Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чому 50 років приховували правду?

Чому 50 років приховували правду?

Чому 50 років приховували правду?

Рам — це маленький острів Внутрішніх Гебридських островів, що лежать на захід від Шотландії. Якихось 70 років тому його власниця дозволила ботаніку Джону Геслоп Гаррісону, професору університету й члену престижного Лондонського королівського товариства, вивчати флору цього острова.

Упродовж наступних років Гаррісон виявив там багато рідкісних видів рослин, котрі, як було відомо, ростуть лише сотні кілометрів на південь. Гаррісона гучно вітали; досягнення ботаніка принесли йому велику славу. Але у міру того як поповнювався його список рідкісних видів, зростав і скептицизм інших ботаніків.

У 1948 році Джон Рейвен, викладач античної літератури в Кембриджі та заядлий ботанік-любитель, взявся дослідити це питання. Але його звіт ніколи не було опубліковано. Навпаки, ці дослідження приховували і лише 1999 року вони стали широко відомі. Чому? Бо Рейвен довів, що Гаррісон був обманщиком. Як повідомив журнал «Нью саєнтист», рослини вирощували в іншому місці й таємно перевозили на Рам.

Рейвен дуже добре знав, у якій місцевості росте та чи інша рослина й незабаром помітив, що декотрі «знахідки» Гаррісона — це бур’яни, які були поширені в Англії, але рідко зустрічалися на Рамі. Інші рослини були заражені мошками, котрі, як відомо, траплялись тільки у двох місцях Великобританії — і одним з них був сад Гаррісона. Додатковим доказом стало коріння рослини, на якому виявили піщинки кварцу, що дуже відрізнявся від природнього кварцу на Рамі.

Але це ще не все. Заяви Гаррісона, що на острові є певні метелики й жуки, були також неправдивими, і про це знали. Газета «Санді телеґраф» повідомила, що один мешканець острова зізнався: «Професор тримав щось про запас,— чи то метелика, чи рослину,— аби щороку робити відкриття». Але чому Гаррісона ніколи не викрили?

Дослідник Карл Сабак дійшов висновку, що рішення не вживати жодних заходів було виявом доброти, аби захистити родину Гаррісона. Але до уваги бралось і те, що Гаррісон був впливовою людиною і було важко чинити йому опір. Сабак також зазначає, що викриття «могло поставити під удар репутацію всіх ботаніків».