1, 2. а) Про що просив Ісус, коли в останній раз молився зі своїми апостолами? б) Чому Ісус міг переживати за їхню єдність?

ПІД час останньої вечері зі своїми апостолами Ісус переживав за їхню єдність. Молячись разом з ними, Ісус висловив своє бажання, щоб усі його учні були одне, як він і його Батько. (Прочитайте Івана 17:20, 21.) Їхня єдність мала чітко доводити, що Єгова послав Ісуса на землю, щоб той виконував його волю. Любов мала бути розпізнавальною ознакою Ісусових правдивих учнів і сприяти їхній єдності (Ів. 13:34, 35).

² Ісус помітив, що його апостоли не мали цілковитої єдності, тому під час своєї останньої вечері з ними він багато говорив про єдність. Наприклад, як вже траплялося раніше, вони почали сперечатися «про те, хто з них найбільший» (Луки 22:24—27; Марка 9:33, 34). В іншій ситуації Яків та Іван просили, щоб Ісус дав їм почесні місця у своєму Царстві (Марка 10:35—40).

3. Що могло заважати Христовим учням зберігати єдність і які запитання ми розглянемо?

³ А втім, єдності Христових учнів загрожувало не лише  прагнення видатного становища. Народ того краю був поділений через ворожість та упередження. Учні Ісуса повинні були подолати ці почуття. У цій статті ми розглянемо такі запитання: як Ісус ставився до упереджень? Як він навчав своїх послідовників бути безсторонніми і справді об’єднаними? І як те, чого він навчав, допоможе нам зберігати єдність?

4. З якими упередженнями зіткнувся Ісус?

⁴ Сам Ісус стикався з упередженнями. Коли Пилип сказав Натанаїлу, що він знайшов Месію, той відповів: «Хіба з Назарета може бути щось добре?» (Ів. 1:46). Очевидно, Натанаїл знав пророцтво, записане в Михея 5:2. Можливо, він вважав Назарет надто незначним містом, щоб з нього міг походити Месія. Також видатні юдеї ставилися з презирством до Ісуса, тому що він був галілеянином (Ів. 7:52). Багато юдеїв вважали себе ліпшими від людей з Галілеї. Дехто намагався образити Ісуса, називаючи його самарянином (Ів. 8:48). Самаряни походили з іншого народу, і їхні вірування відрізнялися від вірувань юдеїв. Як юдеї, так і галілеяни не дуже поважали самарян і уникали їх (Ів. 4:9).

5. Які упередження відчували на собі Ісусові послідовники?

⁵ Юдейські провідники зневажали і послідовників Ісуса. Фарисеї зараховували їх до «про́клятих» людей (Ів. 7:47—49). Тих, хто не навчався в рабинських школах або не дотримувався їхніх традицій, вони вважали нікчемними і простими людьми (Дії 4:13, прим.). Ісус та його апостоли відчували на собі упередження, причиною яких було релігійне, соціальне та етнічне поділення людей. Ісусові учні теж мали упередження до інших. Щоб залишатися об’єднаними, вони мали змінити своє мислення.

6. Наведіть приклади того, як упередження можуть впливати на нас.

⁶ Сьогодні більшість з нас стикається з упередженнями. Хтось може упереджено ставитися до нас, або ж ми можемо мати упередження до інших. Одна піонерка з Австралії пояснює: «Чим більше я зосереджувалася на несправедливості, якої зазнавали корінні мешканці в минулому і в наш час, тим більше я ненавиділа білих людей. Крім того, ця ненависть ще більше розпалювалась через те, що зі мною теж жорстоко поводилися». А брат з Канади згадує, що колись мав упередження до людей, що розмовляють іншою мовою. Він визнає: «Я вважав франкомовних людей вищими від інших і ставився з ворожістю до англомовних».

7. Як Ісус ставився до упереджень?

⁷ Як і в часи Ісуса, упередження в наші дні можуть бути глибоко вкорінені. Як Ісус ставився до упереджень? По-перше, він сам ніколи не мав упереджень і завжди залишався цілковито безстороннім. Ісус проповідував багатим і бідним, фарисеям і самарянам, навіть збирачам податків і грішникам. По-друге, він словом і прикладом показував своїм учням, що вони повинні подолати недовіру і нетерпимість до інших.

8. Який важливий принцип лежить в основі християнської єдності? Поясніть.

