1. Чому можна бути впевненими, що Єгова любить кожного з нас?

ЄГОВА привів до себе кожного з нас (Ів. 6:44). Подумайте, що це означає. Спостерігаючи за мільярдами людей, Єгова побачив у вас щось дуже цінне — щире серце, здатне його полюбити (1 Хр. 28:9). Єгова знає вас, розуміє і дуже любить. Як же приємно це усвідомлювати!

2. На якому прикладі Ісус показав, що кожен з нас цінний для Єгови?

² Єгова дуже дбає про вас, але так само він дбає і про всіх ваших духовних братів і сестер. Щоб пояснити цю істину, Ісус порівняв Єгову до пастуха. Що зробить пастух, якщо одна зі 100 його овець заблукає? Він «залишить... 99 у горах і... вирушить на пошуки заблуканої». Коли він знайде її, то не буде сварити за те, що вона заблукала. Він буде тішитись. Який можна зробити висновок? Кожна овечка цінна для Єгови. Ісус сказав: «Мій небесний Батько не бажає, аби загинув хоч один із цих малих» (Матв. 18:12—14).

3. Що ми розглянемо в цій статті?

³ Звичайно, ніхто з нас не хотів би засмучувати братів і сестер. Тож як нам не стати каменем спотикання для інших? І що робити у випадку, коли нас хтось скривдив? Відповіді ми знайдемо в цій статті. Але спочатку дізнаймось, кого у 18-му розділі Матвія названо «цими малими».

4. Кого Ісус назвав «цими малими»?

⁴ «Цими малими» Ісус назвав усіх своїх учнів, незалежно від їхнього віку. Навіть дорослі послідовники Ісуса є «малими дітьми» в тому значенні, що охоче вчаться у нього (Матв. 18:3). Хоча вони походять з різних народів, мають різне виховання, різні погляди і риси характеру, всі вони вірять в Христа, і він їх дуже любить (Матв. 18:6; Ів. 1:12).

5. Що відчуває Єгова, коли нас кривдять?

⁵ Єгова дуже дорожить усіма «цими малими». Щоб зрозуміти його почуття, подумаймо над тим, як ми ставимось до дітей. Ми їх дуже любимо. Ми хочемо захистити їх, тому що вони слабші від дорослих, їм бракує досвіду і мудрості. Нам завжди неприємно дивитися на те, як когось кривдять. Та коли кривдять дитину, ми обурюємось і навіть гніваємося. Так само Єгова хоче захистити нас. Він обурюється і навіть гнівається, коли хтось стає для нас каменем спотикання, тобто кривдить нас (Ісаї 63:9; Марка 9:42).

6. Як, згідно з 1 Коринфян 1:26—29, цей світ ставиться до Ісусових учнів?

⁶ З якого ще погляду Ісусові учні «малі»? Подумаймо, кого цей світ вважає великими — багатих, відомих і впливових. На противагу їм Ісусові учні здаються нічим не особливими, незначними. (Прочитайте 1 Коринфян 1:26—29.) Але Єгова дивиться на них по-іншому.

7. Як ми повинні ставитися до наших братів і сестер?

⁷ Єгова любить усіх своїх служителів, незалежно від того, чи вони довго йому служать, чи недавно пізнали правду. Усі наші одновірці цінні для Єгови, тож і ми маємо їх цінувати. Ми хочемо любити «усе братство», а не лише окремих братів і сестер (1 Пет. 2:17). Ми готові докладати всіх зусиль, щоб оберегти їх від болю. Дізнавшись, що ми когось образили, ми не повинні робити вигляд, що нічого не сталося. Також не треба перекладати вину на людину, яку ми скривдили, мовляв, вона надто вразлива і їй треба навчитися прощати. Краще подумати, чому вона могла образитись. Через своє минуле деякі брати і сестри мають занижену самооцінку. Хтось недавно пізнав правду і ще не навчився миритися з недосконалістю інших. Хоч би як там було, ми повинні докладати всіх зусиль, щоб відновити мир. З іншого боку, той, хто часто ображається, має зрозуміти, що це недолік, над яким потрібно працювати. Завдяки цьому він буде мати внутрішній мир і хороші стосунки з іншими.

