НАЙБІЛЬШОЮ загрозою дитині є не чужинець у чорному, що ховається за деревами, а член родини. Більшість випадків статевої наруги відбувається у квартирі. Отже, як зробити квартиру безпечнішою з цього погляду?

У своїй книжці «Вбивця невинних» (англ.) доктор історичних наук Сандер Дж. Брайнер розглядає дані про статеву наругу над дітьми у п’яти стародавніх державах — Єгипті, Китаї, Греції, Римі та Ізраїлі. Він доходить до висновку, що, тоді як статева наруга дійсно існувала в Ізраїлі, вона була відносно рідкісним явищем у порівнянні з іншими чотирма цивілізаціями. Чому? Тому що люди в Ізраїлі на противагу своїм сусідам були навчені поважати жінок та дітей; такими освіченими поглядами вони завдячували Святому Письму. Коли ізраїльтяни застосовували божественний закон у родинному житті, вони запобігали статевій нарузі над дітьми. Нині членам родин більше, ніж будь-коли, потрібно цих чистих, практичних моральних норм.

Чи ваша родина керується біблійними законами? Наприклад, у Левит 18:6 говориться: «Жоден чоловік не наблизиться до жодної однокровної своєї, щоб відкрити наготу. Я — Господь». Сьогодні у християнському зборі подібно існують недвозначні закони, які забороняють усі форми сексуальної наруги. Будь-хто, що чинить статеву наругу над дитиною, ризикує бути вилученим — вигнаним зі збору * (1 Коринтян 6:9, 10).

Члени усіх родин мусять знати і розглядати такі закони разом. У Повторенні Закону 6:6, 7 заохочується: «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш». Пильно навчати цих законів — це щось більше, ніж просто при нагоді освічувати своїх дітей. Це вимагає постійних взаємних обговорень. Час од часу як мати, так і батько повинні показувати,  що вони повністю підтримують Божі закони щодо кровозмішення, і з любов’ю обговорювати їх з дітьми.

Ви можете обговорювати, наприклад, те, що трапилося з Тамарою й Амноном, Давидовими дітьми, з метою показати, що у статевих справах є межі, котрих ніхто, навіть близькі родичі, не можуть переступати (Буття 9:20—29; 2 Самуїла 13:10—16).

Повагу до таких принципів можна показати навіть на практиці у житті. В одній країні Сходу дослідження виявляють, що кровозмішення часто стається у тих родинах, де діти сплять з батьками, хоча економічні умови дозволяють їм спати окремо. Подібним чином у загальному було б нерозсудливо, щоб рідні брат і сестра спали разом на одному ліжку або в одній кімнаті, коли вони підростають, і якщо, звичайно, цього можна уникнути. Навіть коли родина живе у малому приміщенні, батьки мусять добре подумати, щоб вирішити, де має спати кожен член родини.

Біблійний закон забороняє пияцтво, говорячи, що воно може привести до збочення (Приповістей 23:29—33). За одним вивченням, від 60 до 70 відсотків жертв кровозмішення повідомили, що один із батьків чинив статеву наругу, коли бував п’яним.

Дослідження виявляють, що статева наруга частіше відбувається у тих родинах, де чоловіки поводяться тиранічно. Поширений погляд, що жінки існують лише для того, щоб задовольняти потреби чоловіків, з погляду Біблії цілком неправильний. Деякі чоловіки користуються цією нехристиянською думкою, щоб оправдати те, що вони звертаються до дочки за всім тим, чого не можуть отримати від дружини. Цей вид гноблення за таких умов може порушити емоційну рівновагу жінки. Багато навіть втратили природну спонуку охороняти своїх власних дітей. (Порівняйте Екклезіяста 7:7). З іншого боку, одне вивчення виявило, що коли батька-роботомана часто немає вдома, то інколи матір вдається до статевої наруги над сином.

А що сказати про вашу родину? Чи ви як батько серйозно ставитесь до свого головування в родині, чи перекидаєте його на плечі своєї дружини? (1 Коринтян 11:3). Чи ви поводитесь із своєю дружиною з любов’ю, пошаною та повагою? (Ефесян 5:25; 1 Петра 3:7). Чи ви враховуєте її погляди? (Буття 21:12; Приповістей 31:26, 28). А що сказати про дітей? Чи вони для вас дорогоцінні? (Псалом 127:3). Чи ви просто дивитесь на них як на тягар, з яким можна поводитись беззаконно? (Порівняйте 2 Коринтян 12:14). Викорінюйте спотворені, небіблійні погляди щодо  ролі членів родини і, таким чином, ви зміцнюватимете протидію статевій нарузі.

Одна молода жінка, яку ми назвемо Сенді, говорить: «Ціла моя родина мала всі умови для статевої наруги. Вона була відокремленою від інших, і кожен її член жив сам по собі». Відокремленість, суворість та особлива таємничість — все це нездорове, небіблійне мислення, яке відзначає родину, де може мати місце статева наруга. (Порівняйте 2 Самуїла 12:12; Приповістей 18:1; Филип’ян 4:5). Створюйте таку домашню атмосферу, в якій дитина почувала б себе морально безпечною. Дім повинен бути місцем, де діти відчували б моральну підтримку, де вони не боялися б відкрити душу й усе розповісти.