⁸ Ісус навчив своїх послідовників важливого принципу, що лежить  в основі нашої єдності. Він сказав: «Усі ж ви — брати». (Прочитайте Матвія 23:8, 9.) Звичайно, ми є «братами» не лише тому, що всі походимо від одного прабатька, Адама (Дії 17:26). Ісус пояснив, що його учні були братами і сестрами, оскільки визнавали Єгову своїм небесним Батьком (Матв. 12:50). До того ж вони стали членами однієї великої духовної сім’ї, яку об’єднувала любов і віра. Тому у своїх листах апостоли часто називали одновірців «братами» (Рим. 1:13; 1 Пет. 2:17; 1 Ів. 3:13) *.

9, 10. а) Чому юдеї не мали підстави гордитися своєю національністю? б) Як Ісус показав, що потрібно долати упередження до людей іншої національності? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

⁹ Пояснивши, що ми маємо ставитися одне до одного як до братів і сестер, Ісус наголосив на потребі в смиренності. (Прочитайте Матвія 23:11, 12.) Як ми побачили, неналежна гордість серед апостолів призводила до певних незгод. Також проблеми могла спричиняти національна гордість. Чи була в юдеїв підстава гордитися своїм походженням від Авраама? Багато юдеїв мали таке переконання. Але Іван Хреститель сказав їм: «Бог має силу створити дітей для Авраама навіть із цього каміння» (Луки 3:8).

¹⁰ Ісус засуджував національну гордість. Він чітко пояснив це, коли один книжник запитав його: «А хто мій ближній?» У відповідь Ісус навів приклад про самарянина. Цей чоловік попіклувався про подорожнього — про юдея, котрого побили розбійники. Юдеї, які проходили тією дорогою, не звернули уваги на цього нещасного чоловіка, а самарянин пройнявся до нього жалем. Ісус закінчив свій приклад тим, що заохотив книжника наслідувати цього самарянина (Луки 10:25—37). Ісус показав, що юдеям було чого вчитися від самарянина. Вони могли побачити, що означає по-справжньому любити ближніх.

11. Чому учні Ісуса мали ставитися до чужинців безсторонньо і як він допоміг їм це зрозуміти?

¹¹ Щоб виконувати доручення Ісуса, учням потрібно було побороти свою гордість і упередження. Перед тим як Ісус піднявся в небо, він доручив їм свідчити «в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Раніше Ісус готував їх до цього колосального завдання, звертаючи їхню увагу на хороші риси чужинців. Він похвалив сотника, який належав до іншого народу, за його надзвичайну віру (Матв. 8:5—10). У рідному місті Назареті Ісус пояснив, що Єгова схвалював чужинців, приміром вдову з Сарепти, фінікійку, і прокаженого Наамана, сирійця (Луки 4:25—27). До того ж Ісус не лише проповідував самарянці, але й зупинився у самарійському місті на два дні, оскільки люди цікавилися його звісткою (Ів. 4:21—24, 40).

12, 13. а) Як апостоли зреагували, побачивши, що Ісус навчає самарянку? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) З чого видно, що Яків та Іван не до кінця зрозуміли урок Ісуса?

¹² Однак апостолам було нелегко подолати свої упередження. Вони були здивовані, побачивши, що Ісус навчає  самарянку (Ів. 4:9, 27). Юдейські релігійні провідники не розмовляли з жінками на людях, не кажучи вже про самарянку з сумнівною репутацією. Апостоли вмовляли Ісуса поїсти. Але, як видно з його відповіді, він був настільки поглинутий розмовою на духовну тему, що не зважав на свій голод. Проповідування — навіть самарянці — було волею його Батька, а виконання його волі було для нього наче їжа (Ів. 4:31—34).

¹³ Яків та Іван не зрозуміли цього уроку. Подорожуючи з Ісусом Самарією, ці учні шукали місце для нічлігу в самарійському селі. Самаряни відмовилися прийняти їх, тому Яків та Іван, розгнівавшись, запропонували послати вогонь з неба і винищити ціле село. Ісус суворо докорив їм (Луки 9:51—56). Цікаво, чи Яків та Іван зреагували б так само, якби це негостинне село лежало в їхньому рідному краї, в Галілеї. Очевидно, упередження розпалило в них ворожість. Пізніше, коли апостол Іван проповідував самарянам і багато з них його слухали, йому, мабуть, було ніяково за свій необдуманий вибух гніву (Дії 8:14, 25).

14. Як було вирішене непорозуміння між грекомовними і єврейськомовними юдеями?

