Мереживо «павутинка». Дивовижне ремесло парагвайців

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ПАРАГВАЇ

АСУНСЬЙОН, ПАРАГВАЙ. Доки з літака вивантажують наші валізи, у нас є декілька хвилин роздивитися навкруги. Аж ось дружина тягне мене до стенду. «Яка розкішна краса!» — вигукує вона, показуючи на чудову мереживну скатертину з хитромудрим візерунком. Дружина відразу поцікавилась, як роблять такі скатертини.

Мереживо «павутинку» придумали в Аравії. Як розповідає книжка «Парагвай. Інформація для туристів та загальні відомості», це мереживо «завезли на Канарські острови й в Іспанію, а десь у XVII—XVIII сторіччях воно потрапило в Парагвай, де це мереживо з острова Тенеріфе, зване «сонцем», стали називати «парагвайське», або «нандуті». У Парагваї це витончене мереживо увібрало в себе індивідуальні стилі майстрів, а також зображення елементів місцевої рослинності і тваринного світу. Хоч і не парагвайці винайшли це мереживо, вони збагатили його малюнок новими стібками. Багато місцевих жителів стали заробляти на життя виготовленням мережива.

Як же створюється це незвичайне, схоже на павутиння мереживо? По відповідь ми з нашим гідом поїхали за 30 кілометрів на схід від Асунсьйона до маленького містечка Ітауґуа. Гід сказав нам, що тут — центр виготовлення мережива «павутинки». Справді, у вітринах магазинів головної вулиці красується безліч ажурних виробів.

Власниця однієї з крамниць тепло нас привітала і показала декотрі цікаві товари. Вона також пояснила: «Мережива ручної роботи поділяють за способом виконання. «Павутинку» шиють голкою. Більшість парагвайців тримає в пам’яті візерунки, а дехто користується зразками. Мереживо шиють голкою з ниткою на бавовняній тканині, закріпленій на дерев’яній рамці. Вчаться цього ремесла з дитинства від матерів і передають його з покоління в покоління».

Лише дві — три години потрібно павуку, щоб сплести павутину. «Скатерть на вісім персон шиють грубою ниткою два — три місяці, а якщо використовується тонка нитка, то процес займає від шести до восьми місяців,— сказала власниця крамниці.— Чим тонша нитка, тим гарніший виріб».

Показуючи нам білу мереживну серветку, вона пояснює: «У центрі зображено квітку дерева гуайяви, а щоб виготовити її, треба під час роботи рахувати стібки. Цей візерунок найскладніший, виготовлення його з тонкої нитки займає два тижні. Спочатку це мереживо шили тільки з тонкої нитки і воно було дуже дороге. Тому, щоб шити швидше і продавати дешевше, стали використовувати грубшу нитку».

На вітрині лежали різнокольорові й білі серветки під столові прибори, були теж скатертини, декоративні серветки, підставки для склянок та інші вироби для дому. Коли ми запитали про одяг, власниця крамниці швидко принесла характерну сукню, котра належала її дочці і, очевидно, була предметом великої гордості. Це було пишне плаття всіх кольорів веселки. В інших магазинах ми бачили дуже гарні листівки, оздоблені тонким мереживом. Не дивно, що мереживо «павутинку» вважають найзнаменитішим парагвайським ремеслом.

 [Сторінкова ілюстрація на сторінці 18]