Після штормів. Допомога у Франції

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ФРАНЦІЇ

ФРАНСУАЗА прочинила двері, щоб взяти дрова для каміну. «Я просто не повірила очам,— розповідає вона.— Вода доходила до порога, а через ворота в сад насувалася величезна хвиля». Чоловік Франсуази, Т’єрі, йдучи по шию в воді, приніс з гаража драбину. Сім’я дісталась на горище, де Т’єрі зробив отвір у даху. Там подружжя з трьома дітьми, всі змоклі й налякані, довго чекали порятунку. Нарешті французькі поліцейські розшукали їх і на вертольоті перенесли у безпечне місце.

Річки розбухли від заливних дощів, вийшли з берегів, вони зривали дамби і руйнували мости. Хвилі каламутної води, іноді до 10 метрів заввишки, змітали все на своєму шляху. Понад 30 осіб загинуло під час бурі: хтось не міг вийти з машини, а хтось захлинувся уві сні. Одна жінка, яка пережила лихо, сказала, що та жахлива листопадова ніч була схожа на «кінець світу». Усю південно-західну Францію, тобто 329 міст і сіл, було оголошено районом стихійного лиха.

Гірше чекало попереду

Не встигли ще на південному заході ліквідувати наслідки повені, як стихійне лихо завдало нових ударів. Надзвичайно низький тиск над Атлантичним океаном спричинив ураганні вітри. Перша буря пронеслася через північну Францію 26 грудня 1999 року, а наступної ночі друга буря розорила південь країни. Швидкість вітру досягала понад 200 кілометрів за годину. Наскільки відомо, Франція не  потерпала від бурі такої сили принаймні з XVII сторіччя.

Коли сталось це лихо, Елен була на восьмому місяці вагітності. «Я страшно перелякалась,— згадує вона.— Мій чоловік мав повертатися додому на мотоциклі, а я бачила, як у повітрі літали гілки дерев. Я ніяк не могла позбутись думки, що він ніколи не побачить нашої дитини. Ледве чоловік повернувся, як вода почала затоплювати дім. Нам довелось стрибати з вікна».

У Франції загинуло щонайменше 90 осіб. Одні потонули, на інших впала черепиця з дахів, димарі або дерева. Чимало людей, серед них цивільні та військові рятівники, були сильно поранені. Від цієї бурі постраждали також території сусідніх країн; у Великобританії, Іспанії, Німеччині та Швейцарії загинуло 40 чоловік.

Наслідки

З 96 департаментів Франції 69 були офіційно оголошені «районами стихійного лиха». Підраховано, що збитки становлять приблизно 70 мільярдів франків (11 мільярдів доларів). Деякі розорені містечка та села нагадували зону воєнних дій. Повалені бурею дерева та стовпи електромережі перекрили шосе і залізниці. Вітер зірвав дахи з домів, перевернув будівельні крани, закинув на берег човни. Тисячі садівників втратили теплиці та фруктові сади, а значить і засоби для існування.

За лічені години ураган зруйнував ліси й парки, поваливши дерева на сотнях тисяч гектарів землі. Як повідомило Державне управління лісового господарства, загинуло приблизно 300 мільйонів дерев. Вітер повиривав з коренем і поламав, немов сірники, грандіозні багатовікові дерева. У лісах Аквітанії та Лотарингії, там, де промчав вітер, утворилися широчезні смуги з повалених дерев.

«Наступного дня я пішов у ліс,— говорить Бернар, Свідок Єгови, який працює лісником.— Картина була вражаюча. Побачивши таке, не можна залишитись байдужим! Ліс був джерелом заробітку для 80 відсотків членів мого збору. Всі, а особливо літні люди, просто  приголомшені». На території навколо Версальського палацу буря повалила 10 000 дерев. «Колишнього вигляду парк може набрати тільки через два сторіччя»,— з жалем сказав головний садівник.

Оскільки лінії електропередач були зруйновані, більш як одна шоста населення Франції опинилася в темряві. Попри надзвичайні зусилля працівників служби комунальних послуг, навіть через два тижні після бурі десятки тисяч людей усе ще не мали електроенергії і телефонного зв’язку. Декотрі невеликі села були повністю відрізані від світу. Людям доводилось набирати воду з колодязів і палити свічки, тож вони почувались так, наче жили не на порозі XXI сторіччя, а сотню років тому.

Бурі не оминули громадських споруд та соборів. Багато релігійних будівель, у тому числі 15 Залів Царства Свідків Єгови, були пошкоджені. У деяких місцевостях зібрання проводилися при свічках або гасових лампах.

Через шторм приблизно 2000 сімей Свідків Єгови зазнали втрат: у декого повалило дерева, зірвало черепицю з дахів, а комусь повінь цілковито зруйнувала доми. Кілька Свідків отримали поранення. У департаменті Шаранта на очах у безпорадної дружини загинув її чоловік, 77-річний Свідок. Інші були на крок від смерті. Жілбер, якому 70 років, розповів: «Це чудо, що я не загинув. Двері несподівано розчахнулись, і всередину з неймовірною силою хлинула вода. Мене вмить підхопив півтораметровий потік. Я врятувався завдяки тому, що вхопився за шафу».

Надання допомоги

Перед лицем стихійного лиха люди у Франції і по цілій Європі виявили незвичайну солідарність. У газеті «Міді лібре» було написано: «Іноді благодійність — чи то спонтанна, чи виявлена заради дружби, або продиктована сумлінням — є майже обов’язковою».

