ОСКІЛЬКИ в ці «останні дні» життя стає дедалі важчим, служителям Єгови, як ніколи раніше, потрібна терпеливість (2 Тим. 3:1—5). У світі нас часто оточують люди, які є самолюбними, незговірливими і позбавленими самовладання. Нерідко тим, хто виявляє такі риси, бракує терпеливості. Тому кожному християнину варто запитати себе: «Чи не став я нетерплячим під впливом цього світу? Що означає бути терпеливим? Як мені розвивати цю християнську рису, щоб вона стала невід’ємною гранню моєї особистості?»

У біблійному розумінні терпеливість — це не просто здатність зносити важкі ситуації. Виявляючи терпеливість, людина прагне досягти певної мети. Вона не зосереджується на власних потребах, а думає про інших, навіть якщо вони ображають її або провокують. Терпелива людина не втрачає надії на поліпшення напружених стосунків. Тож не дивно, що в Біблії терпеливість згадується першою серед багатьох чудових рис, які ґрунтуються на любові * (1 Кор. 13:4). Боже Слово також говорить, що «терпеливість» є однією зі складових «плоду духу» (Гал. 5:22, 23). Але як нам розвивати цю рису?

Щоб розвивати терпеливість, нам потрібно просити в Єгови його духу, який він дає тим, хто довіряє йому і покладається на нього (Луки 11:13). Хоча Божий дух дуже могутній, нам теж необхідно докладати зусиль і діяти відповідно до своїх молитов (Пс. 86:10, 11). Ми маємо виявляти терпеливість кожного дня, щоб ця риса вкоренилася в нашому серці. Але навіть цього може бути недостатньо, щоб терпеливість стала невід’ємною гранню нашої особистості. Що ще нам допоможе?

Ми розвиваємо терпеливість, досліджуючи досконалий приклад Ісуса і наслідуючи його. Коли апостол Павло під натхненням писав про «нову особистість», якій притаманна також «терпеливість», він заохотив нас: «Нехай у ваших серцях панує мир Христа» (Кол. 3:10, 12, 15). Ми дозволяємо цьому миру «панувати» в наших серцях, якщо наслідуємо непохитну віру Ісуса і віримо, що у свій час Бог виправить усе, що нас непокоїть. Приклад Ісуса допоможе нам не піддаватися на провокації і не втрачати терпеливості, хоч би що відбувалося навколо нас (Ів. 14:27; 16:33).

Звичайно, ми прагнемо, щоб обіцяний Богом новий світ настав якнайшвидше. Але ми вчимося бути терпеливішими, коли  роздумуємо над тим, наскільки терпеливий до нас Єгова. Біблія запевняє нас: «Єгова не зволікає з виконанням своєї обіцянки, як декому здається, а виявляє до вас терпеливість, бо не хоче, щоб хтось був знищений, він хоче, щоб усі прийшли до каяття» (2 Пет. 3:9). Якщо ми розмірковуємо про терпіння Єгови, яке він виявляє до нас, то будемо терпеливішими з іншими (Рим. 2:4). А в яких ситуаціях нам потрібна терпеливість?

Терпеливість необхідна в багатьох буденних ситуаціях. Приміром, ви хочете сказати щось дуже важливе. Щоб не перебивати інших, вам потрібно бути терпеливими (Як. 1:19). Також терпеливість треба виявляти до одновірців, звички яких вас дратують. Замість того щоб реагувати занадто гостро, було б мудро подумати, як Єгова та Ісус ставляться до наших слабкостей. Вони не дивляться критичним оком на наші незначні недоліки. Натомість вони помічають наші хороші риси і терпеливо спостерігають, як ми намагаємось ставати кращими (1 Тим. 1:16; 1 Пет. 3:12).

Крім того, нам потрібна терпеливість, коли інші говорять, що ми щось не так сказали чи зробили. Дуже часто ми відразу ображаємось і виправдовуємо себе. Однак Боже Слово радить інший підхід. У ньому написано: «Ліпше бути терпеливим, ніж мати пихатий дух. Не поспішай ображатись, бо образа живе в серці безглуздих» (Еккл. 7:8, 9). Тож, навіть якщо звинувачення зовсім несправедливе, ми повинні терпеливо обдумати відповідь. Ісус керувався цим принципом, коли інші несправедливо глузували з нього (Матв. 11:19).

