1. Чим Сатана подібний до мисливця?

МЕТА мисливця — спіймати або вбити свою жертву. Він може використовувати різні пастки. Про деякі з них згадував один з «розрадників» Йова (Йова 18:8—10). Як мисливець заманює тварину у западню? Він вивчає особливості її поведінки: де її можна побачити, що її приваблює, як можна приспати її пильність. Сатана подібний до такого мисливця. Він уважно спостерігає за нами. Він помічає, де ми буваємо і чим цікавимось. А тоді він ставить пастку, сподіваючись, що захопить нас зненацька. Проте Біблія запевняє, що, навіть потрапивши в одну з пасток Сатани, ми можемо з неї вирватись. Біблія також вчить нас, як обминати такі пастки.

2. Які пастки Сатани найбільш ефективні?

² Дві найбільш ефективні пастки Сатани — це гордість і жадібність *. Упродовж тисяч років Сатана успішно грає на цих людських вадах. Він наче птахолов, який заманює жертву в западню або ловить її тенетами (Пс. 91:3). Але Єгова подбав про те, щоб ми могли розпізнати пастки Сатани. Що саме він зробив? Він описав, якими методами користується Сатана, щоб нас упіймати (2 Кор. 2:11).

3. Для чого Єгова помістив у Біблії приклади деяких своїх служителів?

 ³ Щоб застерегти нас від гордості та жадібності, Єгова помістив у Біблії розповіді про те, що сталося з деякими його служителями. З цих розповідей видно, що потрапити в пастки Сатани можуть навіть ті, хто вже довгий час служить Єгові. Чи це означає, що в нас немає жодних шансів? Аж ніяк. Єгова хотів, щоб ці повчальні історії були записані «як попередження для нас» (1 Кор. 10:11). Він знає, що, навчившись на цих застережливих прикладах, ми зможемо обійти будь-яку пастку Диявола або вирватися з неї.

4. До чого може призвести гордість?

⁴ Сатана хоче, щоб у нас розвинулась неналежна гордість. Коли ми дозволимо їй заволодіти собою, то станемо такими, як він, і втратимо можливість жити вічно (Присл. 16:18). Апостол Павло попереджав, що людина може «загорди[тися] і... отрима[ти] присуд, винесений Дияволу» (1 Тим. 3:6, 7). Така пастка загрожує кожному з нас, незалежно від того, чи ми недавно пізнали правду, чи вже багато років служимо Єгові.

5. У чому, згідно з Екклезіаста 7:16, 20, може виявлятися гордість?

⁵ В основі гордості лежить егоїзм. Сатана намагається змусити нас більше думати про себе, ніж про Єгову, особливо коли ми стикаємося з труднощами. Уявімо, що нас у чомусь фальшиво звинуватили або з нами повелися несправедливо. Сатана дуже тішився б, якби ми почали звинувачувати Єгову або його організацію. Також Диявол хотів би нас переконати, що у цій ситуації найліпше зробити все по-своєму, а не так, як радить Єгова у Біблії. (Прочитайте Екклезіаста 7:16, 20.)

6. Чого можна навчитися з прикладу однієї сестри з Нідерландів?

⁶ Розгляньмо приклад однієї сестри з Нідерландів. Її дуже дратували помилки братів та сестер, і в якийсь  момент вона відчула, що більше не може їх терпіти. Сестра каже: «Я нічого не могла зробити зі своїми почуттями, і мені було дуже самотньо. Я навіть сказала чоловікові, що нам треба перейти в інший збір». Потім сестра подивилась випуск бродкастингу за березень 2016 року. У цьому випуску давалося кілька порад, як ставитися до недосконалості інших. Сестра розповідає: «Я побачила, що мені потрібно бути чесною з собою і смиренно визнавати свої помилки, а не намагатися змінити братів і сестер у зборі. Цей випуск бродкастингу допоміг мені зосередитись на Єгові і на його верховній владі». Чого ми вчимося з прикладу цієї сестри? Коли ми стикаємося з якимось випробуванням, зосереджуймося на Єгові. Просімо його допомогти нам дивитися на братів і сестер так, як він на них дивиться. Наш небесний Батько бачить їхні помилки, проте охоче їх прощає. Він очікує, що ми будемо робити те саме (1 Ів. 4:20).

7. Що сталося з царем Уззією?

