У ЛУЦІЇ ДЕФОРМОВАНА ЛІВА НОГА. Дитиною вона перехворіла на поліомієліт — небезпечну інфекційну хворобу, яка вражає нервову систему. Жінка, в якої згодом працювала Луція, якось сказала: «Бог покарав тебе паралічем, бо ти не слухалась мами і робила шкоду!» Тоді Луції було всього 16, і хоча минуло багато років, вона й досі пам’ятає, як глибоко її ранили ці слова.

КОЛИ ДАМАРІС ДІЗНАЛАСЯ, ЩО В НЕЇ РАК МОЗКУ, батько сказав їй: «Ти захворіла невипадково. Ти, мабуть, зробила щось дуже погане, а тепер Бог тебе карає». Ці слова довели Дамаріс до розпачу.

Ідея про те, що Бог карає людей хворобами, не нова. Як писав Фред Вайт у своїй книжці про біблійні землі, за часу Ісуса Христа вважалося, що «люди хворіють через свій гріх або гріх своїх родичів і що хвороба — це кара за нього» («Manners and Customs of Bible Lands»). У книжці про середньовічну медицину говориться, що в середні віки «дехто вірив, ніби Бог наводить на людей пошесті, щоб карати їх за гріхи» («Medieval Medicine and the Plague»). Чи це означає, що епідемія чуми, яка в XIV столітті забрала мільйони життів по всій Європі, була Божою карою? Чи все-таки, якщо вірити науці, ця епідемія виникла внаслідок розповсюдження інфекції? Постає запитання: Бог насилає на людей хвороби, щоб покарати за гріх, чи ні? *

ЗАДУМАЙТЕСЬ: чому Ісус зціляв хворих, якщо хвороби і страждання були заслуженим покаранням від Бога? Хіба він не зневажав би цим Божу справедливість і правоту? (Матвія 4:23, 24). Ісус у жодному разі не діяв би наперекір Богові. Він говорив: «Я завжди роблю те, що йому до вподоби» і «Я роблю все так, як Батько наказав мені» (Івана 8:29; 14:31).

Біблія не залишає місця для сумнівів: Бог Єгова «ніколи не поводиться несправедливо» (Повторення Закону 32:4). Для прикладу, Бог ніколи не вбив би сотні невинних людей в авіакатастрофі тільки для того, щоб покарати когось одного на борту літака. Знаючи про Божу праведність, Авраам, вірний Богові служитель, був упевнений, що Бог ніколи не знищить «праведного разом з неправедним». Авраам говорив: «Неможливо, щоб ти таке зробив!» (Буття 18:23, 25). У Біблії також сказано, що «не може правдивий Бог поводитись негідно» і що він «не може чинити кривду» (Йова 34:10—12).

Страждання, яких ми зазнаємо́, не є Божою карою за якийсь гріх. Ісус однозначно пояснив це, коли разом з учнями зустрів сліпого від народження чоловіка. «Учні запитали Ісуса: “Учителю, скажи, хто згрішив: цей чоловік чи його батьки, що він народився сліпим?” Ісус же відповів: “Не згрішив ані він, ані його батьки. Це сталося для того, щоб на ньому виявились Божі діла”» (Івана 9:1—3).

Учні, які засвоїли поширену хибну думку, мабуть, дуже здивувалися, коли Ісус сказав, що каліцтво сліпого чоловіка не було наслідком ні його гріха, ні гріха його батьків. Ісус зцілив сліпого чоловіка і цим спростував помилковий  погляд про те, що Бог карає людей хворобами і лихами (Івана 9:6, 7). Усвідомлення того, що Бог не спричиняє страждань, може потішити серце хворих на тяжкі недуги.

Боже Слово запевняє

• «Бога неможливо випробовувати злом і сам він нікого злом не випробовує» (ЯКОВА 1:13). Усе зло, зокрема хвороби, біль і смерть, які споконвіку мучать людей, невдовзі зникнуть.

• Ісус Христос «зціл[яв] усіх, хто страждав» (МАТВІЯ 8:16). Зціляючи всіх, хто до нього приходив, Божий Син показав, що́ стане можливим по всій землі під правлінням Божого Царства.

• Бог «витре кожну сльозу з їхніх очей, і вже не буде ні смерті, ні жалоби, ні голосіння, ні болю. Колишнє минуло» (ОБ’ЯВЛЕННЯ 21:3—5).

Чому ж тоді ми зазнаємо стільки болю і страждань? З давніх-давен люди шукають відповідь на це запитання. Якщо не Бог винен у наших стражданнях, то хто тоді? Дізнатись про це ви зможете, прочитавши наступну статтю.