1. Що повинні робити християни, щоб у забігу за життя досягти фінішу?

ХРИСТИЯНИ беруть участь в забігу за життя. Чи ми тільки почали забіг, чи вже біжимо багато років, нам потрібно бігти аж до фінішної лінії. Порада, яку апостол Павло дав збору у Філіппах, може спонукати нас бігти до кінця. Коли брати і сестри цього збору отримали Павлового листа, декотрі з них вже служили Єгові чимало років. Вони добре бігли в забігу за життя, але Павло нагадав їм, що необхідно й далі витривало бігти. Він хотів, щоб вони подібно до нього намагалися «досягти мети» (Філ. 3:14).

2. Чому порада Павла, яку він дав філіппійцям, була своєчасною?

² Порада Павла, яку він дав філіппійцям, була своєчасною, адже мешканці Філіпп вороже ставилися до християнського збору від моменту його заснування. Павло і Сила відгукнулися на запрошення від Бога прийти до Македонії і приблизно 50 року н. е. прибули до Філіпп (Дії 16:9). Там вони зустріли жінку на ім’я Лідія, яка їх слухала. «Єгова відкрив її серце», щоб вона прийняла добру новину (Дії 16:14). Невдовзі Лідія та її домашні охрестилися. Проте Диявол не спав. Чоловіки міста потягли Павла й Силу до міських управителів і звинуватили їх у порушенні спокою. Тоді Павла і Силу побили і вкинули до в’язниці. Пізніше їх попросили покинути місто (Дії 16:16—40). Чи вони занепали духом? Ні. А що сказати про братів і сестер новосформованого збору? Вони теж залишилися витривалими. Без сумніву, їх неабияк підбадьорив добрий приклад Павла і Сили.

3. Що розумів Павло і які запитання ми розглянемо?

 ³ Павло вирішив залишатися витривалим і не падати духом (2 Кор. 4:16). Однак він розумів: щоб у забігу досягти фінішу, треба зосереджуватися на меті. Чого ми вчимося з прикладу Павла? Які сучасні приклади віри показують, що ми можемо з витривалістю долати перешкоди? І як надія на майбутнє зміцнює нашу рішучість ніколи не падати духом?

4. Як Павло залишався активним у служінні, незважаючи на свої обставини?

⁴ Подумайте, за яких обставин Павло писав листа до філіппійців. Він перебував під домашнім арештом у Римі і не міг проповідувати, як раніше. Однак Павло свідчив тим, хто відвідував його, а також писав листи віддаленим зборам. Подібно сьогодні чимало християн, які не виходять з дому, використовують кожну нагоду, щоб ділитися доброю новиною з тими, хто до них приходить. Крім того, вони пишуть підбадьорливі листи людям, яких неможливо застати вдома.

5. Що допомогло Павлу зосереджуватися на своїй меті, згідно з Філіппійців 3:12—14?

⁵ Павло не дозволяв нічому відвертати його увагу — ні своїм попереднім досягненням, ні колишнім помилкам. По суті, він сказав: щоб тягнутися до «того, що попереду», тобто щоб успішно завершити біг, потрібно забути «те, що позаду». (Прочитайте Філіппійців 3:12—14.) Що могло відвертати увагу Павла? По-перше, він міг похвалитися немалими досягненнями в юдаїзмі, але вважав це «купою сміття» (Філ. 3:3—8). По-друге, хоча Павло міг почуватися винним через те, що колись переслідував християн, він не дозволив цьому почуттю паралізувати його. І, по-третє, він не думав, що вже й так багато зробив для Єгови. Павло успішно виконував своє служіння, незважаючи на те, що його ув’язнювали, били, каменували, він пережив не одну корабельну аварію, не раз йому бракувало їжі й одягу (2 Кор. 11:23—27). Однак Павло знав, що попри всі його досягнення і страждання йому треба далі докладати зусиль у служінні Єгові. Ми маємо робити те саме.

6. Що нам варто забути з «того, що позаду»?

⁶ Як нам наслідувати приклад Павла, «забуваючи те, що позаду»? Декому з нас доводиться боротися з почуттям вини за колишні гріхи. Чому б тоді не спробувати на особистому вивченні глибше дослідити тему викупної жертви Христа? Якщо ми будемо більше дізнаватися, роздумувати і молитися про цю дорогоцінну жертву, то зможемо долати почуття вини. Ми можемо навіть перестати докоряти собі за гріхи, які Єгова вже простив. Чого ще ми вчимося від Павла? Дехто з нас відмовився від перспективної кар’єри заради справ Царства. Чи можемо ми забути те, що позаду, і не шкодувати за матеріальним достатком, який могли б мати? (Чис. 11:4—6; Еккл. 7:10). До «того, що позаду» належать також наші досягнення в служінні Єгові або випробування, які ми стійко знесли в минулому. Звичайно, коли ми згадуємо, як Єгова благословляв нас і підтримував упродовж багатьох років, ми наближаємося до нашого Батька. Проте ми ніколи не хочемо стати самовдоволеними, вважаючи,  що ми вже зробили достатньо (1 Кор. 15:58).