⁷ Розгляньмо, що сталося з Уззією, царем Юди. Через гордість він не послухався поради і повівся зухвало. Уззія був дуже здібним чоловіком. На початку свого царювання він здобував перемоги над ворогами, будував міста і розвивав рільництво. «[Правдивий Бог Єгова] його благословляв» (2 Хр. 26:3—7, 10). «Але через свою могутність він загордився у серці, і це погубило його»,— говориться в Біблії. Згідно з Законом Єгови, тільки священикам дозволялося спалювати фіміам у храмі. Однак цар Уззія зухвало ввійшов у храм, щоб спалити фіміам. Єгові це не сподобалося, і він вразив цього гордого чоловіка проказою. Уззія залишався прокаженим до кінця своїх днів (2 Хр. 26:16—21).

8. Як слова з 1 Коринфян 4:6, 7 допоможуть нам не стати гордими?

⁸ Чи може гордість завести нас у пастку, як це сталося з Уззією? Розгляньмо приклад Хосе. Він був успішним бізнесменом, служив старійшиною, і в зборі його дуже поважали. Він виголошував промови на конгресах, і районні наглядачі зверталися до нього за порадою. Хосе зізнається: «Я покладався на свої  здібності та досвід і зовсім забув про Єгову. Я думав, що був достатньо сильним, тому не прислуха́вся до його порад і попереджень». Зрештою Хосе вчинив тяжкий гріх і був виключений зі збору. Кілька років тому його поновили. Він каже: «Єгова навчив мене, що положення, яке ми займаємо в організації, не головне. Головне — робити те, що він нас просить робити». Не забуваймо, що всі здібності, які ми маємо, і всі обов’язки, які ми отримуємо у зборі,— від Єгови. (Прочитайте 1 Коринфян 4:6, 7.) Якщо ми горді, то Єгова не буде нами послуговуватись.

9. До яких наслідків призвела жадібність Сатани і Єви?

⁹ Жадібність — це ще одна риса, притаманна Сатані Дияволу. Будучи ангелом Єгови, він, очевидно, мав багато цікавих обов’язків. Але Сатані цього було недостатньо. Він хотів того, що по праву належить тільки Єгові,— поклоніння. Сатана хоче, щоб ми стали такими, як він, і перестали задовольнятися тим, що маємо. Саме до цього він спонукував Єву. Як люблячий Батько, Єгова дав Єві та її чоловікові вдосталь смачної їжі — «плоди з усіх дерев у саду», крім одного (Бут. 2:16). Однак Сатана обманом переконав Єву, що їй конче потрібно з’їсти плід саме з того дерева, з якого не можна було їсти. Єва не цінувала того, що мала, їй було цього недостатньо. Ми знаємо, до чого це призвело: Єва згрішила і зрештою померла (Бут. 3:6, 19).

10. Як жадібність завела царя Давида в пастку?

¹⁰ Через жадібність цар Давид забув, скільки всього Єгова для нього зробив. Бог дав йому багатство, славу і перемогу над ворогами. Раніше Давид з вдячністю визнавав, що дарів від Бога у нього було «так багато, що й не перелічити» (Пс. 40:5). Але з часом Давида перестало задовольняти те, що він мав, і йому захотілось більшого. Хоча в Давида було кілька своїх дружин, він дозволив, щоб у його серці розвинувся потяг до чужої. Її звали Вірсавія, вона була жінкою хетянина Урії. Думаючи тільки про себе, Давид переспав з Вірсавією, і вона завагітніла. Але на цьому  Давид не зупинився — він організував убивство Урії (2 Сам. 11:2—15). Про що собі думав Давид? Невже він не знав, що Єгова все бачить? Цей вірний в минулому служитель Єгови піддався егоїзму та жадібності і дорого за це заплатив. На щастя, Давид згодом визнав свій гріх і покаявся. Який же він був вдячний, що Єгова простив його і знову почав виявляти йому ласку! (2 Сам. 12:7—13).

11. Що, згідно з Ефесян 5:3, 4, потрібно робити, щоб не стати жадібним?

¹¹ Чого можна навчитися з прикладу Давида? Щоб не стати жадібними, нам потрібно завжди бути вдячними Єгові за все, що він нам дає. (Прочитайте Ефесян 5:3, 4.) Також нам треба бути задоволеними тим, що ми маємо. Людям, які вивчають Біблію, радиться щодня знаходити, за що подякувати Єгові. Якщо зацікавлений так робитиме протягом тижня, то побачить, що мав аж сім різних благословень (1 Фес. 5:18). Чи ви теж помічаєте свої благословення? Роздуми над всім, що Єгова для вас зробив, допоможуть вам залишатись вдячними. Вдячна людина — завжди задоволена, а задоволена ніколи не стане жадібною.

