Євангеліє від Луки розповідає, що одного разу Ісус розгорнув сувій з писаннями пророка Ісаї, прочитав звідти уривок, а тоді згорнув сувій. У кінці свого Євангелія Іван також згадує про сувій, кажучи, що він не вмістив би розповідей про всі чуда, які виконав Ісус (Луки 4:16—20; Івана 20:30; 21:25).

Як виготовляли сувої? Шматки шкіри, пергаменту або папірусу склеювали один з одним, щоб утворився згорток, або рулон. Тоді його могли намотувати на держак текстом усередину. Текст записували короткими колонками по ширині рулону. Дуже довгі сувої мали держаки на обох кінцях. Тож читець міг однією рукою розгортати сувій, а іншою згортати доти, доки не знаходив потрібного місця.

«Перевагою сувою була його довжина [часто близько 10 метрів], завдяки якій ціла книжка поміщалась у маленькому згортку»,— сказано в словнику «Анкор Байбл». Наприклад, за підрахунками, для Євангелія від Луки був потрібен рулон довжиною 9,5 метра. Інколи краї сувою підрізали, шліфували пемзою і фарбували.

З часу появи в Ізраїлі священства роль первосвященика виконувала лише одна людина. Спочатку первосвященики обіймали своє становище ціле життя (Числа 35:25). Першим із них був Аарон. Згодом цей почесний обов’язок, як правило, передавався від батька до найстаршого сина (Вихід 29:9). Багато Ааронових нащадків служили священиками, але порівняно мало — первосвящениками.

Коли Ізраїль потрапив під іноземне панування, язичницькі правителі призначали первосвящеників та звільняли їх з цієї посади на власний розсуд. Усе ж їх майже завжди вибирали зі знатних сімей, у більшості випадків з роду Аарона. Вислів «старші священики», очевидно, вказує на провідних представників священства. До них могли належати голови 24 священицьких груп, відомі члени родин первосвящеників, а також колишні первосвященики, яких позбавили цього становища, наприклад Анна (1 Хронік 24:1—19; Матвія 2:4; Марка 8:31; Дії 4:6).