З ДАВНІХ часів ізраїльтяни звикли платити кошти на підтримку правдивого поклоніння. Але крім цього, за днів Ісуса існувало багато інших податків, сплата яких лягла важким тягарем на плечі євреїв.

Щоб пітримувати поклоніння у Божій святині, всі єврейські чоловіки щороку мали сплачувати півшекеля (дві драхми). У першому столітті ці кошти йшли на жертвоприношення і на підтримування в належному стані храму, який збудував Ірод. Одного разу євреї запитали Петра, як Ісус ставиться до цього податку. Ісус не вважав його чимось неправильним і навіть сказав Петрові, де можна взяти монету, щоб його сплатити (Матв. 17:24—27).

Божий народ завжди приносив десятину, тобто десяту частину від своїх врожаїв чи прибутків (Лев. 27:30—32; Чис. 18:26—28). За днів Ісуса релігійні провідники наполягали, що десятину потрібно сумлінно сплачувати з кожної вирощеної рослини, навіть з «м’яти, кропу та кмину». Ісус не виступав проти десятини, але викривав лицемірство книжників і фарисеїв (Матв. 23:23).

Крім того, римська влада вимагала сплати різних державних податків. Одним з них був податок на землю, який можна було сплачувати грошима або натурою. Вважається, що люди мали віддавати 20—25 відсотків від зібраного врожаю. Також євреї сплачували подушний податок. Саме про цей податок фарисеї питали Ісуса. Відповідаючи на їхнє запитання, Ісус показав, як ми повинні ставитися до податків: «Віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Матв. 22:15—22).

До того ж з купців стягували торгове мито за товари, які вони ввозили в якусь місцевість чи вивозили з неї. Це мито збирали в портах, на мостах, на перехрестях доріг, біля входів у міста чи на ринки.

Під пануванням Риму тягар податків був надзвичайно важким. Як пише римський історик Тацит, за днів імператора Тиберія (на час правління якого припало земне служіння Ісуса), «провінції Сирія та Юдея, обтяжені непомірними поборами, звернулися до Риму з клопотанням про зниження податків».

Ситуація ускладнювалася ще й тим, як стягувались податки. Право їх збирати можна було купити на аукціоні. Ті, хто купував це право, стягували з людей більше грошей, ніж цього вимагала влада, і різницю забирали собі. Крім того, вони наймали людей, які безпосередньо збирали податки з населення і теж на цьому заробляли. Очевидно, саме такі збирачі податків працювали на Закхея (Луки 19:1, 2). Зрозуміло, що людей дуже обурювала ця система збору податків, і вони зневажали тих, кому були змушені їх сплачувати.