1. Як з огляду на гріх може почуватися багато вірних Божих служителів?

«НЕЩАСНА я людина!» — написав апостол Павло (Рим. 7:24). Багато вірних Божих служителів сказали б те саме про себе. Усі ми зазнаємо́ наслідків успадкованого гріха. Ми щиро прагнемо догоджати Єгові, але про це не завжди свідчать наші вчинки і ми можемо почуватися нещасними. Деякі християни, вчинивши серйозний гріх, навіть думають, що Бог ніколи їх не простить.

2. а) Як Псалом 34:22 показує, що Божих служителів не має постійно мучити почуття вини? б) Що ми розглянемо в цій статті? (Дивіться інформацію  «Уроки чи символічне значення?».)

² Усе ж Святе Письмо запевняє нас, що тих, хто шукає сховку в Єгови, не має постійно мучити почуття вини. (Прочитайте Псалом 34:22.) Що означає шукати сховку в Єгови? Які кроки необхідно робити для того, щоб отримати милосердя і прощення Єгови? Ми знайдемо відповіді на ці запитання, розглянувши приклад міст-сховищ, які існували в стародавньому Ізраїлі. Міста-сховища були передбачені Закон-угодою, яка була замінена новою угодою в П’ятидесятницю 33 року н. е. Однак пам’ятаймо, що Закон  походив від Єгови. Тож на прикладі міст-сховищ ми довідаємось, як Єгова дивиться на гріх, грішників і каяття. Спочатку ознайомимось, для чого існували міста-сховища і яка була їхня роль.

3. Що мали робити ізраїльтяни у випадку навмисного вбивства?

³ Єгова дуже серйозно ставився до пролиття крові в стародавньому Ізраїлі. У випадку навмисного вбивства найближчий родич вбитого, відомий як «месник за кров», мав покарати убивцю смертю (Чис. 35:19). Негайна страта захищала Обіцяний край від опоганення, очищаючи землю від пролитої крові невинної людини. Адже Єгова наказав: «Земля занечищується [пролитою людською] кров’ю, тож не занечищуйте землю, в якій живете» (Чис. 35:33, 34).

4. Що потрібно було робити, коли в Ізраїлі ставалося ненавмисне вбивство?

⁴ А що потрібно було робити, коли в Ізраїлі ставалося ненавмисне вбивство? Той, хто убив когось ненавмисно або випадково, все одно ніс відповідальність за пролиття невинної крові (Бут. 9:5). Проте такій людині милосердно дозволялося втекти від месника за кров до одного з шести міст-сховищ. Вона могла знайти захист у місті-сховищі і мала залишатися там до смерті первосвященика (Чис. 35:15, 28).

5. Як міста-сховища допомагають нам ліпше розуміти Єгову?

⁵ Міста-сховища придумали не люди. Сам Єгова дав наказ Ісусу Навину: «Скажи ізраїльтянам: “Виберіть собі міста-сховища”». Ці міста були освячені (Іс. Нав. 20:1, 2, 7, 8). Оскільки сам Єгова звелів відділити ці міста для особливої мети, варто розглянути запитання: як міста-сховища допомагають нам чіткіше розуміти, що таке милосердя Єгови? І як нам сьогодні шукати сховку в Єгови, беручи до уваги розповідь про міста-сховища?

6, 7. а) Яку роль відігравали старійшини, коли судили людину, що скоїла ненавмисне вбивство? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) Чому було мудро, щоб втікач пішов до старійшин?

⁶ Якщо ізраїльтянин випадково когось убив і втікав до міста-сховища, то біля входу у міську браму він мав «розповісти про свою справу старійшинам». Тоді йому дозволяли залишитися в місті (Іс. Нав. 20:4). Через деякий час така людина повинна була стати перед судом старійшин міста, в якому сталося вбивство. (Прочитайте Числа 35:24, 25.) Лише після того, як вони визнавали вбивство випадковим, утікача повертали в місто-сховище.

⁷ Чому в цю справу були залучені старійшини? Вони мали зберегти чистоту Ізраїлевого збору і допомогти людині, яка скоїла ненавмисне вбивство, отримати милосердя Єгови. За словами одного біблеїста, втікач, який не йшов до старійшин, робив це «на власний страх і ризик». Цей біблеїст сказав: «Його кров була на його голові, бо він не скористався захистом, який йому дав Бог». Той, хто ненавмисно когось убив, міг отримати допомогу, але він мав сам шукати її та прийняти. Якщо він не шукав сховку в одному з міст, які відділив Єгова, найближчий родич убитого мав право покарати його смертю.

