Страждання — це наслідок учинків людини в цьому чи попередньому житті. Припиняються страждання у стані мокші — коли людина звільняється з нескінченного кола народжень і смертей. Щоб досягнути мокші, потрібно очистити думки, розірвавши зв’язки зі всім скороминущим і тлінним.

Страждання — це кара за гріхи або випробування віри. Горе і біди нагадують, що «треба лишатися вдячними Богу за все добре, що маємо, і допомагати тим, хто в біді»,— сказав президент Ісламського товариства Північної Америки Саїд Саєд.

Страждання — це результат власних учинків людини. Деякі юдеї вірять, що ті, хто невинно страждає, отримають справедливу винагороду після воскресіння. А послідовники кабали (містичного вчення в юдаїзмі) вірять у реінкарнацію, яка дає людині можливість виправляти свої помилки.

Страждання — це муки, яких людина зазнає, доки триває цикл народжень і смертей, доки вона не відмовиться від поганих учинків, емоцій і бажань. Якщо людина здобуває мудрість, здійснює доброчесні вчинки і контролює свої думки, то зможе досягти нірвани — стану, в якому вона більше не буде страждати.

Страждання — це найчастіше наслідок людських вад і помилок. Доброчесна людина страждає менше. Однак за багатьма стражданнями стоять духовні сили, яким неможливо протистояти, і тому треба слухняно приймати повеління Долі.

Страждання — це прокляття чаклунів. Чаклуни можуть подарувати удачу або наслати лихо. І захистити від їхніх чарів можуть особливі ритуали. Якщо чаклуни наслали на когось хворобу, то звільнити людину від страждань може тільки шаман за допомогою спеціальних обрядів, магічних предметів та різного зілля.

Страждання — це наслідок гріхопадіння наших прабатьків, про яке розповідає біблійна книга Буття. Однак чимало християнських течій на основі цієї розповіді створили власні вчення. Наприклад, деякі католики вважають, що свої страждання можна принести Богу в жертву, щоб він використав їх на благо церкви або для спасіння інших людей.