8. Які погляди були поширені за днів Ісуса і як вони вплинули на його учнів?

⁸ За яких обставин Ісус назвав своїх послідовників «цими малими»? Учні запитали його: «Хто найбільший у небесному Царстві?» (Матв. 18:1). Для багатьох юдеїв у той час становище було дуже важливим. Як зазначає один вчений, «люди жили і помирали заради честі, доброго імені, слави, схвалення й поваги».

9. Що мали робити Ісусові учні?

⁹ Ісус знав, що його учням буде нелегко позбутися духу суперництва, який прищепило їм юдейське  суспільство. Він навчав їх: «Хто найбільший серед вас, нехай стане як наймолодший, і той, хто бере провід, хай буде як слуга» (Луки 22:26). Ми поводимося як «наймолодші», коли вважаємо «одне одного вищим від себе» (Філ. 2:3). Чим краще нам це вдається, тим менша імовірність, що ми станемо для когось каменем спотикання.

10. До яких слів апостола Павла нам варто прислухатися?

¹⁰ Кожен з наших одновірців у чомусь нас перевершує. Це нескладно помітити, якщо зосереджуватися на їхніх хороших рисах. Нам варто прислухатися до слів апостола Павла, які він написав коринфянам: «Чим ти відрізняєшся від інших? І що ти маєш, чого не отримав? Якщо ж ти це отримав, то чому вихваляєшся, ніби не отримав?» (1 Кор. 4:7). Нам треба бути обережними, щоб не привертати до себе уваги і не вважати себе кращими від інших. Наприклад, якщо брат добре виголошує промови, а сестрі вдається розпочинати біблійні вивчення, то всю хвалу за це вони мають віддавати Єгові.

11. Який висновок можна зробити з Ісусового прикладу про царя і раба?

¹¹ Після того як Ісус застеріг своїх послідовників, щоб вони не ставали для інших каменем спотикання, він навів приклад про царя і раба. Цар скасував своєму рабові великий борг, який той ніколи б не сплатив. Потім цей раб не захотів простити набагато менший борг іншому рабові. Зрештою цар кинув цього немилосердного раба до в’язниці. Який висновок можна зробити з цього прикладу? Ісус сказав: «Так само мій небесний Батько поведеться з вами, якщо кожен з вас не простить свого брата від усього серця» (Матв. 18:21—35).

12. Що станеться, якщо ми не захочемо простити того, хто нас скривдив?

¹² Немилосердний раб зашкодив не тільки собі, але й іншим. По-перше, він завдав болю рабові, який йому заборгував, безсердечно «кинув[ши] його до в’язниці, аж поки той не віддасть боргу». По-друге, його вчинок зачепив інших рабів — коли вони «побачили це, то дуже зажурилися». Подібно й наші вчинки впливають на інших. Що станеться, якщо ми не захочемо простити того, хто нас скривдив, і будемо обходити його стороною? По-перше, ми завдамо болю самому кривднику. По-друге, ми засмутимо братів і сестер у зборі, адже вони помітять, що в нас з ним натягнуті стосунки.

13. Чого нас вчить приклад однієї піонерки?

¹³ Коли ми прощаємо наших братів і сестер, користь отримують усі — і ми, і інші. У цьому переконалася одна піонерка, яку ми назвемо Крістел. Її ображала сестра у зборі. Крістел пригадує: «Часом слова тієї сестри були гострі, наче ніж, і завдавали мені сильного болю. Я навіть не хотіла, щоб нас разом призначали в служіння. Я почала втрачати запал і радість». Крістел вважала, що в неї є всі підстави ображатися на сестру. Але вона не затаїла образи і не зосередилась на своїх почуттях. Крістел смиренно застосувала біблійні поради, які знайшла в статті «Прощайте від серця», надрукованій у «Вартовій башті» за 15 жовтня 1999 року. Вона простила ту сестру. Крістел  каже: «Тепер я розумію, що всім нам потрібно одягатися в нову особистість і що Єгова кожного дня нас охоче прощає. Мені наче гора спала з плечей, і до мене повернулася радість».

