Корови на канікулах!

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ШВЕЙЦАРІЇ

ЧИ ВАМ відомо, що у Швейцарії щороку тисячі корів мають канікули? Знали б ви, як вони тішаться цим!

Протягом холодних снігових швейцарських зим молочні корови перебувають у хлівах. Яке ж полегшення, коли приходить весна й вони можуть вийти на зелені луки, вкриті яскраво-жовтими кульбабами. Час від часу корови підстрибують, немов висловлюючи свою радість, що прийшла весна і їх вивели на пасовища.

У травні або на початку червня сніг тане на гірських луках, а отже з’являється місце для нових пасовищ. Настає літня пора, протягом якої худобу можна пасти в горах.

Зрошувані пасовища

У Швейцарії існує приблизно 10 000 гірських пасовищ, які займають десь 10 000 квадратних кілометрів. Це становить четверту частину всього суходолу країни. Тому приділяється багато уваги захисту таких цінних ресурсів.

Людина й тварина співпрацюють, щоб на гірських луках не було чагарників і хащ. Для цього фермери доручають досвідченим пастухам доглядати близько 500 000 голів великої рогатої худоби. Молочних корів разом з телицями перевозять вантажівкою або поїздом на літні канікули пастися в гори.

Оскільки дороги й залізничні колії не доходять до місця призначення, останній етап подорожі треба здійснювати пішки. У міру того як стає тепліше, стадо ведуть усе вище в гори. Тут на пасовищах часом на висоті від 2000 до 2200 метрів над рівнем моря худоба може насолоджуватись смачною гірською травою і чудовими різнокольоровими квітами. У горах багато джерел, отже питної води не бракує.

Запашне коров’яче молоко деколи переправляють з гір для споживання або обробки. Але в більшості випадків з нього виготовляють масло або сир прямо тут у хатинках на гірських схилах. Коли літні дні стають коротші, стадо ведуть на пасовища, що містяться нижче. Зрештою надходить день,— залежно від погоди, зазвичай це кінець вересня,— коли стадо повертається до свого зимового житла. Так, їхні літні канікули закінчуються! Але спочатку проводиться спеціальний парад.

Знаменний день!

Зроблено запис удою, і найліпших корів прикрашають відповідно до кількості даного ними молока. Та корова, яка дала найбільше молока, йде додому на чолі стада у святковій процесії. Голови корів прикрашають барвистими паперовими квітами, стрічками й гілками молодих сосен. У багатьох з них на шиї металевий дзвоник, який здалека сповіщає про їхнє наближення.

Пастухи відзначають цю особливу подію, одягаючи білі сорочки й вишиті чорні оксамитові жакети. Тим часом у долині селяни збираються вздовж дороги, щоб привітати процесію бурхливими оплесками.

Коли стадо спускається у низину, корів віддають їхнім власникам ще на одну зиму. Однак не мине багато часу і корови знову відправляться на канікули в гори! Яке ж чудове життя!

 [Сторінкова ілюстрація на сторінці 18]