1. Які ситуації викликають тривогу в багатьох вірних служителів Єгови?

БАГАТО служителів Єгови по цілому світі стикаються з ситуаціями, які викликають у них тривогу й смуток. Чи ви помічали це у своєму зборі? Деякі християни страждають через серйозну хворобу або через смерть близької людини. Іншим завдає сильного болю те, що хтось з рідних чи друзів перестає служити Єгові. А ще хтось зносить наслідки стихійного лиха. Усі ці брати й сестри потребують потіхи. Як ми можемо їм допомогти?

2. Чому апостол Павло часами потребував потіхи?

² Життя апостола Павла не раз опинялося під загрозою (2 Кор. 11:23—28). Також Павлу доводилося боротися з «колючкою» в тілі, якою, ймовірно, була якась хвороба (2 Кор. 12:7). Крім того, йому було дуже прикро, коли Димас, з яким він співпрацював, покинув його, «полюбивши теперішній світ» (2 Тим. 4:10). Павло був мужнім помазаним християнином, який безкорисливо допомагав іншим. Але часами навіть він відчував знеохочення (Рим. 9:1, 2).

3. Від кого Павло отримував потіху і підтримку?

³ Павло отримував необхідну потіху і підтримку. Як? Безперечно, Єгова зміцнював його своїм святим духом (2 Кор. 4:7; Філ. 4:13). До того ж Єгова потішав його через інших християн. Павло назвав деяких своїх співпрацівників «джерелом великої потіхи» (Кол. 4:11).  Зокрема він говорив про Аристарха, Тихика і Марка. Вони зміцнювали Павла, допомагаючи йому залишатися витривалим. Завдяки яким рисам ці троє християн приносили Павлу потіху? Як нам наслідувати їхній чудовий приклад, коли ми намагаємося потішати і підбадьорювати одне одного?

4. Як Аристарх показав, що був для Павла відданим другом?

⁴ Аристарх, македонянин з Фессалонік, був відданим другом Павла. Уперше Аристарх згадується в розповіді про те, як під час третьої місіонерської подорожі Павло відвідав Ефес. Аристарха, який супроводжував Павла, схопила розлючена юрба (Дії 19:29). Коли його відпустили, він не переймався власною безпекою, а віддано залишався з Павлом. Через кілька місяців, коли Павло був у Греції, Аристарх і далі супроводжував його, хоча противники намагалися вбити цього апостола (Дії 20:2—4). Близько 58 року н. е., коли ув’язненого Павла відправили до Рима, під час цієї довгої подорожі Аристарх був з ним. Вони разом пережили корабельну аварію (Дії 27:1, 2, 41). Діставшись до Рима, він, очевидно, провів деякий час в ув’язненні з Павлом (Кол. 4:10). Тож не дивно, що Павло відчував підбадьорення і потіху, маючи такого відданого друга!

5. Як ми можемо бути відданими друзями, згідно з Прислів’я 17:17?

⁵ Подібно до Аристарха, ми можемо бути відданими друзями для наших братів і сестер, залишаючись поруч не лише в добрий час, але й «в нещасті». (Прочитайте Прислів’я 17:17.) Наші одновірці можуть потребувати потіхи навіть після того, як їхнє випробування минає. Франсіс *, в якої від раку спочатку помер батько, а через три місяці й мати, говорить: «Важкі випробування спричиняють біль, який довго не проходить. Я вдячна відданим друзям, котрі пам’ятають, що я досі страждаю,  хоча після смерті батьків минуло вже багато часу».

6. До чого спонукує нас відданість?

⁶ Віддані друзі йдуть на жертви, щоб підтримати своїх братів і сестер. Наприклад, у Пітера виявили дуже тяжку смертельну хворобу. Його дружина Кетрін каже: «Одне подружжя з нашого збору підвезло нас на прийом до лікаря, де ми дізналися про хворобу Пітера. Вони відразу ж вирішили, що не полишать нас у цей важкий час, і вони завжди були поруч, коли ми цього потребували». Як же добре мати справжніх друзів, котрі допомагають зносити випробування! Це приносить велику потіху.

7, 8. Як з Колоссян 4:7—9 видно, що Тихик був надійним другом Павла?

