Чи ви бачите те, що невидиме очам?

ВОДІЇ машин зазвичай не бачать, що діється за поворотом. Але за допомогою вигнутого дзеркала, встановленого на повороті, можна помітити наближення транспорту й уникнути аварії. Подібно люди не в стані побачити невидимого Творця. Але чи можна якось довідатися, існує Він насправді чи ні?

Письменник першого століття виявив, як можна побачити те, що для нас невидиме. Він написав: «[Боже] невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання» (Римлян 1:20).

Задумайтеся над цим. Чи ви бачите, як у всьому живому й неживому, що не під силу створити людині, відображається розум? Чи це допомагає вам бачити «очима розуміння», що є хтось більший за людину? Розгляньмо деякі приклади (Ефесян 1:18, «Переклад короля Якова», англ.).

Навчаючись від творива

Чи ви колись захоплювалися безмісячної ночі чудовим зоряним небом? Чи бачили ви в ньому докази існування Величного Творця? «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід»,— промовив з натхненням один чоловік у давнину. «Коли бачу Твої небеса — діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,— роздумував він далі,— то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?» (Псалом 8:4, 5; 19:2).

Природно, що ми захоплюємося чудовим творивом, яке не може повторити людина. В одному відомому вірші говориться: «Створити ж дерево —  ніхто, лиш ти спроможний, Боже». Однак ще більшим чудом є дитина, розвиток якої відбувається в утробі без жодних вказівок батьків. Коли батьків сперматозоїд з’єднується з яйцеклітиною матері, у ДНК новоствореної клітини швидко розробляються плани для формування дитини. Кажуть, що інструкції, котрі містяться в ДНК, «якщо їх виписати, заповнять тисячу книжок по 600 сторінок».

Але це тільки початок. Новостворена клітина ділиться спершу на дві клітини, тоді на чотири, потім на вісім і так далі. Приблизно через 270 днів народжується дитя, яке складається із мільярдів клітин понад 200 різних видів. Лише подумайте, у першій з них була інформація, як створити всі ці види клітин і коли настане найслушніший час для цього! Чи ж це не спонукує вас прославляти нашого Творця? Ось як свою хвалу виразив псалмоспівець: «Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,— Прославляю Тебе, що я дивно утворений!» (Псалом 139:13—16).

Ті, хто вивчає ці чуда, нерідко сповнюються благоговінням. Д-р Джеймс Г. Гаттон, колишній президент Чиказького та Іллінойського державних медичних товариств, сказав, що не переставав дивуватися «чудодійній здатності [генів та хромосом] клітини передавати дочірним клітинам інформацію, яку вони хочуть відтворити. Те, що наші науковці змогли довідатися про це,— гідне хвали. Але якийсь Божественний Розум, безперечно, повинен був запроектувати такий феномен».

Д-р Гаттон продовжує: «Сам я спеціалізуюсь в ендокринології і мушу сказати, що дослідження у цій галузі, пов’язані з вивченням функцій та розладів ендокринних залоз, ще більше переконують, що дивовижною складністю та діяльністю цих життєво необхідних структур ми завдячуємо Божественній Силі». Він підсумував свої слова так: «Роздуми над цими дивами дають мені вагому причину вірити, що якась всемогутня і всезнаюча сила запроектувала цей Усесвіт, запустила його в рух і керує ним».

Висловивши таку думку, д-р Гаттон запитав: «Чи є це Бог-Особа, що помічає, як падає кожен горобець?» Його відповідь: «Сумніваюсь. Мені також важко повірити, що Він хоч трохи цікавиться моїми не особливо важливими щоденними справами».

Чому ж багато людей визнають, що чуда творення свідчать про розум, але в той же час сумніваються в існуванні Бога-Особи, який піклується людством?

Чи Бог дійсно дбає про нас?

Чимало хто каже, що якби Бог існував, то не допустив би таких жахливих страждань. Часто люди запитують: «Де був той Бог, коли нам було потрібно його?» Чоловіка, котрий під час Другої світової війни пережив знищення нацистами мільйонів осіб, настільки вразили побачені страждання, що він сказав: «Якщо б ви лизнули моє серце, то отруїлись би».

Тому багато людей у великому замішанні. Як зазначив стародавній письменник, цитований вище, докази існування Творця стають очевидні, коли досліджувати дивовижний порядок і будову живого й неживого світу. Все ж якщо Він є Богом, котрий дбає про нас, як тоді може допускати стільки жахливих страждань? Коли ми хочемо зрозуміти, який Бог насправді, і належно поклонятися йому, то мусимо знайти вичерпну відповідь на це важливе запитання. Де ж її шукати?

Заохочуємо вас ознайомитися з брошурою «Чи Бог дійсно дбає про нас?». Про те, як можна отримати її, ви дізнаєтесь на 32-й сторінці цього журналу. Думаємо, що, уважно прочитавши інформацію під заголовками «Чому Бог допускає страждання» та «Які були результати бунту?», ви отримаєте вичерпні відповіді.

[Ілюстрації на сторінці 10]

Чи ви бачите в усьому цьому докази існування Творця?