7. Що потрібно робити, щоб здобути перемогу в забігу за життя, згідно з 1 Коринфян 9:24—27? Поясніть на прикладі.

⁷ Павло добре розумів Ісусові слова: «З усіх сил намагайтесь» (Луки 13:23, 24). Павло знав, що він, подібно до Ісуса, має все своє життя докладати наполегливих зусиль у служінні Єгові. Він прирівняв життя християнина до забігу. (Прочитайте 1 Коринфян 9:24—27.) Учасник змагань зосереджується на фінішній лінії і не розпорошує своєї уваги. Наприклад, учасники забігу, який відбувається в місті, можуть пробігати вулицями, де багато магазинів та розважальних закладів. Чи можете уявити собі бігуна, який зупиняється, щоб роздивитися вітрини магазинів? Якщо бігун хоче перемогти, він цього не робитиме. У забігу за життя нам теж не можна розпорошувати своєї уваги. Якщо ми зосереджуємося на своїй меті і, подібно до Павла, з усіх сил намагаємося служити Єгові, ми отримаємо нагороду.

8. Які три перешкоди ми розглянемо?

⁸ Розгляньмо три перешкоди, через які ми могли б сповільнити свій біг. Це нездійснені сподівання, втрата фізичних сил і довготривалі випробування. Ми можемо багато навчитися з того, як інші подолали ці перешкоди (Філ. 3:17).

9. Як на нас можуть впливати сподівання, які довго не здійснюються?

⁹ Нездійснені сподівання. Звичайно, ми прагнемо, щоб сповнилося все, що пообіцяв Єгова. Коли пророк Авакум сказав, наскільки сильно він хоче, щоб Бог поклав край злу, яке чинилося в Юді, Єгова звелів йому і далі чекати (Ав. 2:3). Але буває, що наші сподівання не здійснюються саме тоді, коли ми цього очікуємо. Через це ми могли б втратити свою ревність і навіть занепасти  духом (Присл. 13:12). Так сталося на початку XX століття. У той час багато помазаних християн сподівалися, що 1914 року отримають свою небесну нагороду. Що робили вірні Божі служителі, коли їхні сподівання не здійснилися?

10. Що робили Роял і Перл, коли їхні сподівання не здійснилися в 1914 році?

¹⁰ Розгляньмо приклад двох відданих християн, які подолали знеохочення. Брат Роял Спац охрестився 1908 року, коли йому було 20. Він був твердо переконаний, що невдовзі отримає свою небесну нагороду. Коли в 1911 році цей брат запропонував своїй дівчині Перл вийти за нього заміж, він сказав: «Ти знаєш, що станеться 1914 року. Якщо ми збираємось одружитися, то нам краще з цим не зволікати». Чи це подружжя припинило свій забіг за життя, коли не отримало своєї небесної нагороди в 1914 році? Ні. Роял і Перл зосереджувалися передусім на тому, щоб вірно виконувати Божу волю, а не на тому, щоб отримати нагороду. Вони вирішили продовжувати свій біг з витривалістю. І вони вірно та активно служили Єгові впродовж багатьох десятиріч аж до кінця свого земного шляху. Безперечно, ми теж прагнемо побачити, як Єгова виправдає своє ім’я і верховну владу та виконає всі свої обіцянки. Не сумніваймося, все це відбудеться у визначений Єговою час. А поки що продовжуймо ревно служити нашому Богові і не знеохочуймось через нездійснені сподівання.

11, 12. Чому не слід опускати рук, навіть якщо ми втрачаємо фізичні сили? Наведіть приклад.

¹¹ Втрата фізичних сил. Бігунові потрібно бути фізично міцним. Але наша віра в Єгову і ревність у служінні не залежать від фізичних сил. Багато братів та сестер втрачають фізичні сили, однак вони і далі прагнуть робити для Єгови все, що можуть (2 Кор. 4:16). Приміром, 88-літний Артур Сікорд, який прослужив у Бетелі 55 років, був немічним і потребував догляду. Одного дня медсестра, яка доглядала за ним, підійшла до його ліжка, подивилася на нього і лагідно сказала: «Брате Сікорд, ти стільки натрудився в служінні Єгові». Проте Артур не жив минулим. Він глянув на неї, усміхнувся і відповів: «Це правда, але важливо не те, що ми робили колись. Має значення те, чи ми залишаємося вірними тепер».

