Ми жили в Телланкурі, невеликому селищі на північному сході Франції. Мій батько француз, а мама італійка. Коли мені виповнилося вісім, ми переїхали в бідний робітничий квартал у передмісті Рима. Там і почалися проблеми. Через фінансові труднощі батьки часто запекло сварилися.

Коли я мав 15 років, мама порадила мені не засиджуватися вдома, а знайти собі якихось друзів. Тож я почав щораз на довше залишати дім і невдовзі потрапив у погану компанію. Якось до мене підійшов чоловік, який здавався досить дружелюбним. Він запропонував мені наркотики. Я хотів виглядати дорослим, тому взяв їх. Невдовзі мене затягнув світ наркотиків та неморальності. Я неодноразово ставав жертвою статевої наруги. Життя втратило для мене будь-яку цінність; тож мені було байдуже, житиму я чи помру. Я почувався страшенно самотнім. У 16 років я спробував накласти на себе руки, випивши пляшку віскі і стрибнувши в озеро. Після цього я три дні пролежав у комі.

Я почав дорожити життям, але водночас став жорстоким і підступним. Я пропонував людям секс, уже в них вдома давав їм наркотики, а тоді крав усе цінне, що вони мали. Я працював на великі злочинні угруповання, торгуючи наркотиками по всій Італії, тому часто попадав у руки поліції. Моє життя було марним і некерованим. Усе ж я не переставав вірити, що має бути якась мета мого існування. Я молився до Бога і просив: «Дай мені хоча б рік спокійного і щасливого життя».

У 24 роки я вирішив переїхати до Англії. Через зв’язки з наркоторговцями моєму життю загрожувала небезпека. Перед від’їздом я навідався до мами і просто не повірив своїм очам: з нею про Біблію розмовляв Аннунціато Лугара *. Знаючи цього чоловіка як  запеклого злочинця, я перелякався і запитав, що він тут робить. Аннунціато розповів мені про кардинальні зміни, які зробив у своєму житті, аби стати Свідком Єгови. Він узяв з мене слово, що я порозмовляю зі Свідками, коли приїду в Англію. Але там я швидко повернувся до звичного способу життя.

Одного дня на метушливій вулиці Лондона я зустрів Свідка, котрий пропонував перехожим журнали «Вартова башта» і «Пробудись!». Пригадавши обіцянку, яку дав Аннунціато, я попросив Свідка про вивчення Біблії.

Я був просто вражений тим, про що довідався з Божого Слова. Наприклад, мене зворушили слова, записані в 1 Івана 1:9, де про Бога сказано: «Якщо ж ми зізнаємо́сь у гріхах, то він простить їх та очистить нас від усякої неправедності, бо він вірний і праведний». Цей уривок перевернув моє життя, бо я почувався дуже брудним через свою поведінку. Я відразу почав приходити до Залу Царства на зібрання Свідків Єгови. Вони тепло мене прийняли. Коли я побачив, що серед них панує дружба — те, чого я так шукав усе життя, то захотів стати частинкою їхнього збору, який був немов одна сім’я.

Кинути наркотики й залишити розгульне життя було легше, ніж змінити свій характер. Я зрозумів, що мушу ставитись до людей люб’язно та з повагою. Мені й досі доводиться боротися з деякими схильностями. Але з допомогою Єгови мені вдалося стати кращим. Після шести місяців вивчення Біблії я охрестився і став Свідком Єгови. Це було в 1997 році.

Після хрещення я одружився з Барбарою, яка теж була новоохрещеною. Побачивши, наскільки я змінився, один мій давній друг захотів вивчати Біблію. Згодом він, а також його сестра стали Свідками Єгови. Крім того, почала вивчати Біблію сестра моєї бабусі, якій було за 80. На жаль, вона вже померла, але ще встигла охреститись.

Сьогодні я служу старійшиною в місцевому зборі і разом з дружиною більшість свого часу присвячую проповідуванню. Тут, у Лондоні, ми навчаємо біблійної правди людей, які розмовляють італійською. Інколи мене гнітять спогади про колишнє життя. У такі хвилини мене дуже підтримує Барбара. Нарешті я маю міцну сім’ю і люблячого Батька, яких мені так не вистачало. Я просив у Бога лише одного року щасливого і спокійного життя, а він дав мені набагато більше!