Як склалася доля маленького Пітера?

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ЕКВАДОРІ

У ЖУРНАЛІ «Пробудись!» за 22 серпня 1970 року (англ.) була стаття під заголовком «Операції на серці без переливання крові». У статті розповідалося про семирічного хлопчика Пітера, мешканця Канади, якому 1963 року для врятування життя потрібна була операція.

Лікар, котрий лікував Пітера, сказав, що дефект серцевого клапана можна усунути. Коли ж батьки Пітера показали сина спеціалісту й запитали, чи можна зробити операцію без переливання крові, той відповів: «Ні. Це абсолютно неможливо. Я знаю, що кажу».

Батьки Пітера не розгубилися, продовжували пошуки і нарешті знайшли хірурга, який погодився зробити операцію без переливання крові. Які були наслідки хірургічного втручання? Хоча Пітер пережив операцію, батькам сказали, що тільки час покаже, наскільки вона була успішною. Як же після цього склалася доля маленького Пітера?

Коли йому було 13 років, батьки вирішили служити там, де більша потреба у вісниках доброї новини про Боже Царство, і сім’я переїхала до Південної Америки, в Еквадор (Матвія 24:14). Пітер охрестився в 15 років, а у 18 почав служити сталим піонером (повночасним благовісником). Коли йому виповнилося 26 років, він став служити спеціальним піонером у селі, що лежить в Андах, 3000 метрів над рівнем моря. У 1988 році, коли Пітеру виповнився 31 рік, він з дружиною Ізабел почав служіння роз’їзного представника Товариства Вартової башти. Він і досі продовжує це служіння, щотижня відвідуючи збори, аби підбадьорювати їх.

Отже, Пітер веде активний спосіб життя, додаткова операція йому не знадобилася. Наскільки ж він і тисячі інших Свідків вдячні за співпрацю досвідченим хірургам, які поважають права пацієнтів.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Пітеру сім років (невдовзі після операції).

[Ілюстрація на сторінці 23]

Пітер і Ізабел Джонстон сьогодні.