¹² Можливо, ви вже чимало років служите Єгові і тепер через слабке здоров’я не можете робити стільки, скільки раніше. Якщо так, не опускайте рук. Будьте впевнені, що Єгова дорожить  вашим вірним служінням у минулому (Євр. 6:10). Коли ж говорити про теперішнє служіння, пам’ятайте, що глибина нашої відданості Єгові не вимірюється тим, скільки ми робимо в служінні йому. Натомість ми виявляємо свою відданість Єгові, коли зберігаємо радість та надію і робимо все, що в наших силах (Кол. 3:23). Єгова розуміє наші обмежені можливості і не вимагає від нас більше, ніж ми можемо дати (Марка 12:43, 44).

13. Як приклад Анатолія та Лідії заохочує нас і далі служити Єгові попри всі випробування?

¹³ Довготривалі випробування. Деяким служителям Єгови довелося знести десятиліття труднощів і переслідувань. Наприклад, Анатолію Мельнику * було лише 12 років, коли його батька арештували, ув’язнили і вислали в Сибір за більш ніж 7000 кілометрів від його сім’ї в Молдові. Через рік Анатолія, його маму і дідуся з бабусею теж вислали в Сибір. З часом вони змогли приходити на зібрання, які проводилися в іншому селі. Для цього їм потрібно було в люті морози йти глибокими снігами 30 кілометрів. Пізніше брата Мельника ув’язнили на три роки, розлучивши його з дружиною Лідією і однорічною донькою. Незважаючи на всі роки труднощів, Анатолій і його сім’я вірно служили Єгові. Тепер Анатолію 82 роки і він служить у комітеті філіалу в Центральній Азії. Тож наслідуймо приклад Анатолія та Лідії — робімо в служінні Єгові все, що в наших силах, і залишаймося витривалими (Гал. 6:9).

14. Що Павло мав робити, щоб досягти своєї мети?

¹⁴ Павло був упевнений, що добіжить до фінішу і досягне своєї мети. Він, як помазаний християнин, сподівався отримати «нагороду небесного покликання, яке Бог дає». Але щоб досягти цієї мети, Павло мав докладати наполегливих зусиль (Філ. 3:14). Він використав цікаве порівняння, щоб допомогти філіппійцям зосереджуватися на їхній меті.

15. Як Павло використав приклад про громадянство, щоб заохотити християн з Філіпп докладати наполегливих зусиль?

¹⁵ Павло нагадав філіппійцям про їхнє небесне громадянство (Філ. 3:20).  Чому він звернув увагу на це? У той час дуже цінувалося римське громадянство *. Однак помазані християни мали набагато ліпше громадянство, яке приносило незрівнянно більші благословення. Римське громадянство аж ніяк не могло зрівнятися з небесним. Тому Павло заохочував філіппійців: «Поводьтеся як громадяни, щоб бути гідними доброї новини про Христа» (Філ. 1:27, прим.). Сьогодні помазані християни докладають наполегливих зусиль, щоб досягти своєї мети — вічного життя на небесах. Вони є хорошим прикладом для нас.

16. Хоч би якою була наша надія: вічне життя в небі чи на землі, що ми повинні робити, згідно з Філіппійців 4:6, 7?

¹⁶ Хоч би якою була наша надія: вічне життя в небі чи на райській землі, ми повинні докладати наполегливих зусиль, щоб досягти своєї мети. Незалежно від наших обставин нам не слід оглядатися на те, що позаду. Нехай ніщо не перешкоджає нам робити поступ (Філ. 3:16). Наші сподівання не завжди здійснюються тоді, коли ми цього очікуємо. Ми можемо втрачати фізичні сили та зазнавати труднощів і переслідувань багато років. Попри все це «ні про що не тривожтесь». Натомість з будь-якими проханнями звертайтесь у молитвах і благаннях до Бога, і він дасть вам мир, який неможливо збагнути розумом. (Прочитайте Філіппійців 4:6, 7.)

17. Що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁷ Подібно до бігуна, який з усіх сил біжить по фінішній прямій, повністю зосереджуймося на меті — закінчити забіг за життя. Наскільки дозволяють наші сили та обставини, намагаймося отримати чудову нагороду, яка чекає нас попереду. Що нам робити, щоб бігти в правильному напрямку і залишатися витривалими? У наступній статті ми побачимо, як розставляти правильні пріоритети і «визначати, що є важливішим» (Філ. 1:9, 10).