Чи життя знецінюється?

«У цьому світі життя коштує небагато. Смерть можна купити за лічені сотні фунтів [стерлінгів], а бажаючих вбити когось на замовлення не бракує» (з газети «Шотландець», англ.).

У квітні 1999 року весь світ був приголомшений нападом, який вчинили двоє юнаків: вони вдерлися у школу Колумбін в містечку Литтлтон (штат Колорадо, США), в результаті чого загинуло 15 осіб. Як з’ясувалося в ході слідства, один з нападників мав веб-сторінку, на якій написав: «МЕРТВІ НЕ СПЕРЕЧАЮТЬСЯ!» Обидва злочинці під час нападу покінчили з собою.

УБИВСТВА стаються по всьому світі, і щодня насильницькою смертю гине безліч людей. Найвищий у світі показник убивств було зареєстровано 1995 року в Південно-Африканській Республіці: 75 жертв на 100 000 мешканців. Найменше цінується життя в одній південноамериканській країні, де 1997 року з політичних міркувань вбили 6000 людей. Убивство на замовлення стало там звичайним явищем. В одному повідомленні про цю країну говориться: «Жахає те, що значно почастішали вбивства дітей: 1996 року вбито 4322 дитини, тобто на 40 відсотків більше, ніж лише два роки тому». А втім, навіть діти стають вбивцями. Вони вбивають інших дітей або власних батьків. Життя дійсно знецінилось.

Чому виникла «культура смерті»?

Про що свідчать наведені факти і цифри? Про дедалі меншу повагу до життя. Владолюбці й грошолюби вбивають без жодних вагань. Наркомагнати дають накази про знищення цілих сімей. Уникаючи слова «вбити», вони говорять «пристукнути», «прибрати», «ліквідувати» чи «усунути». Через геноцид і етнічні чистки загинуло дуже багато людей і життя стало  цінуватись ще менше. Тепер без повідомлень про вбивства не обходиться жоден випуск щоденних теленовин у світі.

А якщо згадати про те, як телебачення і кінофільми прославляють насилля та заподіяння каліцтва, то складається враження, що наше суспільство поглинуте патологічною культурою смерті. Ось що говорить «Британська енциклопедія»: «В другій половині XX сторіччя смерть стала незвичайно популярною темою. Раніше, що мабуть до певної міри дивно, у серйозних наукових працях і почасти у філософських теоретизуваннях цієї теми здебільшого старанно уникали». Професор етнічної антропології Жузеп Ферікґла з Каталонії вважає, що «тема смерті — це останнє безумовне табу в наших суспільствах і тому вона перетворилась на одне з найважливіших джерел ідеологічної маніпуляції людьми».

Мабуть, найпомітнішою ознакою цієї «культури смерті» є загальнопоширене переконання в тому, що сила, влада, гроші та задоволення набагато важливіші, ніж життя людини і моральні цінності.

Як поширюється «культура смерті»? Що можуть зробити батьки аби самим не піддатися дії цього негативного фактора і захистити своїх дітей? Відповіді на ці та інші запитання ви знайдете у наступних статтях.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 4]

Скільки коштує життя?

▪ «Доведені до розпачу юнаки в бандах [у Мумбаї, Індія], згідні вбити людину на замовлення лише за 5000 рупій [115 доларів]» (з журналу «Економічний огляд Далекого Сходу», англ.).

▪ «Він убив перехожого, бо той не дав йому цигарки» (заголовок у газеті «Терсера», Сант-Яго, Чилі).

▪ «В Росії [1995 року] вбивство на замовлення можна організувати приблизно за 7000 доларів... У посткомуністичній Росії різко збільшилась кількість вбивств на замовлення» (агентство Рейтер за даними газети «Московські новини»).

▪ «У Брукліні заарештували агента з продажу нерухомості... і звинуватили у тому, що він дав підлітку аванс з обіцяних 1500 доларів за вбивство його вагітної дружини та її матері» (з газети «Нью-Йорк таймс»).

▪ «Ціна за вбивство в Англії падає. Убивство на замовлення тепер коштує менше, ніж п’ять років тому — вже не 30 000, а 5000—10 000 фунтів стерлінгів» (з газети «Ґардіан»).

▪ «Жорстокі балканські банди перевершили мафію. Це новий тип злочинців. У них нові правила і нова зброя. Вони мають вибухівку, автомати і застосовують їх не вагаючись» (з газети «Ґардіан уїклі»).