1. Який приклад Ісус подав своїм послідовникам і чи вони його наслідували? (Дивіться ілюстрацію на обкладинці.)

ПРОТЯГОМ усього свого служіння на землі Ісус не втрачав надії, що люди прислухатимуться до його слів. Він хотів, щоб його учні розвивали такий самий погляд на своє служіння (Ів. 4:35, 36). Поки Ісус був зі своїми учнями, вони проповідували з великим ентузіазмом (Луки 10:1, 5—11, 17). Але коли Ісуса арештували і вбили, учні втратили бажання проповідувати (Ів. 16:32). Повернувшись до життя, Ісус заохотив їх зосередитися на служінні. І після його вознесіння на небо учні з такою ревністю взялися проповідувати, що через деякий час їхні вороги казали: «Своїм вченням ви наповнили весь Єрусалим» (Дії 5:28).

2. Як Єгова благословляв проповідницьку працю?

² Ісус керував працею, яку виконували ці вірні християни у першому столітті, і Єгова її благословляв. У результаті до них приєднувалось багато людей. Наприклад, у П’ятидесятницю 33 року н. е. охрестилося близько 3000 осіб (Дії 2:41). Відтоді кількість учнів зростала швидкими темпами (Дії 6:7). Але Ісус передрікав, що в останні дні праця проповідування набуде ще більшого розмаху (Ів. 14:12; Дії 1:8).

3, 4. Чому декому може бути складно проповідувати і що ми розглянемо в цій статті?

³ Усі ми намагаємося зберігати позитивний погляд на служіння. У деяких країнах це нескладно робити. Там є стільки бажаючих вивчати Біблію, що декому доводиться  записуватися в чергу і чекати, поки в когось зі Свідків з’явиться час, щоб розпочати з ним вивчення Біблії. Але в інших місцевостях вісникам набагато важче проповідувати. Їм буває нелегко застати людей вдома, а ті, кого вони застають, мало цікавляться Біблією.

⁴ Якщо ви живете там, де складно проповідувати, вам можуть допомогти поради з цієї статті. Ми дізнаємося, як деяким братам і сестрам вдається проповідувати якомога більшій кількості людей. Також ми побачимо, які в нас є підстави залишатись радісними, навіть якщо люди не відгукуються на нашу звістку.

5. З якими труднощами стикається багато Свідків?

⁵ Багато Свідків помітили, що поговорити з людьми в служінні від дому до дому стає дедалі важче. Деякі вісники проповідують у територіях, де є багатоповерхові будинки під охороною або закриті житлові комплекси. На вході може бути консьєрж або охоронець, який пропускає тільки тих, хто має особисте запрошення від мешканця. Інші вісники вільно проповідують від дому до дому, але майже нікого не застають. Ще інші проповідують у сільських чи віддалених територіях, де мало хто живе. Вони готові долати великі відстані, щоб поговорити лише з однією людиною, а її може не бути вдома. Якщо ви стикаєтеся з подібними труднощами, не опускайте рук! Як вам долати такі перешкоди і досягати успіху в служінні?

6. Чим проповідники подібні до рибалок?

⁶ Ісус порівняв працю проповідування з риболовлею (Марка 1:17). Деякі рибалки можуть працювати не один день і нічого не зловити. Однак вони не здаються, а пристосовуються — змінюють час, місце і спосіб ловлі. Ми можемо брати з них приклад. Розгляньмо три поради.

7. Які можуть бути результати, якщо ми спробуємо прийти до людей в інший час?

⁷ Спробуйте інший час. Ми зможемо поговорити з більшою кількістю людей, якщо будемо проповідувати в той час, коли вони найімовірніше вдома. Колись же вони мусять повернутися! Багато братів і сестер помітили, що краще проповідувати в другій половині дня або ввечері. У цей час господарів легше застати вдома і вони можуть бути менш зайнятими та більш охочими поговорити. А ось що робить старійшина на ім’я Дейвід. Попроповідувавши деякий час на території, він з напарником повертається до тих помешкань, де вони нікого не застали. Дейвід каже: «Мене вражає, скільки людей буває вдома, коли ми приходимо до них вдруге» *.

8. Як можна застосувати принцип з Екклезіаста 11:6 у нашому служінні?