8, 9. Чому християнину, який вчинив серйозний гріх, необхідно звернутися до старійшин?

⁸ У наш час християнин, який вчинив серйозний гріх, має шукати допомоги  у старійшин збору, щоб одужати духовно. Чому це так важливо? По-перше, як видно з Божого Слова, Єгова призначив старійшин розглядати справи, пов’язані з серйозним гріхом (Як. 5:14—16). По-друге, старійшини допомагають розкаяним грішникам знову отримати Боже схвалення й більше не повторювати свій гріх (Гал. 6:1; Євр. 12:11). По-третє, старійшини вповноважені і підготовлені, щоб підбадьорювати розкаяних грішників, допомагаючи їм подолати біль та почуття вини. Єгова називає таких старійшин «сховком від зливи» (Ісаї 32:1, 2). Хіба все це не свідчить про Боже милосердя?

⁹ Чимало Божих служителів відчули полегшення завдяки тому, що шукали допомоги в старійшин і отримали її. Наприклад, брат, на ім’я Деніел, скоїв тяжкий гріх, але кілька місяців не наважувався поговорити зі старійшинами. «Минуло так багато часу,— визнає він,— тож я думав, що старійшини нічого вже не можуть зробити для мене. Усе ж я завжди боявся, що мені доведеться зіткнутися з наслідками моєї поведінки. І кожного разу, коли я молився до Єгови, я перш за все просив прощення за скоєне». Зрештою Деніел попросив допомоги в старійшин. Згадуючи минуле, він каже: «Безперечно, мені було страшно звертатися до них. Але потім, здавалося, хтось зняв з моїх плечей важкий тягар. Тепер ніщо не перешкоджає мені наближатися до Єгови». Деніел знову має чисте сумління, і недавно його призначили служителем збору.

10. До яких рішучих дій мусив вдатися той, хто ненавмисно когось убив, якщо він хотів отримати милосердя?

¹⁰ Той, хто ненавмисно когось убив, мусив вдатися до рішучих дій, щоб отримати милосердя. Він повинен був утікати до найближчого міста-сховища. (Прочитайте Ісуса Навина 20:4.) Важко уявити собі втікача, який не переймається своєю ситуацією. Його життя залежить від того, щоб якнайшвидше дістатися до міста-сховища  і залишатися там. Йому треба було чимось жертвувати. Він мав залишити роботу та зручний дім і не міг вільно подорожувати, поки не помре первосвященик * (Чис. 35:25). Однак такі незручності були варті цього. Якби втікач полишив місто, це означало б, що пролита ним кров не має для нього ніякого значення. Тоді його життя було б у небезпеці.

11. Як розкаяний християнин може показати, що не вважає Боже милосердя чимось належним?

¹¹ Щоб отримати Боже милосердя, розкаяні грішники у наш час також повинні рішуче діяти. Нам треба повністю покинути грішний шлях, втікаючи не лише від серйозного гріха, але й від незначних гріхів, які нерідко ведуть до тяжкого гріха. Під натхненням апостол Павло описав учинки, які свідчили про каяття коринфських християн. Він написав: «Подивіться, які плоди приніс смуток, що до вподоби Богові: він породив у вас велику старанність, обурення, страх, прагнення, ревність, ви очистились і виправили все зло!» (2 Кор. 7:10, 11). Докладаючи наполегливих зусиль, щоб не чинити гріх, ми показуємо Єгові, що не є самовдоволеними і не вважаємо його милосердя чимось належним.

12. Від чого, можливо, доведеться відмовитися християнину, щоб отримати Боже милосердя?

¹² Від чого, можливо, доведеться відмовитися християнину, щоб отримати Боже милосердя? Він повинен бути готовий відмовитися навіть від чогось дорогого для нього, якщо це може призвести до гріха (Матв. 18:8, 9). Чи ти припиниш спілкуватися з друзями, які підштовхують тебе до вчинків, що не подобаються Єгові? Якщо тобі важко бути поміркованим у вживанні алкогольних напоїв, чи ти готовий уникати ситуацій, в яких міг би випити забагато? Якщо ти ведеш боротьбу з аморальними статевими прагненнями, то чи уникаєш фільмів, веб-сайтів або занять, які можуть породити нечисті думки? Пам’ятаймо, що варто йти на будь-які жертви, щоб залишатися відданими Єгові. Немає нічого гіршого, ніж почуватися покинутими Богом. Водночас немає нічого кращого, ніж повіки відчувати його «віддану любов» (Ісаї 54:7, 8).

