Косарики. Тендітна краса пишних квітів

Дуже багато людей захоплюється витонченою красою квітів, а особливо косариків, або гладіолусів. Їх люблять і вирощують на продаж у багатьох країнах, у тому числі в Ізраїлі та Нідерландах. Також із США косарики експортують аматорам квітництва по всьому світі.

Навдивовижу гарна сім’я косариків має понад 2000 сортів усіх можливих кольорів, відтінків і будови. Як же квітникарі досягли цієї майже нескінченної різноманітності?

Створення нових сортів

Певним інструментом, наприклад пензликом з білячого волосу, садівник переносить пилок з тичинок однієї квітки, на приймочки іншої. Пилок наносять звичайно на нижню квіточку суцвіття. Після цього її закривають від природних запилювачів — бджіл та мух, аби виросли саме такі квіти, які очікуються. Щоб отримати певний колір чи форму, схрещують косарики з бажаними характеристиками.

Так створюється новий сорт, тобто гібрид, але не новий вид квітів. Потенційне різноманіття завжди існувало у складному генетичному коді косариків. У результаті селекції отримують квіти від сліпучо-білого до чорно-червоного і темно-фіолетового кольорів. Вони ще бувають подвійні, а також з плямками, розводами й торочками. Декотрі навіть мають легкий аромат.

Тендітна краса

Придивіться до косариків на ілюстрації і зверніть увагу, наскільки вони різноманітні. Яке ж то чудо ця квітка, названа «Миловидність» (Пулькрітюд)! Краєчки її пелюсток ніжні, гофровані, трохи світліші від кольору лаванди і мають темну облямівку. Всередині квітки — чудовий спалах темно-рожевого і малинового кольорів.

А сорт «Мереживо орхідеї» (Оркід лейс), який ви також бачите тут, виглядає настільки ніжним, що, здається, найлегший доторк може пошкодити квітки. Вони ніби притулилися до стебла, а з глибини яскравих чашечок виступають довгі тичинки. Інші сорти мають такі образні назви, як «Блискуча зірка», «Остання мрія», «Атака неминуча» та «Срібний місяць».

Як вирощують косарики

Аматори вирощування косариків збирають насіння квітів, а також бульбоцибулини — подібні до луковиці нижні частини стебел. Збирають також бульбобруньки, що виростають на бульбоцибулинах.

Культурні сорти косариків виведено переважно з африканських видів. Маючи, так би мовити, коріння у тропіках, вони дуже чутливі до клімату. Косарики не виживають в умовах холодних зим декотрих країн, але  добре почуваються теплого літа.

Там, де буває холодно, бульбоцибулини викопують в кінці сезону і старанно очищають. На її стебловій частині розвиватиметься нова бульбоцибулина і їй буде легше пускати коріння, якщо відірвати стару відмерлу бульбоцибулину. З неї також треба зняти бульбобруньки завбільшки з горошини. Упродовж холодів і бульбоцибулини, і бульбобруньки слід тримати в сухому місці при температурі вище нуля.

Бульбобруньки садять у землю, і кожна випускає ніжне листячко, а наприкінці сезону перетворюється в дорослу бульбоцибулину. Наступного року з неї виростає розкішна рослина, на якій з’являються квіти.

У регіонах з помірним кліматом косарики можна садити вже ранньою весною. У теплому кліматі час садіння не має великого значення. Найліпше садити бульбобруньки і бульбоцибулини у вогкий, дещо кислий ґрунт. Місце посадки мусить бути добре освітлене, адже косарики не люблять тіні.

Бульбобруньки можна посадити в рядок на глибині 8 сантиметрів і присипати землею. А бульбоцибулини слід закопувати на глибині 13 сантиметрів. Щоб рослинам не було тісно, бульбоцибулини середніх розмірів садять приблизно на відстані 6—7 сантиметрів одна від одної, а великі — 11—13 сантиметрів. Якщо ви почистите і посадите косарики як слід, то через кілька місяців вони нагородять вас дивом — кольоровими й ніжними квітами.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Оркід лейс.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Корал дрім.

Моне.

Дрімс енд.

Санспорт.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Пулькрітюд.