Я народився у місті Сьюдад-Манте, яке лежить у мальовничій місцевості мексиканського штату Тамауліпас. На загал жителі цього міста є щедрими і добрими. Але мушу визнати, що через організовану злочинність у Сьюдад-Манте було дуже небезпечно.

Мої батьки мали четверо синів. Я був другим. Тато з мамою охрестили мене в католицькій церкві, а пізніше я навіть співав у парафіяльному хорі. Я хотів догоджати Богові, бо дуже боявся страшного суду і вічних мук у пеклі.

Коли мені було п’ять років, тато нас покинув. Мене охопив глибокий смуток, і я почувався цілковито спустошеним. Я не міг збагнути, чому він пішов від нас, коли ми так його любили. Мама була змушена подовгу працювати, щоб дбати про нас, і через це її часто не було вдома.

За таких обставин я почав прогулювати уроки і проводити час зі старшими дітьми. Від них я навчився лаятись, курити, красти і битися. Мені подобалося домінувати над іншими, тож я став займатися боксом, боротьбою і бойовими мистецтвами, а також опанував різні види зброї. Я часто брав участь у перестрілках, і кілька разів це закінчувалося тим, що мене, закривавленого та ледь живого, лишали посеред вулиці. Скільки ж болю я завдав мамі, яка знаходила мене в такому стані і відвозила до лікарні!

Одного разу (мені тоді було 16) до нас додому прийшов Хорхе, з яким я дружив у дитинстві. Він сказав, що став Свідком Єгови і хоче поділитися з нами важливою звісткою. Він розповідав нам про свої вірування і при цьому послуговувався Біблією. Я ніколи не читав цієї книги, тож був вражений, коли дізнався, що у Бога є ім’я і чудовий намір щодо майбутнього. Хорхе запропонував нам вивчати з ним Біблію, і ми погодились.

Мені відлягло від серця, коли я дізнався, що вчення про пекло небіблійне (Псалом 146:4; Екклезіаста 9:5). Я більше не відчував панічного страху перед Богом, бо зрозумів, що він є дбайливим Батьком, який бажає добра своїм дітям.

 Набуваючи дедалі більше знань з Біблії, я усвідомив, що багато в чому мені треба змінитися. Я мусив навчитися смирення і перестати вдаватися до насилля. У цьому мені дуже допомогла порада з 1 Коринфян 15:33, де сказано: «Погане товариство псує корисні звички». Я зрозумів — аби змінитися, мені необхідно перестати товаришувати з тими, хто на мене погано впливав. Отже, я порвав зі старими друзями і почав спілкуватися з правдивими християнами, які вирішували непорозуміння не за допомогою кулаків, а застосовуючи біблійні принципи.

На мене також справив вплив уривок з Римлян 12:17—19. Там говориться: «Нікому не віддавайте злом за зло... Якщо можливо, наскільки це залежить від вас, будьте в мирі з усіма людьми. Любі, не мстіться самі за себе... бо написано: “«Помста моя, я відплачу»,— говорить Єгова”». Я зрозумів, що в свій час Єгова встановить справедливість у визначений ним спосіб. Мало-помалу я приборкував свою насильницьку вдачу.

Ніколи не забуду, як одного вечора група молодиків з колишньої суперницької банди напала на мене, коли я повертався додому. Їхній ватажок штовхнув мене у спину і вигукнув: «Захищайся!» Тоді я коротко помолився до Єгови і попросив його допомогти мені стерпіти все це. Хоча в мене було велике бажання відплатити нападникам тією ж монетою, я зумів стриматися і піти геть. Наступного дня я випадково зустрів ватажка тієї банди, коли він був сам. Мене охопив гнів і бажання помсти, але я знову подумки попросив Єгову про самовладання. На моє здивування той молодик підійшов до мене і сказав: «Вибач мене за вчорашнє! Чесно кажучи, я б хотів стати таким, як ти. Я хочу вивчати Біблію». Який же радий я був, що зміг стримати свій гнів! Завдяки цьому той хлопець теж почав вивчати Біблію.

На жаль, у той час решта членів нашої сім’ї припинила вивчати Біблію. Проте я твердо вирішив продовжувати вивчення і нікому й нічому не дозволити перешкоджати цьому. Я впевнений, що завдяки регулярному спілкуванню з Божим народом мої емоційні рани загоїлись і я знайшов сім’ю, якої так потребував. Я продовжував робити духовний поступ і в 1991 році охрестився, ставши одним зі Свідків Єгови.

Я був озлобленим, зверхнім і жорстоким. Але Боже Слово цілковито змінило моє життя. Нині я ділюся біблійною вісткою миру з кожним, хто бажає її послухати. Я мав честь впродовж останніх 23 років брати участь в особливому виді служіння, присвячуючи багато часу проповідуванню доброї новини з Біблії.

Певний час я служив добровольцем у філіалі Свідків Єгови в Мексиці. Там я познайомився з Клаудією, енергійною молодою християнкою. У 1999 році ми побралися. Я дуже вдячний Єгові за те, що він подарував мені таку чудову вірну супутницю життя!

Разом з дружиною ми служили у зборі Свідків, які розмовляють мексиканською мовою жестів. Ми допомагали людям з вадами слуху дізнаватись про Єгову. Пізніше нас заохотили переїхати до Белізу, щоб навчати Біблії тамтешніх жителів. Хоча тут ми ведемо дуже просте життя, у нас є все необхідне для того, щоб почуватись щасливими. Ми б не хотіли нічого міняти.

Я радий, що моя мама відновила вивчення Біблії і згодом охрестилась. Сьогодні Свідками Єгови є також мій старший брат зі своєю дружиною і дітьми. Кілька моїх знайомих, яким я розповідав про Боже Царство, нині теж служать Єгові.

Дуже шкода, що декого з моїх рідних вже немає серед живих через те, що вони не змінили своєї гарячої вдачі. Якби я продовжував вести колишній спосіб життя, то, мабуть, закінчив би так само, як вони. Я вдячний Єгові за те, що він дозволив мені наблизитися до нього, і за його служителів, які з терпеливістю й добротою вчили мене застосовувати біблійні принципи у житті.