Поїздка до «найдавнішого міста Росії»

ОТРИМАВШИ призначення по роботі, у липні 1998 року я зі своєю дружиною Ліндою прибув до Москви. Ми ніколи не були в Росії, тому прагнули щось дізнатися про цю країну, її мову та людей.

Незабаром після прибуття, розглядаючи зелену п’ятирубльову банкноту, я зауважив на її звороті цікавий малюнок. На ньому зображено цегляну фортецю XIV чи XV століття, яка здіймається над річкою, а на задньому плані — острів та озеро. У куточку стоїть назва міста: Новгород.

Я став розпитувати москвичів про це місто. Усі вони щось знали про Новгород, але тільки один був там. Мені сказали, що з Москви до Новгорода менше ніж 550 кілометрів, і що туди за одну ніч можна доїхати поїздом, який іде в напрямку Санкт-Петербурга. Ми з дружиною вирішили подивитися на це місто.

Подорож до Новгорода

Оскільки перед тим я вже купував квитки до Санкт-Петербурга, то тепер знав, де розміщені залізничні каси. Номер вагона та купе були вказані на квитках. Отож, у вересні минулого року, десь після дев’ятої години вечора, ми прибули на залізничний вокзал і сіли в купе вагона номер 5.

Спочатку до нас донісся скрегіт, потім був різкий поштовх — і вагон ніби нехотя рушив, похитуючись. Ми їхали звичайним пасажирським поїздом, тому це повторювалось цілу ніч. Вагон зупинявся, і через декілька хвилин повз нас гуркітливо проходив інший поїзд. Після того ми ще трохи стояли в нічній тиші на залізничній вітці. Тоді машиніст відпускав гальма, наш вагон опирався, стогнав, бурчав і зрештою рушав разом з поїздом. Я знову засинав.

Провідниця вагона постукала до нашого купе якраз перед прибуттям у Новгород. На вокзалі скупчилося багато людей, хоча була тільки сьома година ранку. У газетному кіоску ми купили карту міста і запитали продавця, скільки коштуватиме проїзд на таксі до нашого готелю. Таксист за 20 рублів (приблизно 70 центів) довіз нас своєю російською «Ладою» до готелю, перетнувши річку Волхов. Саме цю річку я зауважив колись на малюнку купюри.

Таксист сказав нам, що він не росіянин, але має дружину-росіянку і тому живе в Росії. Реєстратор готелю привітала нас і навіть зареєструвала, хоча було тільки пів до восьмої ранку. Вона порадила, які  місця було б цікаво оглянути. Ми пройшлися коло річки, а тоді поснідали.

Неподалік розкинувся парк: трава в ньому акуратно скошена, дерева доглянуті. Тротуар вздовж річки дуже гарний, прикрашений клумбами. Хоча ми бачили туристів: один корейський автобус проїхав з екскурсією, але Новгород — не туристичне місто. Більшість людей, яких ми зустрічали, були росіянами.

Багато місцевих жителів говорило нам, що Новгород — найдавніше місто Росії. Вважається, що йому понад 1100 років. Про релігійний спадок цього міста свідчить сила-силенна старих церков. Лише в районі готелю моя Лінда нарахувала на карті 25 церков.

Усередині кремля ми знайшли башту (слово «кремль» означає фортеця міста). Хто хоче, може піднятися на верх. Нам дозволили за 5 рублів (менше, ніж 20 центів) зійти по спіральних сходах нагору. Я порівняв вигляд з малюнком на п’ятирубльовій банкноті. Дерева підросли, а над доріжкою, яка проходить по мурах кремля, зробили дах. Однак ми побачили річку Волхов,— вона була такою ж,— той самий острів і те ж озеро на задньому плані. На малюнку не було тільки землечерпалки, яка поглиблювала дно річки.

 На другий день ми зауважили щось цікаве. Хоча росіяни вважають, що це місто мале, воно має 250 000 жителів, і, незважаючи на це, люди пам’ятали нас і подробиці про нас! Офіціантка в готелі пам’ятала нас. Вона знала, що ми любимо каву, і постійно приносила її. Ця дівчина також не забула, що ми не хотіли соку, і тому не запитувала на другий день про сік. Коли я попросив чек, Ольга — і досі пам’ятаю її ім’я — усміхнулася і, дивлячись на мене, сказала: «Ви поселилися в кімнаті номер 356, правда ж?»

У неділю тисячі людей заповнили кремль, пішохідний міст через річку Волхов, вулиці та пішохідну доріжку. Лінда пішла купити попкорну в чоловіка коло мосту. І що ви думаєте, він також пам’ятав її!

Коли ми повернулися в кремль, щоб зійти на башту і знову оглянути краєвид, дівчина, яка брала плату за вхід, сказала з усмішкою: «Ви були тут вчора? Ви вже заплатили вчора, тому сьогодні не треба».

Тут ми побачили Дейвіда — нашого товариша, якого знали багато років у Нью-Йорку. Він одружився з росіянкою. Її звуть Альона, тепер вони живуть у Новгороді і служать у зборі Свідків Єгови. Ми зустрілися з ними коло ресторану «Дєтінєц», який вбудовано в мур нагорі кремля. Ми ще ніколи не їли такої смачної російської їжі. А як там дешево! Обід із трьох страв (салат, суп, основна страва, кава і десерт) коштував приблизно 6 доларів.

Нам сподобалося в Новгороді. Тут ми зустріли привітних людей, які пам’ятали нас, могли смачно поїсти і багато чого побачити, у тому числі досить цікаві історичні місця. Обов’язково поїдемо туди ще раз. (Надіслано).

[Ілюстрації на сторінках 22, 23]

Російська п’ятирубльова банкнота і фотографія того ж краєвиду Новгорода.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Кремль (вид з річки Волхов).

[Ілюстрація на сторінці 24]

Пішохідний міст через річку Волхов.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Протягом століть релігія відігравала в Новгороді важливу роль.