13. Поясніть, чому в місті-сховищі втікач міг почуватися безпечно і бути щасливим.

¹³ Увійшовши в місто-сховище, втікач був у безпеці. Єгова сказав: «Ці міста будуть для вас сховищами» (Іс. Нав. 20:2, 3). Бог не вимагав, щоб убивцю судили повторно за один і той самий злочин. Також меснику за кров не дозволялося входити в місто, щоб убити втікача. Отже, втікачу не потрібно було боятися розправи. Перебуваючи в місті, він почувався безпечно під захистом Єгови. Місто не було в’язницею. Людина мала можливість працювати, допомагати іншим і служити Єгові в мирі. Безсумнівно, вона могла вести щасливе і змістовне життя.

14. Яку впевненість може мати християнин, котрий кається?

¹⁴ Дехто з Божих служителів, які тяжко згрішили, але покаялися, почувається мов у в’язниці через власні провини. Вони навіть вважають, що в очах Єгови назавжди залишаться заплямованими тяжким гріхом. Якщо ви теж так почуваєтесь, будьте впевнені: коли Єгова прощає вас, ви можете почуватися безпечно завдяки його  милосердю. Деніел, згаданий раніше, переконався в цьому. Коли старійшини розглянули його справу і допомогли йому очистити своє сумління, він сказав: «Я відчув, що знову можу дихати. Після належного розгляду моєї справи я більше не почувався винним. Коли гріха вже немає, то немає. Як сказав Єгова, він забирає наші тягарі і віддаляє їх від нас. Ви ніколи не побачите їх знову». Коли втікач входив у місто-сховище, йому більше не потрібно було боятися месника за кров. Подібно, коли Єгова простив наш гріх, нам не треба боятися, що він шукатиме причину, щоб нагадати нам про цей гріх чи повторно судити нас за нього. (Прочитайте Псалом 103:8—12.)

15, 16. Як знання того, що Ісус заплатив викуп і є нашим Первосвящеником, зміцнює вашу впевненість у Божому милосерді?

¹⁵ По суті, ми маємо навіть більше підстав, ніж ізраїльтяни, бути впевненими у милосерді Єгови. Після того як Павло сказав, що почувається нещасним, бо не виявляє досконалої слухняності Єгові, він промовив: «Нехай лине подяка Богові через Ісуса Христа, нашого Господа!» (Рим. 7:25). Незважаючи на свою боротьбу з гріхом і на свої колишні проступки, в яких Павло розкаявся, він був упевнений, що Бог через Ісуса простив його. Заплативши викуп, Ісус очищає наше сумління і дає нам внутрішній мир (Євр. 9:13, 14). Як наш Первосвященик, «він спроможний принести цілковите спасіння тим людям, які наближаються до Бога через нього, бо він завжди живий, щоб благати за них» (Євр. 7:24, 25). Знаючи, яку роль виконував первосвященик, ізраїльтяни не сумнівалися, що їхні гріхи буде прощено. Завдяки служінню нашого Первосвященика Ісуса ми маємо ще більше підстав не сумніватися, що, «коли нам потрібна буде допомога, Бог наділи[ть] нас милосердям і незаслуженою добротою» (Євр. 4:15, 16).

¹⁶ Тож ті, хто шукає сховку в Єгови, мають вірити в Ісусову жертву. Не думайте, що викуп був заплачений за людей загалом. Натомість вірте, що його було дано за вас особисто (Гал. 2:20, 21). Вірте, що на основі викупу прощаються ваші гріхи. Вірте, що завдяки викупу ви маєте надію жити вічно. Ісусова жертва — це подарунок, який Єгова дав вам.

17. Чому ви шукаєте сховку в Єгови?

¹⁷ Міста-сховища свідчать про милосердя Єгови. На прикладі цих міст Бог не лише наголосив, що життя священне, але й показав, як нам можуть допомагати старійшини, а також що таке правдиве каяття і чому ми можемо бути цілковито впевненими у Божому прощенні. Чи ви шукаєте сховку в Єгови? Немає надійнішого місця! (Пс. 91:1, 2). У наступній статті ми побачимо, як міста-сховища можуть допомогти нам наслідувати неперевершений приклад справедливості і милосердя Єгови.