⁷ Тихик, християнин з римської провінції Азія, був Павлу вірним другом (Дії 20:4). Приблизно 55 року н. е. Павло організував збір пожертв для допомоги християнам в Юдеї, і він, можливо, доручив Тихику допомагати в цій важливій справі (2 Кор. 8:18—20). Пізніше, коли Павло вперше перебував в ув’язненні в Римі, Тихик був його посланцем. Він передавав зборам в Азії Павлові листи і слова підбадьорення (Кол. 4:7—9).

⁸ Тихик залишався надійним другом Павла (Тита 3:12). Не всі християни в той час були такими надійними, як Тихик. Близько 65 року н. е., під час свого другого ув’язнення, Павло написав, що багато християн у провінції Азія уникали спілкування з ним, можливо, через страх перед противниками (2 Тим. 1:15). Але він міг покластися на Тихика і доручив йому ще одне завдання (2 Тим. 4:12). Безумовно, Павло цінував такого хорошого друга, як Тихик.

9. Як нам наслідувати Тихика?

⁹ Ми можемо наслідувати Тихика і бути для інших надійними друзями. Приміром, ми не лише обіцяємо допомагати братам і сестрам у важкий для них  час, але й справді це робимо (Матв. 5:37; Луки 16:10). Коли ті, хто потребує допомоги, знають, що можуть на нас покластися, це їх дуже потішає. Чому? Ось що каже одна сестра: «Ти уникаєш зайвого стресу, бо не переживаєш, що людина, яка запропонувала допомогу, не прийде в потрібний час, щоб виконати свою обіцянку».

10. Згідно з Прислів’я 18:24, у кого може знайти потіху той, хто зносить випробування або зазнає розчарування?

¹⁰ Ті, хто зносить випробування або зазнає розчарування, часто знаходять потіху, звіряючись надійному другу. (Прочитайте Прислів’я 18:24.) Біджею було дуже прикро, коли його сина виключили зі збору. Біджей сказав: «Мені треба було розповісти про свої почуття тому, кому я довіряю». Карлос через неправильну поведінку втратив свої обов’язки в зборі. Він говорить: «Я шукав “пристановища”, щоб вилити душу, не боячись, що мене засудять». Таким «пристановищем» для Карлоса стали старійшини, які допомогли йому подолати його проблему. Він знав, що старійшини нікому не розкажуть про те, чим він з ними поділився, і це його потішало.

11. Як можна стати надійним другом, якому інші готові звірити своє серце?

¹¹ Щоб бути надійним другом, якому інші готові звірити своє серце, необхідно розвивати терпеливість. Коли Жанну покинув чоловік, вона знаходила потіху в тому, що розповідала про свої почуття близьким друзям. «Вони терпеливо мене вислуховували,— говорить Жанна,— хоча я, мабуть, весь час повторювала одне й те саме». Ви теж можете стати для людини хорошим другом, якщо будете уважно її вислуховувати.

12. Хто такий Марко і як він виявляв дух готовності?

¹² Християнин на ім’я Марко, якого також звали Іваном, був євреєм і походив з Єрусалима. Його двоюрідний брат Варнава був відомим місіонером (Кол. 4:10). Хоча сім’я Марка, очевидно, була заможною, він не ставив матеріальні речі на перше місце. Усе своє життя Марко виявляв дух готовності. Він з радістю служив іншим. Наприклад, у різні періоди він служив пліч-о-пліч як з апостолом Павлом, так і з апостолом Петром. Марко, ймовірно, дбав про їхні повсякденні потреби (Дії 13:2—5; 1 Пет. 5:13). Павло написав, що Марко співпрацював з ним «в інтересах Божого Царства» і був для нього «опорою» (Кол. 4:10, 11, прим.).

13. Як слова з 2 Тимофія 4:11 показують, що Павло цінував вірне служіння Марка?

¹³ Марко став близьким другом Павла. Приміром, коли Павла востаннє ув’язнили в Римі, приблизно в 65 році н. е., він написав свого другого листа до Тимофія. У цьому листі Павло попросив Тимофія прибути в Рим і взяти з собою Марка (2 Тим. 4:11). Без сумніву, Павло цінував вірне служіння, яке Марко виконував у минулому, тому хотів, щоб у цей важливий час Марко був поряд з ним. Марко надавав Павлу практичну допомогу. Можливо, він забезпечував його продуктами або письмовим приладдям. Підтримка і підбадьорення, які отримував Павло, мабуть, допомагали йому залишатися витривалим в останні дні перед стратою.