¹⁴ Невдовзі після П’ятидесятниці 33 року н. е. виникло питання дискримінації. Грекомовних вдів обділяли під час розподілу їжі між нужденними вдовами (Дії 6:1). Можливо, однією з причин упередження була мова. Апостоли швидко виправили ситуацію, призначивши духовно зрілих чоловіків дбати про розподіл їжі. Усі вони мали грецькі імена. Тому ображеним вдовам, ймовірно, легше було їм довіряти.

15. Як Петро навчився ставитися до всіх безсторонньо? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

¹⁵ У 36 році н. е. Ісусові учні почали проповідувати людям з усіх народів. Раніше апостол Петро мав звичку спілкуватися тільки з юдеями. Але після того як Бог чітко показав, що християни повинні бути безсторонніми, Петро проповідував римському воїну Корнилію. (Прочитайте Дії 10:28, 34, 35.) Тож Петро почав їсти і спілкуватися з одновірцями з інших народів. Але через кілька років в Антіохії Петро перестав їсти з християнами, які не були юдеями (Гал. 2:11—14). Павло докорив Петру, і той, очевидно, прийняв докір. Коли Петро писав свого першого листа християнам з євреїв та з інших народів у Малій Азії, він з теплотою говорив про усе братство (1 Пет. 1:1; 2:17).

16. За що добре знали перших християн?

¹⁶ Безперечно, на прикладі Ісуса апостоли вчилися любити «всіляких людей» (Ів. 12:32; 1 Тим. 4:10). Вони змінили своє мислення, хоча для цього необхідний був час. Перших християн добре знали за те, що вони любили одне одного. Письменник II століття Тертулліан згадував, що́ інші говорили про християн: «Вони люблять одне одного... Вони готові навіть померти одне за одного». Одягаючись у «нову особистість», перші християни почали розуміти, що всі люди є рівними в очах Бога (Кол. 3:10, 11).

17. Як ми можемо викоренити упередження зі свого серця? Наведіть приклади.

¹⁷ Нам також, можливо, необхідний час для того, щоб викоренити упередження зі свого серця. Ось як описує свою боротьбу сестра з Франції: «Єгова навчив мене, що таке любов, що значить ділитися і що значить любити всіляких людей. Але я все ще вчуся долати упередження до інших, і це не  завжди легко. Тому я і далі молюся про це». Подібну боротьбу веде сестра з Іспанії. Вона каже: «Іноді мені доводиться долати почуття ворожості до людей певної національності, і здебільшого мені це вдається. Однак я знаю, що мушу продовжувати боротьбу. Дякую Єгові і радію, що належу до об’єднаної сім’ї». Кожному з нас потрібно робити чесну самоперевірку. Можливо, нам теж необхідно долати упередження, як і цим двом сестрам.

18, 19. а) Які ми маємо підстави для того, щоб щиро приймати кожну людину? б) Як ми можемо робити це?

¹⁸ Нам варто пам’ятати, що всі ми колись були «сторонніми», або чужинцями, далекими від Бога (Еф. 2:12). Проте Єгова привів нас до себе «шнурами любові» (Ос. 11:4; Ів. 6:44). Також Христос щиро прийняв нас. Він, образно кажучи, відкрив перед нами двері, щоб ми могли стати членами Божої сім’ї. (Прочитайте Римлян 15:7.) Оскільки Ісус з добротою прийняв нас, хоча ми й недосконалі, як ми можемо когось відкидати?

¹⁹ Тимчасом як ми наближаємося до кінця цього злого світу, у ньому дедалі більше поширюватиметься розбрат, упередження і ворожість (Гал. 5:19—21; 2 Тим. 3:13). Але ми, як служителі Єгови, шукаємо мудрості, що згори, яка є безсторонньою і сприяє миру (Як. 3:17, 18). Нам приємно дружити з людьми з різних країн. Ми поважаємо їхню культуру і, можливо, навіть вчимо їхню мову. Якщо ми це робимо, то наш спокій стає як річка, а праведність — немов морські хвилі (Ісаї 48:17, 18).

20. Що відбувається, коли любов змінює наш розум і серце?

²⁰ «Для мене відкрилися джерела правдивого знання»,— каже згадана раніше сестра з Австралії. Вона пояснює, як вивчення Біблії вплинуло на неї: «У моєму серці і розумі відбулися кардинальні зміни. Мої закоренілі упередження і ненависть розтанули, як дим». А брат з Канади зрозумів, що «расизм часто породжується невіглаством і що риси людини не залежать від місця її народження». Він одружився з англомовною сестрою. Такі зміни в мисленні свідчать, що християнська любов може долати упередження і долає їх. Вона об’єднує нас нерозривними узами (Кол. 3:14).