Летючі створіння з водних глибин

ВОНИ граціозно плавають у прибережних водах, а також навколо морських островів. Їх можна побачити на глибині океанів, як холодних, так і теплих, і навіть у деяких озерах та річках. Хто вони? Це члени родини скатів, створіння з водних глибин, які вміють «літати»!

Щоб помилуватись красою летючих скатів, вам не потрібно бути водолазом у відкритому морі чи рибалкою, не треба також стрибати у воду. Як зазначає океанобіолог Барт, на очі відвідувачам пляжів часто потрапляють «крилаті» скати, що вистрибують з води.

Існує декілька сотень видів скатів. Вони бувають різного розміру, від кількох сантиметрів до кількох метрів. Дивлячись на них, можна зауважити схожість з їхнім родичем — акулою. У скатів, на відміну від більшості риб, запліднення відбувається у тілі самки. Одні види скатів відкладають вже запліднені яйця, тимчасом як у інших зародок розвивається з яйця в організмі самки і народжується жива маленька подоба батьків.

До відомих скатів належать хвостоколи. Вони мають хрящове тіло, з обох боків якого містяться плавці, що тягнуться від голови до основи хвоста. Хвостоколи бувають ромбовидні, дископодібні або ж схожі на паперового змія з хвостом. Їхнє сплющене тіло чинить надзвичайно малу опірність воді. Завдяки хвилеподібним рухам плавців вони плавно, без жодних зусиль ширяють у воді, наче літають. У вільний від плавання час скати ховаються на піщаному дні.

Очі хвостоколів містяться на вершечку голови, а паща внизу. Це риби з міцними зубами й сильними щелепами, що дає їм змогу легко розгризати мушлі. Ось чому, коли хвостоколи з’являються на устричній мілині, молюски не дуже тішаться, адже вони є улюбленою їжею цих риб. Хвостоколи й самі їстівні, тому в певних стравах їх використовують замість молюсків-гребінців.

Свою назву хвостокіл отримав через отруйну зазубрену колючку на верхній частині  довгого хвоста. Коли на цього ската наступити, необережно взяти його або якщо він відчуває загрозу, то своїм хвостом може завдати болючого, отруйного уколу. Нерідко колючки відламуються глибоко в рані, через що їх важко усунути, і, коли рану належно не обробити, можуть спричинити небезпечне зараження. Якщо раптом вас уколов скат, добре промийте це місце водою, навіть морською, коли немає іншої. Якнайшвидше занурте рану в таку гарячу воду, яку тільки зможете витримати. Гаряча вода нейтралізує отруту та послаблює біль. Потім невідкладно зверніться до лікаря.

Хоча колючий хвіст хвостокола може вселяти жах, зазвичай ця риба не нападає і переважно послуговується своїм хвостом, коли їй загрожує небезпека. Барт, про якого згадувалось на початку статті, переконався, що хвостоколи цілком нешкідливі, коли разом з дружиною плавав, оточений цими рибами, на Кайманових островах. Та місцевість відома як територія, де годують мирних скатів. Він розповідає: «Ми стояли навколішках на дні 5 метрів під водою. Коли почали годувати хвостоколів, вони оточили нас! Там було, мабуть, 30 чи 40 риб різних за розміром, які зібралися на нашу гостину. Скати шукали їжу, спокійно пропливаючи біля наших колін, потім спереду і ззаду та над нашими головами; вони штовхали нас, просячи хоча б маленький шматочок. Ми були надзвичайно вражені, наскільки дружелюбні ці гарні створіння. Коли вони пропливали над нами, то дозволяли навіть торкатися їхнього черева». Барт зазначив, що ці скати стали такими ручними, що упродовж років вони жодного разу не напали на людей, які плавали з ними.

Той, хто не є досвідченим водолазом, може із задоволенням спостерігати за скатами на мілководді або в акваріумах по цілому світі. Багато акваріумів мають басейни з хвостоколами, де цих риб можна погладити, але їхні колючки задля безпеки усунуто. Рон Гарді, власник морського парку Ґалф уорлд у місті Панама-Сіті (штат Флорида, США), говорить: «Про те, наскільки ефективним може бути показ тварин, свідчить наш басейн зі скатами. Здається, що люди мають страх перед хвостоколами, мало не фобію, але їхній погляд змінюється, коли вони дізнаються про факти з нашої розповіді! Торкнувшись одного зі скатів, вони починають захоплюватись їхньою грацією і красою. Дехто навіть пропускає шоу дельфінів, передбачене як наступний пункт екскурсії, аби ще побавитися зі скатами».

Можливо, тепер, коли ви дещо довідались про скатів, ваше побоювання зменшилось. Однак пам’ятайте, що вони часто ховаються у піщаному дні на теплому мілководді. Отже, переходячи вбрід у таких місцях, пересувайте ноги по дну, не піднімаючи їх. Завдяки цьому ви зможете попередити ската про своє наближення і таким чином не наступите на нього та не зазнаєте уколу такого гарного летючого створіння з водних глибин.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Хвостокіл.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Здається, що люди бояться хвостоколів, але коли вони дізнаються про них більше, їхнє ставлення змінюється.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Морський диявол.

[Відомості про джерело]

© Francois Gohier/ Photo Researchers