14. а) Що, мабуть, було нелегко робити апостолу Петру, як це видно з Матвія 18:21, 22? б) Що може допомогти, якщо нам важко прощати?

¹⁴ Ми добре знаємо, що треба прощати інших і що це правильно. Але все одно нам важко це робити. Апостолу Петру, мабуть, теж іноді було нелегко прощати. (Прочитайте Матвія 18:21, 22.) Що може допомогти? По-перше, подумайте над тим, скільки Єгова простив вам (Матв. 18:32, 33). Він не мусить нас пробачати, але охоче це робить (Пс. 103:8—10). Водночас ми «зобов’язані любити одне одного». Тож це не питання особистого вибору. Ми повинні прощати наших братів і сестер (1 Ів. 4:11). По-друге, подумайте, чого ви досягнете, коли пробачите. Ви допоможете своєму кривднику, посприяєте єдності збору, збережете свої стосунки з Єговою і скинете з плечей важкий тягар (2 Кор. 2:7; Кол. 3:14). І по-третє, моліться до Єгови, адже саме він наказує нам прощати. Не дозвольте Сатані порушити мир, який панує між нами (Еф. 4:26, 27). Щоб не потрапити в пастку Сатани, нам потрібна допомога Єгови.

15. Що, згідно з Колоссян 3:13, нам треба робити, якщо якийсь вчинок одновірця не дає нам спокою?

¹⁵ А що робити, коли якийсь учинок одновірця не дає вам спокою? З усіх сил намагайтеся зберігати мир. Палко моліться до Єгови. Просіть Бога поблагословити людину, яка вас образила,  і допомогти вам побачити її хороші риси — ті риси, за які він її любить (Луки 6:28). Якщо ви не можете просто забути образу, порозмовляйте з братом, але спочатку обдумайте, що ви скажете. Завжди краще вважати, що брат не хотів вас скривдити (Матв. 5:23, 24; 1 Кор. 13:7). Розмовляючи з ним, не спішіть його засуджувати. А що, коли він не хоче відновлювати мир? «Продовжуйте терпіти» його. Не втрачайте надії. (Прочитайте Колоссян 3:13.) Головне, не затаюйте образи, бо це може зашкодити вашим стосункам з Єговою. Якщо ви понад усе любите Єгову, то ніщо не стане для вас каменем спотикання (Пс. 119:165).

16. Що треба робити кожному з нас?

¹⁶ Для нас велика честь служити Єгові разом з нашими братами і сестрами як «одна отара» під проводом «одного пастиря» (Івана 10:16). У книжці «Організовані, щоб виконувати волю Єгови», на сторінці 165, сказано, що кожному з нас треба підтримувати нашу єдність. «Ми матимемо мирні і теплі стосунки з нашими братами та сестрами, якщо навчимося дивитися на них очима Єгови»,— говориться в книжці. Єгова дуже цінує усіх своїх служителів. Чи ви так само ставитеся до братів і сестер? Єгова помічає все, що ви робите, щоб підтримувати кожного з «цих малих» (Матв. 10:42).

17. Що ви налаштовані робити?

¹⁷ Ми любимо наших одновірців. Тож «постановімо не давати братові підстави для спотикання і не ставити перед ним перешкоди» (Рим. 14:13). Ми вважаємо наших братів і сестер вищими від себе і хочемо прощати їх від усього серця. Нехай ніщо не стане для нас каменем спотикання. Завжди «намагаймося сприяти всьому тому, що веде до миру і взаємного зміцнення» (Рим. 14:19).