14, 15. Чого ми вчимося з Матвія 7:12 про надання практичної допомоги іншим?

 ¹⁴ Прочитайте Матвія 7:12. Ми надзвичайно вдячні тим, хто допомагає нам у важкий для нас час. Раян, в якого несподівано загинув батько, говорить: «Коли ти страждаєш, чимало буденних справ, які були звичними для тебе, здаються непосильними. Практична допомога, навіть дуже незначна, має велике значення».

¹⁵ Якщо ми уважні й спостережливі, то зможемо практично допомагати іншим. Наприклад, одна сестра вирішила допомогти Пітеру і Кетрін, про яких уже згадувалося раніше. Ні Пітер, ні Кетрін тоді не могли водити машину. Тож сестра склала графік, за яким брати й сестри зі збору по черзі підвозили їх на всі прийоми до лікаря. Яким був результат? Кетрін каже: «У нас з плечей упав тягар». Ніколи не применшуйте цінності практичної допомоги, яку ви можете надати іншим, навіть якщо це буде щось дуже просте.

16. Як приклад Марка вчить нас потішати інших?

¹⁶ Учень Марко був дуже зайнятою людиною. Він виконував важливі теократичні обов’язки, а також написав одне з Євангелій. Однак Марко виділяв час на те, щоб потішати Павла, і Павло знав, що завжди може попросити в нього допомоги. Анджелі було важко пережити насильницьку смерть одного з членів сім’ї. Вона була дуже вдячна тим, хто з готовністю потішав її. «Коли друзі щиро хочуть допомогти, до них легко звернутися,— говорить Анджела.— Вони зроблять це охоче і без вагань». Ми могли б запитати себе: «Чи мене знають як людину, яка з готовністю потішає одновірців і надає їм практичну допомогу?»

17. Як роздуми над 2 Коринфян 1:3, 4 можуть спонукувати нас потішати інших?

¹⁷ Нескладно знайти братів і сестер, які потребують потіхи. Можливо, нам вдасться поділитися з ними тими ж підбадьорливими  думками, якими хтось інший потішив нас. Ніно, в якої померла бабуся, каже: «Єгова може потішати інших через нас, якщо ми дозволимо йому послуговуватися нами». (Прочитайте 2 Коринфян 1:3, 4.) Франсіс, про яку вже згадувалося раніше, говорить: «Слова з 2 Коринфян 1:4 дійсно правдиві. Ми можемо ділитися з іншими потіхою, яку самі отримуємо».

18. а) Чому дехто може боятися потішати інших? б) Як ми можемо щиро потішати інших? Наведіть приклад.

¹⁸ Не бійтеся виявляти ініціативу. Ми можемо хвилюватися, бо не знаємо, що сказати людині, яка опинилася в складній ситуації, або що для неї зробити. Старійшина на ім’я Пол пригадує, як його намагалися потішити після смерті батька. «Я бачив, що людям було нелегко підійти до мене,— каже він.— Їм важко було підбирати слова. Але я все одно цінував їхнє бажання потішити мене і підтримати». А брат Таджон, який пережив сильний землетрус, сказав: «Чесно кажучи, я пам’ятаю не всі повідомлення, які мені надсилали люди у дні після землетрусу. Але я пам’ятаю, що цих людей справді турбувало, чи я не постраждав». Ми зможемо потішати інших, якщо будемо виявляти до них турботу.

19. Чому ви прагнете бути «джерелом великої потіхи»?

¹⁹ Оскільки наближається кінець цього світу, ситуація буде погіршуватися і життя ставатиме дедалі важчим (2 Тим. 3:13). Крім того, через успадкований нами гріх і нашу недосконалість ми самі собі створюємо проблеми. Тож ми і далі потребуватимемо потіхи. Апостол Павло залишався вірним до кінця життя зокрема завдяки тому, що отримував потіху від одновірців. Будьмо відданими, як Аристарх, і надійними, як Тихик, а також служімо з готовністю, як Марко. Так ми допоможемо нашим братам і сестрам залишатися стійкими у вірі (1 Фес. 3:2, 3).