Перехід на літній час. Завчасна ідея?

Чому багатьом людям потрібно двічі на рік переводити свої годинники? Дехто має з цим великий клопіт, бо не знає, коли стрілку переводити вперед, а коли назад. Але звідки взагалі взялася ідея про перехід на літній час? Хто першим її висунув?

У «Британській енциклопедії» говориться, що цю ідею подав у 1784 році Бенджамін Франклін. А понад століття пізніше її активно пропагував англієць Вільям Віллет. Однак Парламент запровадив закон про перехід на літній час уже після смерті Віллета.

За словами британського письменника Тоні Френсіса, думка про користь зміни часу осяяла Віллета, архітектора із Числгерста (графство Кент), коли він якось влітку раннім ранком прогулювався верхи на коні у Петс-Вуді. Віллет помітив, що віконниці багатьох домів були замкнені. «Яке марнування денного світла!» — мабуть, подумав він і почав у парламенті Великобританії кампанію за введення законопроекту про зміну часу. Переводячи весною та влітку годинники на 80 хвилин вперед — чотири рази по 20 хвилин, а осінню назад, люди матимуть ввечері більше денного світла.

Як повідомляє Френсіс, в одній з листівок Віллет написав: «Світло — це один із найбільших дарів Творця для людини. Коли навколо світло, скрізь панує радість, не так сильно тиснуть турботи і з’являються сили, щоб далі боротись за життя».

Король Едвард VII не став чекати рішення парламенту. Він просто оголосив, що в Сандрінґгамі — його королівському палаці з прилеглими околицями, площею 7900 гектарів,— усі переходять на літній час. Пізніше король запровадив ці самі зміни у своїх маєтках у Віндзорі та Балморелі.

А що зрештою переконало політиків здатися і прийняти зміну часу? Просто вони хотіли, зменшуючи потребу у штучному світлі, зекономити пальне під час Першої світової війни! Невдовзі інші країни теж впровадили цю зміну з подібних причин. Під час Другої світової війни в Англії навіть перейшли на подвійний літній час. Завдяки цьому світловий день продовжили влітку на дві години, а взимку на одну.

У Петс-Вуді стоїть пам’ятник на честь Вільяма Віллета (фотографія справа). Він присвячений «невтомному поборнику «літнього часу». Під сонячним годинником викарбувано такі слова: «Horas non numero nisi aestivas», що означає: «Не рахую годин, якщо це не літні години».

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 31]

With thanks to the National Trust