Дітям також дуже потрібний фізичний вираз кохання — обійми, голублення, пещення, вовтуження. Не реагуйте занадто гостро на небезпеку статевої наруги, утримуючись від такого прояву кохання. Навчайте дітей, виражаючи відверту, щиру любов, і говоріть їм, що вони є цінними. Сенді пригадує: «Мама вважала, що хвалити будь-кого за будь-що — неправильно. Така особа може зазнатися». Сенді принаймні десять років мовчазно зносила статеву наругу. Діти, які не впевнені, що їх люблять і цінують, мабуть, сприйнятливіші до хвали ґвалтівника, його «кохання» або погроз припинити його.

Один педофіл, який більше 40 років статево знущався над сотнями хлопчиків, визнав, що ті, котрі мали моральну потребу у друзях, подібних до нього, були «найкращими» жертвами. Не створюйте такої потреби у своєї дитини.

Йов висловився так, коли зносив суворе випробовування: «Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!» (Йова 10:1). Подібно до нього, багато батьків зрозуміли, що вони можуть допомогти своїм дітям після того, як допоможуть собі. Недавно у «Гарвардському бюлетені психогігієни» (англ.) зазначалось: «Суворі соціальні санкції проти висловлення свого болю, здається, увічнюють цикл статевої наруги». Схоже, існує велика ймовірність, що особи, які ніколи не висловлюють свого болю від того, що колись були зґвалтовані, тепер самі стають ґвалтівниками. У «Книжці, як врятувати дитину» (англ.) повідомляється, що більшість педофілів самі у дитячому віці перенесли статеву наругу й ніхто їм не допоміг одужати від того. Вони виражають свій біль і гнів тим, що статево знущаються з інших дітей *. (Також дивіться Йова 7:11; 32:20).

Для дітей існує більший ризик також тоді, коли їхні матері не справляються з наслідками свого збезчещення у минулому. Наприклад, дослідники заявляють, що жінки, котрі були збезчещені у дитячому віці, часто одружуються з педофілами. Окрім того, якщо жінка не справилася з наслідками статевої наруги, то, зрозуміло, що їй буде важко обговорювати це зі своїми дітьми. Коли стається така наруга над дітьми, то вона гірше розуміє, що трапилось, щоб вжити відповідних заходів. У такому випадку за мамину бездіяльність діти платять жахливу ціну.

Отже, статева наруга може повторятися від одної генерації до іншої. Звичайно, що багато осіб, котрі вирішили ні з ким не ділитися спогадами про своє болісне минуле, можуть досить-таки добре давати собі раду в житті, і це похвально. Але багато людей мають глибший біль, і вони дійсно потребують спільних зусиль — якщо необхідно, то можна звернутися за компетентною професійною допомогою, щоб зцілити такі серйозні дитячі  рани. Мета багатьох — перестати жаліти себе. Вони бажають покласти край цьому хворобливому, болісному циклу статевого знущання над дітьми, що не відходить од їхніх родин. (Дивіться «Пробудись!», англ., за 8 жовтня 1991 року, з 3 до 11-ї сторінки).

Якщо відповідно застосовувати вищенаведену інформацію, то можна багато чого зробити, щоб звести до мінімуму можливості статевої наруги над дітьми у своїй квартирі. Отож пам’ятайте, що нападники діють таємно, вони зловживають довір’ям до себе, а також застосовують тактику дорослих до невинних дітей. Декотрі з них, схоже, залишаються непокараними за свої мерзенні злочини, і нічим тут не зарадиш.

Однак втішає те, що Бог бачить їхні вчинки (Йова 34:22). Він не забуде їхніх підлих дій, хіба що вони покаються і зміняться. Він викриє їхні вчинки у належний час. (Порівняйте Матвія 10:26). Він спитає у них за все. Бог Єгова обіцяє, що настане той час, коли всі такі злі люди будуть «повиривані» з землі і тільки спокійним і мирним людям, що люблять Бога і своїх ближніх, буде дозволено залишитися жити на ній (Приповістей 2:22; Псалом 37:10, 11, 29; 2 Петра 2:9—12). Ми маємо цю чудову надію на новий світ завдяки викупній жертві Ісуса Христа (1 Тимофія 2:6). Лише тоді статева наруга зникне назавжди.

Сьогодні ми мусимо робити все, щоб оберегти своїх дітей. Вони дуже цінні для нас! Більшість батьків охоче підставлятимуть себе під небезпеку, щоб охоронити своїх діточок. (Порівняйте Івана 15:13). Якщо ми не будемо оберігати дітей, то наслідки можуть бути жахливими. А якщо оберігаємо, то даємо їм чудовий подарунок — невинне дитинство, вільне від усякого горя. Вони можуть почувати себе саме так, як псалмоспівець, що написав: «Скажу до Господа: «Охороно моя та твердине моя, Боже мій»,— я надіюсь на Нього!» (Псалом 91:2).