⁸ Не опускаймо рук! До цього нас заохочує провідний вірш нашої статті. (Прочитайте Екклезіаста 11:6.) Дейвід не здався. Він багато разів приходив до одного будинку і таки застав господаря вдома. Виявилося, що цей чоловік цікавиться Біблією. Він сказав: «Я живу тут майже вісім років і до мене  ніколи не приходили Свідки Єгови». Дейвід говорить: «Я помітив, що люди, яких було тяжко застати вдома, зазвичай охоче нас слухають».

9. Що роблять деякі Свідки, щоб знайти людей, котрих важко застати вдома?

⁹ Спробуйте інше місце. Якщо людей важко застати вдома, деякі вісники намагаються знайти їх в іншому місці. Наприклад, вони проповідують на вулиці і служать зі стендом. Завдяки цьому вісники зустрічають тих, хто живе в багатоквартирних будинках, в яких не дозволяється проповідувати від дверей до дверей. Часто це єдина можливість поговорити з такими людьми. Також багато вісників помітили, що в парках, на ринках і в ділових районах люди охочіше з нами розмовляють і беруть у нас літературу. Флорен, районний наглядач з Болівії, каже: «Ми йдем проповідувати на ринки і по магазинчиках між першою і третьою годиною, коли продавці не такі зайняті. Ми маємо багато хороших розмов і навіть починаємо вивчення Біблії».

10. Які методи можна використовувати, щоб донести до людей добру новину?

¹⁰ Спробуйте інший підхід. Припустімо, ви не раз намагалися поговорити з людьми у своїй території. Ви приходили в різний час і все одно не заставали їх вдома. Чи можна ще щось зробити? Сестра на ім’я Катаріна говорить: «Я надсилаю листи людям, яких не було вдома. Я пишу те, що сказала б їм при зустрічі». Чого нас вчить приклад  Катаріни? Щоб донести добру новину до кожної людини у нашій території, треба використовувати різні методи.

11. Чому деякі люди байдужі до нашої звістки?

¹¹ Деякі люди байдужі до нашої звістки. Їм не потрібен ані Бог, ані Біблія. Хтось не вірить в Бога, тому що бачить, скільки у світі страждань. Дехто не довіряє Біблії, тому що помічає лицемірство релігійних провідників, які стверджують, ніби живуть згідно з цією книгою. А ще хтось поглинутий своєю роботою, сім’єю чи особистими проблемами і не розуміє, чим йому може допомогти Біблія. Тож як нам зберігати радість, коли люди байдужі до нашої звістки?

12. Як слова з Філіппійців 2:4 можуть допомогти нам в служінні?

¹² Виявляйте особисте зацікавлення. Багато людей, які спочатку були байдужими до доброї новини, змінили свою думку, коли побачили, що вісники щиро ними цікавляться. (Прочитайте Філіппійців 2:4.) Подивімось, як це робить Дейвід. Він розповідає: «Якщо хтось каже, що його це не цікавить, ми ховаємо Біблію та літературу і говоримо: “Скажіть, будь ласка, ви завжди мали такий погляд?”». Люди відчувають, коли до них ставляться з увагою. Вони можуть забути, що ми їм говорили, але навряд чи забудуть, як ми до них поставились. Навіть якщо господар не дасть нам нічого сказати, то своєю поведінкою і виразом обличчя ми можемо показати, що нам не байдужі його почуття.

13. Як можна пристосовуватись до потреб та інтересів господаря?

¹³ Ми виявляємо особисте зацікавлення, коли пристосовуємось до потреб та інтересів господаря. Наприклад, ви бачите, що в домі є діти. Можливо, батьків зацікавлять біблійні поради, як виховувати дітей або як досягти щастя в сім’ї. Або ж ви бачите, що на дверях кілька замків. У такому випадку можна поговорити з господарем про злочинність і про те, що багато людей живе в страху, а потім показати йому, як ця проблема буде вирішена раз і назавжди. Коли розмовляєте з людиною, старайтеся пояснити їй, як поради з Біблії можуть покращити її життя. Катаріна каже: «Я постійно нагадую собі, як правда змінила моє життя». Це допомагає їй говорити з переконаністю, і її співрозмовники це відчувають.

14. Як, згідно з Прислів’я 27:17, напарники в служінні можуть допомагати одне одному?

 ¹⁴ Переймайте досвід інших. Павло ділився з Тимофієм своїми методами проповідування і навчання, а також заохочував його передавати здобутий досвід іншим (1 Кор. 4:17). Так само як Тимофій, ми можемо вчитися від досвідчених братів і сестер. (Прочитайте Прислів’я 27:17.) Розгляньмо приклад Шона. Деякий час він служив піонером у сільській місцевості, в якій більшість людей були віддані своїй релігії. Що допомагало йому не втрачати радості? Він каже: «Я старався ходити в служіння з напарником. Ідучи від одного будинку до іншого, ми відточували свої вчительські вміння. Наприклад, ми аналізували свою останню розмову з господарем і обговорювали, що́ можна сказати у подібній ситуації іншим разом».