Як тільки вщухли бурі, Свідки Єгови  організували комітети порятунку, аби допомагати членам місцевих зборів та іншим потерпілим. Регіональні будівельні комітети, які звичайно займаються будівництвом Залів Царства, організували бригади добровольців. Після листопадової бурі на південному заході Франції 3000 Свідків брали участь у рятівній роботі, а також розчищали від бруду й води домівки потерпілих. У деякі села Свідки прибули першими з добровольців. Вони розчищали такі громадські будівлі, як школи, пошти, адміністративні приміщення, доми для пристарілих і навіть кладовища. Часто Свідки працювали пліч-о-пліч з представниками рятівних служб.

Допомогу надавали всім незалежно від релігійних переконань. «Ми допомогли сільському священику: розчистили цокольний поверх його дому»,— згадує один  Свідок. Він також розповів про реакцію тих, хто отримав допомогу від Свідків: «Люди ставились до нас так, ніби ми впали з неба, щоб допомогти їм». Один чиновник сказав: «Це свідчить про те, як вони читають Євангеліє і допомагають своєму ближньому. Я думаю, що ті, хто прийшов на допомогу, живуть згідно з Євангелієм і своєю релігією». Одна Свідок-доброволець висловилася так: «Приходити і допомагати у такий спосіб нас спонукує серце. Це приносить велике задоволення — коли робиш щось для своїх сусідів».

Після другої бурі в грудні десятки сімей Свідків протягом декількох днів були відрізані від своїх християнських братів. Роз’їзні наглядачі й місцеві старійшини організували постачання їм гуманітарної допомоги. Через те що дороги були заблоковані, а телефонні лінії не працювали, не можливо було зв’язатися з друзями, хоч відстань іноді була не більше кількох кілометрів. Щоб допомогти ізольованим членам збору, деякі Свідки попри великий ризик потрапити під дерева, що падали, долали понищені ділянки лісу пішки або на велосипедах. І знову добровольці наполегливо працювали, розчищаючи школи, бібліотеки, кемпінги, доми сусідів та лісові доріжки.

Під захистом любові

Багатьом потерпілим, особливо дітям і літнім людям, катастрофа завдала тяжкого удару. Тим, хто втратив дім або близьку особу, щоб повернутися до колишнього способу життя, потрібно буде чимало часу і підтримки членів сім’ї та друзів. Після повені в департаменті Од д-р Гебріель Коттін з надзвичайного комітету психотерапевтичної допомоги сказав: «Будь-яка підтримка від співвіруючих є важливою допомогою».

Свідки Єгови вважають надання такої допомоги моральним і біблійним обов’язком, оскільки апостол Павло написав: «Щоб поділення в тілі [громаді правдивих християн] не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять» (1 Коринтян 12:25, 26).

«Відразу після бурі більше десяти християнських братів і сестер прийшли до нас, щоб допомогти все розчистити,— розповіла Елен, згадана на початку статті (тепер вона мати жвавої дівчинки).— Навіть ті Свідки, які самі постраждали від бурі, теж прийшли. Допомога була чудова — добровільна і щира!»

Одетта, дім якої знищила повінь, сказала про своїх співвіруючих: «Підтримка була чудова. Просто неможливо описати, що я відчуваю. Я дуже-дуже зворушена тим, що вони зробили для мене». А інша жінка-Свідок висловила почуття багатьох, радісно вигукнувши: «Ми справді під захистом любові!»

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 18, 19]

«ЧОРНИЙ ПРИПЛИВ»

У середині грудня, якраз перед бурями, за 50 кілометрів від берегів Франції у бурхливому морі затонув супертанкер «Еріка». В результаті у воду витекло 10 000 тонн нафти. Вона забруднила приблизно 400 кілометрів узбережжя від Бретані до департаменту Вандея. Шторм ускладнив цю екологічну катастрофу: нафта збилась у безліч маленьких липких плям, забруднення поширилось, а усунути його стало набагато важче. Тисячі добровольців, від малого до старого, зібралися зі всіх кінців країни, щоб відчистити від цього в’язкого палива скелі й пісок.

Аварія супертанкера спричинила серйозне забруднення моря. Сильно постраждали устричний і молюсковий промисли. За даними орнітологів, загинуло щонайменше 400 000 морських птахів: тупиків, норців, бакланів, а найбільше кайр. Це майже в десять разів більше, ніж тоді, коли у березні 1978 року біля Бретані сів на мілину супертанкер «Амоко Кадіс». Багато птахів з Англії, Ірландії і Шотландії зимувало на французькому узбережжі. Голова Рошфорської спілки захисту птахів сказав: «Нафтова плівка принесла катастрофу. Вона значно гірша від тих, що ми бачили раніше... Ми побоюємось, що колонії рідкісних птахів дуже зменшаться або й зникнуть з французького узбережжя».

[Відомості про джерело]

© La Marine Nationale, France

[Ілюстрація на сторінці 15]

Сотні людей було врятовано на вертольотах. Кюжак-д’Од.

[Відомості про джерело]

B.I.M.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Спотворена залізниця серед понищених виноградників тепер ні до чого не придатна.

[Відомості про джерело]

B.I.M.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Скрізь видніються пошкоджені автомобілі.

[Ілюстрація на сторінці 16]

У Вілдені цей чоловік сім годин не міг вирватись на свободу.

[Відомості про джерело]

J.-M Colombier

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

У департаменті Крез сосни ламалися немов сірники.

[Відомості про джерело]

© Chareyton/La Montagne/MAXPPP

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

У садах лише Версальського палацу буря повалила 10 000 дерев.

[Відомості про джерело]

© Charles Platiau/Reuters/MAXPPP

[Ілюстрація на сторінці 17]

Наступного ранку в Сан-П’єр-сюр-Дів (Нормандія).

[Відомості про джерело]

© M. Daniau/AFP

[Ілюстрації на сторінці 18]

Групи Свідків Єгови розчищають дім для пристарілих у Ла-Редорті (вгорі); адміністративна будівля в Ресейк-д’Од (справа).