12. До чого жадібність довела Юду Іскаріота?

¹² Через свою жадібність Юда Іскаріот став нікчемним зрадником. Але спочатку він таким не був (Луки 6:13, 16). Ісус обрав його апостолом. Очевидно, Юда був здібним і надійним чоловіком, адже йому довірили скриньку з грішми. Ісус та апостоли використовували ці гроші, щоб покривати свої витрати під час проповідницьких подорожей. Сьогодні ми б назвали ці кошти пожертвами на всесвітню діяльність. Однак згодом Юда почав красти, хоча не раз чув, як Ісус застерігав людей від жадібності (Марка 7:22, 23; Луки 11:39; 12:15). Юда не звертав уваги на застереження Ісуса.

13. Як жадібність Юди виявилась під час однієї гостини?

¹³ Жадібність Юди також виявилась під час однієї гостини незадовго до Ісусової смерті. Симон прокажений запросив у гості Ісуса з учнями, серед яких були Марія з Мартою. Під час вечері Марія встала і вилила Ісусові на голову дуже дорогу пахучу олію. Юда та інші учні обурилися. Учні могли думати, що ліпше було б використати ці гроші в служінні. Проте Юда думав про інше. Він «був злодієм» і хотів украсти гроші зі скриньки. Згодом жадібність підштовхнула Юду до того, що він зрадив Ісуса за 30 срібняків — ціну раба (Ів. 12:2—6; Матв. 26:6—16; Луки 22:3—6).

14. Як одне подружжя застосувало принцип з Луки 16:13?

¹⁴ Ісус навчав своїх послідовників важливої істини: «Не можете бути рабами Бога і багатства». (Прочитайте Луки 16:13.) Ці слова досі актуальні. Розгляньмо, як вони вплинули на одне подружжя з Румунії. Їм запропонували тимчасову роботу в багатшій країні. «Ми мали великий кредит в банку,— кажуть вони,— і спочатку подумали, що ця робота — благословення від Єгови». Але за цією пропозицією крилася небезпека. Робота заважала б їм служити Єгові. Прочитавши статтю «Цілим серцем будьмо віддані Богу» у «Вартовій башті» за 15 серпня 2008 року, вони прийняли рішення. Подружжя розповідає: «Якби ми переїхали в іншу країну, щоб заробити більше грошей, то наші стосунки з Єговою відійшли б на другий план. Ми знали, що це зашкодить  нашій духовності». Тож вони не погодились на цю пропозицію. Що було далі? Чоловік знайшов роботу, яка дозволяла йому достатньо заробляти у своїй країні. Дружина говорить: «Рука Єгови ніколи не закоротка». Це подружжя радіє, що своїм Паном вони обрали Єгову, а не гроші.

15. Чому ми впевнені, що зможемо вирватися з будь-якої пастки Сатани?

¹⁵ А що коли ми побачили, що потрапили в тенета гордості й жадібності? Ми можемо з них вирватись! Павло писав, що ті, кого Диявол «зловив... живцем», все ще можуть вирватися з його пастки (2 Тим. 2:26). Пригадаймо, що Давид прислу́хався до докору Натана, покаявся і відновив свої стосунки з Єговою. Не забуваймо: Єгова сильніший від Сатани. Якщо ми приймемо допомогу Єгови, то зможемо вирватися з будь-якої пастки Диявола.

16. Що допоможе нам не потрапляти в пастки Сатани?

¹⁶ Звичайно, краще взагалі не потрапляти в пастки Сатани. Нам це під силу тільки з Божою допомогою. Але не треба бути самовпевненими. Навіть ті, хто багато років служив Єгові, ставали гордими і жадібними. Тож кожного дня благайте Єгову показати вам, чи ці потворні риси не почали впливати на ваші думки і дії (Пс. 139:23, 24). Ніколи не дозволяйте їм заволодіти вами!

17. Що незабаром станеться з нашим ворогом, Дияволом?

¹⁷ Сатана полює на людей вже тисячі років. Однак невдовзі він буде закований, а потім остаточно знищений (Об’яв. 20:1—3, 10). Ми з нетерпінням чекаємо того дня. А поки що, обминаймо пастки Сатани і з усіх сил оберігаймо своє серце, щоб ним не заволоділи гордість та жадібність. Рішуче «протистій[мо] Дияволу, і він утече від [нас]» (Як. 4:7).