Коли «братик» повертається додому

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КАНАДІ

ЩОВЕСНИ з семи- чи восьмимісячних мандрів морем ту́пик повертається додому у води Арктики. Почався шлюбний період, і птах, здається, вбрався як годиться. Його лапи стали яскраво-оранжеві, а на дзьобі з’явився барвистий наріст, який він потім скине. Тупик має чорно-біле оперення, чим дещо нагадує священика. Можливо, цим пояснюється наукова назва атлантичного тупика Fratercula arctica, що в перекладі з латині означає «маленький чернець з півночі», або «маленький брат з півночі» *.

Невеликими групами, або колоніями, по 20—30 птахів тупики летять до своїх нір у скелях. Тупик знаходить собі пару або під час подорожі, або прилетівши до гнізда. Цікаво, що багато тупиків з року в рік селяться в тій самій норі й залишаються з тим самим партнером.

Ці птахи літають, але їх ніяк не назвеш найліпшими у світі «авіаторами». Наприклад, приземлення на березі часто нагадує аварійну посадку. Крім того, вони піднімаються в повітря незграбно, іноді здається, що їхні крила не втримають огрядне тіло, а деяким навіть важко піднятися з води. Проте коли тупик усе ж таки махає крильми, буває в середньому 400 разів за хвилину, він може розвинути крейсерську швидкість — 80 кілометрів за годину.

Ці птахи ліпше почуваються на морі, ніж на суходолі. Але вони мусять виходити на берег, адже подружжя повинно підготувати нору для пташат. Тупики риють нору, довжина якої може коливатися від приблизно півметра до двох. Викладають її травою, гілочками та пір’ям. Деякі птахи роблять гнізда в щілинах під валунами або в розколинах скель. Спочатку тупик дзьобом довбає ґрунт, а потім своїми перетинчастими лапами вигрібає його.

Шлюбна церемонія відбувається у воді. Самці махають головами, надувають груди, б’ють крилами, разом із самицями постукують дзьобами. Стукають дзьобами вони і після парування. Можливо, так вони підтверджують свої подружні узи.

Батьки — і тато, і мама — беруть яйця під своє крило в буквальному значенні цього виразу. Через шість тижнів, коли пташенята вилуплюються, починається важка робота. Тиждень птахи вигрівають своїх ніжних, вкритих сіро-чорним пухом пташат, допомагаючи їм акліматизуватись. Щоб добре їх нагодувати, дорослі птахи мусять дедалі частіше літати в море. Полювання за рибою відносно безпечне, адже до моря і назад, у нори, літає дуже багато тупиків. Через таку метушню мартинам чи іншим хижакам, напевно, важко нападати на цих птахів.

Тупики чудово плавають і ниряють. Напрям руху встановлюють перетинчастими лапами, а гребуть крилами. Пірнувши на глибину приблизно 30 метрів, вони можуть залишатись під водою понад 30 секунд. Додому приносять в дзьобі одну-дві маленькі рибки, наприклад мойву чи піщанку. Звичайно, чим рибки менші, тим більше їх вміститься в дзьобі тупика. Колись бачили, як один птах наловив понад 60 рибок! Маючи в роті вигнуті до середини зубки, тупики спроможні тримати рибу в дзьобі й одночасно ловити іншу. І це дуже добре, адже пташеня тупика може з’їсти 50 рибок за день.

 Приблизно через шість тижнів тупики-батьки повертаються в море. Оперене пташеня, полишене само на себе, перш ніж покинути нору, худне. Коли стемніє, пробує літати. Нарешті в один з вечорів маленький тупик шкандибає до моря й енергійно гребе від берега.

До місця свого народження молодий тупик повертається через два — три роки, а через чотири — п’ять років знаходить собі пару. Дорослий тупик важить приблизно 490 грамів, довжина його тіла десь 30 сантиметрів. Він відносно маленький, а живе, якщо здоровий, коло 25 років. Один атлантичний тупик дожив до глибокої старості — йому було 39!

Спеціалісти вважають, що в популяції атлантичного тупика налічується 20 мільйонів птахів. За тупиком надзвичайно цікаво спостерігати. «Він забавний навіть у цілком звичайних ситуаціях»,— написали Дейвід Боаґ і Майк Александр у книжці «Атлантичний тупик» (The Atlantic Puffin). Якщо ви живете неподалік північних берегів Атлантичного або Тихого океану, вам, можливо, вдасться побачити цього птаха. У всякому разі, відомо одне: навесні «братик з півночі» повернеться додому і на світ з’явиться нове покоління темноперих морських птахів.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Тупики в затоці Вітлес (Ньюфаундленд).

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу: Tourism, Newfoundland and Labrador; фото: Barrett and Mackay

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 14]

З люб’язного дозволу: Tourism, Newfoundland and Labrador

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

Tom Veso/Cornell Laboratory of Ornithology