Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

ТЕМА НОМЕРА

Болюче жало смерті

Болюче жало смерті

«Бог знає, що́ краще, дівчинко... Не треба... не плач».

Ці слова почула жінка, на ім’я Бібі, на похороні свого батька, який загинув у автокатастрофі.

Бібі мала дуже близькі стосунки з батьком. Тому слова знайомої, хоча й були промовлені з найкращих спонук, не потішили її, а, навпаки, лише посилили біль. «Смерть тата не є на краще»,— знову і знову подумки повторювала згорьована жінка. Через роки, коли Бібі розповідала про цей випадок у книжці, було очевидно, що вона все ще сумує за батьком.

Бібі з власного досвіду знає, що потрібно немало часу, аби подолати біль втрати, особливо якщо йдеться про дуже близьку людину. У Біблії смерть влучно названо «останнім ворогом» (1 Коринфян 15:26). Вона нестримно й часто зовсім неочікувано вривається в наше життя і розлучає з тими, кого ми дуже любимо. Ніхто з нас не захищений від її болючого жала. Тому не дивно, що ми почуваємося вкрай розгубленими, коли стикаємось зі смертю і її гіркими наслідками.

Можливо, ви не раз думали: «Скільки часу потрібно, щоб змиритися з горем? Як подолати тугу? Як потішати тих, хто горює через смерть близької людини? Чи є надія, що померлі знову повернуться до життя?»