Питання про миття рук було лише одним з багатьох питань, які вороги використовували як привід засудити Ісуса та його учнів. У Мойсеєвому законі містилося чимало вимог щодо церемоніальної чистоти. Наприклад, особа вважалася нечистою, якщо мала різного роду виділення, хворіла на проказу або торкнулася трупа людини чи тварини. Також у Законі були вказівки щодо того, як очиститися від нечистоти. Це можна було зробити за допомогою жертвоприношення, миття, прання чи кроплення (Лев., розд. 11—15; Чис., розд. 19).

Юдейські рабини тлумачили найдрібніші деталі цих законів. В одній книжці з історії єврейського народу говориться, що стосовно кожної причини нечистоти з’ясовувалися «питання про те, за яких обставин людина може занечиститися, як і якою мірою ця нечистота передається іншим, який посуд і предмети можуть або не можуть стати нечистими і, зрештою, які засоби і ритуали потрібні для очищення».

Вороги Ісуса запитали його: «Чому твої учні не тримаються традицій своїх прабатьків, а їдять опоганеними руками?» (Марка 7:5). Ці релігійні противники говорили не про дотримання правил гігієни. Рабини впровадили ритуал, за яким перед їдою необхідно було зливати воду на руки. У вищезгаданій книжці сказано: «Також ведуться дискусії щодо того, який посуд використовувати для зливання води, яка вода для цього підійде, хто має її зливати і яку частину рук слід облити водою».

Як Ісус реагував на всі ці вигадані людьми закони? Він сказав юдейським релігійним провідникам першого століття: «Ісая влучно пророкував про вас, лицеміри, як написано: “Ці люди шанують мене своїми устами, але їхні серця далеко від мене [Єгови]. Проте даремно вони поклоняються мені, бо видають людські заповіді за Божі вчення”. Ви відкидаєте заповіді Бога й міцно тримаєтесь традицій людей» (Марка 7:6—8).