Вони зображають небесні війська, які брали участь у знищені Єрусалима і які братимуть участь у знищені злої системи Сатани в Армагеддоні. На якій підставі було змінене розуміння цього пророцтва?

Єзекіїль побачив у видінні зло, яке чинилося у відступницькому Єрусалимі перед знищенням міста в 607 році до н. е. Після цього він побачив події, що передували знищенню. Єзекіїль бачив шість чоловіків зі зброєю для трощення, а також чоловіка «у лляному одязі» з «писарським приладдям» (Єзек. 8:6—12; 9:2, 3). Цьому чоловіку було сказано: «Пройди по місту... і постав знак на чола тим людям, які зітхають і стогнуть через усю гидоту, що чиниться там». Потім Бог звелів чоловікам зі зброєю для трощення вбити в місті всіх, хто не мав знака (Єзек. 9:4—7). Чого ми вчимося з цього видіння і хто такий чоловік з писарським приладдям?

Це пророцтво було дане в 612 році до н. е., і його перше сповнення відбулося всього лише через п’ять років, коли Єрусалим був знищений вавилонським військом. Хоча Єгова дозволив знищити місто вавилонянам, які були язичниками, вони лише виконали його вирок (Єрем. 25:9, 15—18). Він використав їх, щоб покарати свій відступницький народ. Однак знищення чекало не всіх без розбору. Праведні не мали бути знищені разом з безбожними. З любові Єгова подбав про те, щоб врятувати тих юдеїв, які не мирилися з огидними ділами, що чинилися в місті.

Єзекіїль не ставив знак на чола людям і не брав участі в самому знищенні. Виконанням вироку мали керувати ангели. Тож за допомогою цього пророцтва ми можемо, образно кажучи, заглянути в небесну сферу, невидиму для нашого ока. Єгова доручив своїм ангелам не лише організувати знищення безбожних, а й відділити праведних для спасіння *.

Раніше ми пояснювали, що в сучасному сповненні цього видіння чоловік з писарським приладдям представляє помазаний останок. Вважалося, що ті, хто приймає звістку, яка їм проповідується, вже тепер отримують знак для спасіння. Але останніми роками стало очевидно, що це пророцтво слід пояснювати по-іншому. Згідно зі сказаним у Матвія 25:31—33, Ісус є тим, хто судить людей. Під час великого лиха він здійснить остаточний суд, відділивши овець від козлів. Визнані вівцями отримають спасіння, а визнані козлами будуть знищені.

Тож чого ми можемо навчитися з Єзекіїлевого видіння, беручи до уваги зміни в його розумінні? Можна виділити принаймні п’ять моментів:

1. Протягом часу, який передував знищенню Єрусалима, Єзекіїль служив вартовим разом з Єремією. До того цей обов’язок виконував Ісая. Сьогодні Єгова послуговується невеликою групою помазаних служителів, щоб годувати свій народ і перестерігати інших людей, перш ніж розпочнеться велике лихо. Цю пересторогу разом з ними проголошують всі Христові хатні слуги (Матв. 24:45—47).

2. Єзекіїль не ставив знак на чола тим, хто мав бути врятований. Не роблять цього і служителі Єгови в наш час. Вони просто передають людям звістку Єгови, коли виконують  проповідницьку працю під керівництвом ангелів (Об’яв. 14:6).

3. За днів Єзекіїля ніхто не отримав буквального знака на чоло. Те саме можна сказати і про наш час. Що повинні робити люди, аби отримати символічний знак для спасіння? Вони мають прийняти звістку, яка їм проповідується, одягтися в нову особистість, присвятитись Єгові і віддано підтримувати братів Христа (Матв. 25:35—40). Ті, хто це робить, отримають знак для спасіння під час прийдешнього великого лиха.

4. У сучасному сповненні чоловік з писарським приладдям представляє Ісуса Христа. Він невидимо для нашого ока ставитиме знак на чола людям, які будуть врятовані. Члени великого натовпу отримають цей знак, коли під час великого лиха будуть визнані вівцями. Завдяки цьому вони матимуть можливість жити вічно на землі (Матв. 25:34, 46) *.

5. У сучасному сповненні шість чоловіків зі зброєю для трощення представляють небесні війська Ісуса, які він веде за собою. Невдовзі вони знищать народи і все зло (Єзек. 9:2, 6, 7; Об’яв. 19:11—21).

Розуміючи все це, ми зміцнюємо свою впевненість у тому, що Єгова не знищить праведних з неправедними (2 Пет. 2:9; 3:9). Також це нагадує нам, наскільки важлива праця проповідування в наші дні. Адже кожен має почути пересторогу, перш ніж прийде кінець (Матв. 24:14).