеєві підбадьорити його: «Зроби Ісуса провідником, підбадьор його і зміцни, бо саме він переведе народ через цю річку і допоможе йому успадкувати край, який ти побачиш» (Повт. 3:27, 28). Це було перед тим, як Ісус Навин мав взятися за важливе завдання — вести ізраїльтян і завойовувати Обіцяний край. Його чекали невдачі і щонайменше одна поразка (Іс. Нав. 7:1—9). Не дивно, що Ісус Навин потребував підбадьорення і зміцнення. Тож підбадьорюймо старійшин, у тому числі районних наглядачів, які наполегливо трудяться, дбаючи про Божу отару. (Прочитайте 1 Фессалонікійців 5:12, 13.) Ось що сказав один районний наглядач: «Іноді брати дають нам лист з подякою, в якому говорять, що їм дуже сподобався наш візит. Ми зберігаємо такі листи і читаємо їх, коли почуваємося пригніченими. З них ми черпаємо справжнє підбадьорення».

14. Чому важливо хвалити і підбадьорювати інших, коли ми даємо їм пораду?

¹⁴ Старійшини і батьки визнають, що похвала та підбадьорення спонукують людину застосувати біблійну пораду. Коли Павло похвалив коринфян за те, що вони прислу́халися до його поради, це, очевидно, заохотило їх і далі поводитись правильно (2 Кор. 7:8—11). Андреас, який має двох дітей, розповідає: «Підбадьорення допомагає дітям ставати зрілішими духовно й емоційно. Завдяки підбадьоренню ваша порада буде дієвою. Хоча наші діти знають, що є правильним, ми невтомно заохочуємо їх завжди робити те, що правильне».

15. Наведіть приклад того, як можна підбадьорювати інших.

¹⁵ Запевняйте одновірців у тому, що цінуєте їхні зусилля і хороші риси (2 Хр. 16:9; Йова 1:8). Єгова та Ісус дуже цінують те, що всі ми робимо задля підтримки справ Царства, навіть якщо через свої обставини ми не в стані робити чи жертвувати стільки, скільки хотіли б. (Прочитайте Луки 21:1—4; 2 Коринфян 8:12.) Приміром, хтось з наших дорогих одновірців похилого віку докладає наполегливих зусиль, щоб відвідувати зібрання і брати в них участь, а також регулярно проповідувати. Чи ми хвалимо їх і підбадьорюємо?

16. Чому ми ніколи не повинні вагатися підбадьорювати інших?

¹⁶ Використовуйте кожну нагоду, щоб підбадьорювати інших. Коли ми помічаємо, що хтось заслуговує похвали, не вагаймось хвалити їх. Розгляньмо, що відбулося, коли Павло і Варнава прибули до Антіохії, що в Пісідії. Начальники синагоги сказали їм: «Брати, якщо маєте для народу якесь слово заохочення, то говоріть». Павло відгукнувся на їхнє прохання і виголосив чудову промову (Дії 13:13—16, 42—44). Чому б і нам не ділитися словом заохочення, якщо ми його маємо? Коли ми візьмемо собі за звичку підбадьорювати людей, вони у відповідь, найімовірніше, підбадьорюватимуть нас (Луки 6:38).

17. Завдяки чому наші слова похвали набувають глибшого значення?

¹⁷ Говоріть щиро і конкретно. Загальні слова підбадьорення і похвали можуть принести користь, але Ісусова звістка християнам у Тіатирі показує, що ліпше говорити конкретно. (Прочитайте Об’явлення 2:18, 19.) Наприклад, як батьки, ми могли б сказати дітям, що саме цінуємо у їхньому духовному поступі. Одинокій матері можна сказати, що конкретно нас вражає у тому, як вона виховує своїх дітей попри її нелегкі обставини. Така похвала і підбадьорення можуть принести дуже багато добра.

18, 19. Як ми можемо зміцнювати тих, хто потребує підбадьорення?

¹⁸ Єгова не скаже нам особисто, кого треба підбадьорити, як він звелів Мойсеєві підбадьорити і зміцнити Ісуса Навина. Все ж Богові подобається, коли ми говоримо слова заохочення одновірцям та іншим людям (Присл. 19:17; Євр. 12:12). Скажімо, ми могли б подякувати промовцеві за те, що в його промові почули потрібну нам пораду або що вона допомогла зрозуміти певний біблійний вірш. Одна сестра написала промовцеві-гостю: «Хоча ми розмовляли кілька хвилин, ти помітив, що в мене зажурене серце, і потішив та підбадьорив мене. Хочу, щоб ти знав, що твої люб’язні слова, промовлені зі сцени і в особистій розмові зі мною, були для мене подарунком від Єгови».

¹⁹ Безперечно, ми знайдемо чимало можливостей зміцнювати інших духовно, коли намагатимемось застосовувати Павлову пораду: «Продовжуйте підбадьорювати та зміцняти одне одного, як ви, власне, й робите» (1 Фес. 5:11). Усі ми догоджатимемо Єгові, якщо будемо щодня підбадьорювати одне одного.