Батькам потрібно виявляти терпеливість особливо тоді, коли їм доводиться виправляти неправильні погляди, бажання чи схильності, які вони помічають у своїх дітях. Розгляньмо приклад Маттіаса, який служить членом родини Бетелю в Скандинавії. У підлітковому віці через свої вірування він постійно зазнавав глузувань у школі. Спочатку його батьки не знали про це. Усе ж вони зіткнулися з наслідками цієї протидії, коли їхній син почав сумніватися в правді. «Нам потрібна була неабияка терпеливість»,— пригадує Гілліс, батько Маттіаса. Маттіас запитував: «Хто такий Бог? А що, коли Біблія не є Божим Словом? Звідки ми знаємо, що цього або того від нас очікує Бог?» Також він казав батькові: «Чому мене хтось має засуджувати, якщо я думаю не так, як ви, і не вірю в те, у що вірите ви?»

Гілліс пояснює: «Іноді, коли наш син у гніві ставив запитання, він сердився не на матір чи на мене, а на правду, яка, на його думку, дуже ускладнювала йому життя». Як Гілліс зарадив цьому? «Ми з сином сідали і годинами розмовляли. Я переважно слухав і час від часу ставив запитання, щоб повністю зрозуміти його почуття  та думки. Інколи я пояснював щось синові і давав йому можливість день-два подумати, а тоді ми продовжували наше обговорення. Деколи я казав, що мушу кілька днів поміркувати над думкою, яку він висловив. Завдяки таким регулярним розмовам Маттіас поступово почав розуміти вчення про викуп, про Божу верховну владу і про любов Єгови. Потрібний був час, і не завжди було легко, але поволі в його серці розвинулась любов до Єгови. Ми з дружиною радіємо, що терпеливо допомагали сину в підліткові роки. Наші зусилля були недаремні, адже ми досягли його серця».

Допомагаючи своєму сину, Гілліс і його дружина покладалися на підтримку Єгови. Гілліс каже: «Я часто говорив Маттіасу, що ми з мамою дуже любимо його і тому ще палкіше молимося до Єгови, щоб він допоміг йому все зрозуміти». Як же тішаться ці батьки, що виявляли терпеливість, таку важливу рису!

Крім того, правдиві християни повинні розвивати любов і терпеливість, коли піклуються про хронічно хворих членів сім’ї або друзів. Розгляньмо приклад Еллен *, яка теж живе в Скандинавії.

Приблизно вісім років тому чоловік Еллен переніс два інсульти, які розладнали функції його мозку. У результаті він втратив здатність відчувати жаль, смуток чи радість. Для Еллен це дуже складна ситуація. Вона говорить: «Мені треба багато терпіння, і я часто молюся». Вона додає: «Мій улюблений біблійний вірш, який приносить потіху,— це Філіппійців 4:13, де сказано: “Все мені під силу завдяки тому, хто мене зміцнює”». Покладаючись на силу і підтримку Єгови, Еллен все зносить з терпеливістю (Пс. 62:5, 6).

Звичайно, найвидатніший приклад терпеливості подає нам Єгова (2 Пет. 3:15). У Божому Слові міститься чимало розповідей про те, як Єгова виявляв неабияку терпеливість (Неем. 9:30; Ісаї 30:18). Приміром, як зреагував Єгова, коли Авраам ставив йому запитання про його рішення знищити Содом? Перш за все Єгова не перебивав Авраама. Коли Авраам ставив запитання і висловлював свої тривоги, він терпеливо слухав. Єгова показав, що чув Авраама, повторивши його слова. Він запевнив Авраама в тому, що не знищить Содом, навіть якщо знайде в місті лише 10 праведних (Бут. 18:22—33). Який чудовий приклад того, як терпеливо слухати і не реагувати на почуте занадто гостро!

Терпеливість — невід’ємна грань нової особистості, в яку мають одягнутися всі християни. Якщо ми докладаємо зусиль, щоб розвинути цю важливу рису, то виявляємо пошану до нашого дбайливого і терпеливого небесного Батька, і ми будемо серед «тих, хто завдяки вірі й терпеливості успадковує обіцяне» (Євр. 6:10—12).