15. Чому важливо молитися до Єгови, коли ми йдемо в служіння?

¹⁵ Моліться до Єгови про допомогу. Кожного разу, коли ви йдете в служіння, просіть у Єгови керівництва. Без допомоги його святого духу ніхто б з нас нічого не зробив (Пс. 127:1; Луки 11:13). Коли молитеся до Єгови про допомогу, будьте конкретні. Приміром, попросіть його скерувати вас до людини, яка схильна прийняти правду і готова вас вислухати. Потім дійте згідно зі своїми молитвами — проповідуйте усім, кого зустрічаєте.

16. Як особисте вивчення впливає на наше служіння?

¹⁶ Регулярно виділяйте час на особисте вивчення. У Біблії говориться, що потрібно «особисто переконатися, в чому полягає добра, приємна й досконала Божа воля» (Рим. 12:2). Якщо ми переконані у правдивості біблійних вчень, то будемо впевнено говорити з людьми в служінні. Катаріна ділиться: «Якийсь час тому я зрозуміла, що мені необхідно зміцнити свою віру в деякі основні біблійні вчення. Тож я глибоко дослідила докази того, що існує Творець, що Біблія — це Боже Слово і що Бог має свою організацію». Вона каже, що завдяки особистому вивченню її віра стала міцнішою, а служіння почало приносити більше радості.

17. Що допомагало Ісусу зберігати позитивний погляд на своє служіння?

¹⁷ Ісус не переставав проповідувати попри те, що не всі люди його слухали. Що йому допомагало зберігати позитивний погляд? Він розумів, наскільки цінна правда про Боже Царство, і хотів донести її до якомога більшої кількості людей. Він також розумів, що ті, хто спочатку не слухав, потім можуть відгукнутися на його звістку. Пригадайте, як до Ісуса ставилися його рідні. За три з половиною роки служіння Ісуса ніхто з його братів не повірив у нього (Ів. 7:5). Але після Ісусового воскресіння вони стали християнами (Дії 1:14).

18. Чому ми продовжуємо проповідувати?

¹⁸ Ми не знаємо, хто з людей, яким ми проповідуємо, зрештою прийме біблійну правду. Одним для цього потрібно більше часу, іншим — менше. Навіть ті, хто нас не слухає, бачать нашу хорошу поведінку та дружелюбність і з часом, можливо, почнуть «прослав[ляти] Бога» (1 Пет. 2:12).

19. Про що нам нагадують слова з 1 Коринфян 3:6, 7?

 ¹⁹ Не забуваймо: хоча садимо і поливаємо ми, основну частину роботи виконує Бог. (Прочитайте 1 Коринфян 3:6, 7.) Гетахун, брат, який служить в Ефіопії, розповідає: «Більш ніж 20 років я був єдиним Свідком у рідко опрацьовуваній території. Але тепер у нас 14 вісників, 13 з яких охрещені, в тому числі моя дружина і троє дітей, а на зібрання приходить в середньому 32 людини». Гетахун дуже щасливий, що не переставав проповідувати і терпеливо чекав, поки Єгова приведе щиросердих людей у свою організацію (Ів. 6:44).

20. У чому ми подібні до рятувальників?

²⁰ Єгова дуже цінує життя кожної людини. Він доручив нам почесне завдання — разом з його Сином збирати людей з усіх народів, поки не прийде кінець цього віку (Ог. 2:7). Нашу проповідницьку працю можна порівняти до рятувальної операції. Ми подібні до членів рятувальної групи, які працюють в шахті після аварії. Навіть якщо не всім рятувальникам вдасться знайти живих шахтарів, праця кожного в групі дуже цінна. Те саме можна сказати і про наше служіння. Ми не знаємо, скільки ще людей буде врятовано зі світу Сатани. Але Єгова може використати кожного з нас, щоб їм допомогти. У цьому переконався Андреас, який живе в Болівії. Він каже: «Коли я бачу, як хтось пізнає правду та охрещується, я розумію, що за цим стоять наші спільні зусилля». Зберігаймо і ми такий позитивний погляд на служіння. Тоді Єгова благословлятиме наші старання, і служіння буде приносити нам невимовну радість.