Шалений вулкан і затишний острів

 ЧОВЕН робить останній поворот у напрямку до порту грецького острова Санторін. Перед нами постає захопливе видовище: з моря майже на 300 метрів угору загрозливо виступає стіна стрімких скель. Сліпучо-білі будинки туляться просто над проваллям. Незвичні обриси острова, відсутність типових пляжів, навислі над морем кручі — все це немовби свідчить про те, що тут відбулося щось особливе. І це справді так. Острів Санторін — східна половина вулкана, яка залишилася після виверження, і зараз ми пливемо у водах, що заповнили його кратер.

Як з’явився острів

За стародавніх часів острів Санторін, сьогодні також знаний як Тіра, називався Стронгілі, що означає «Круглий». Він і справді був круглим. Але, на думку фахівців, приблизно 3500 років тому відбулося потужне виверження вулкана, внаслідок чого форма острова змінилася. Очевидно, у результаті сильного вибуху посередині Стронгілі з’явилася широка кальдера. У цю новоутворену глибоку чашу відразу ж хлинуло море.

За припущеннями деяких вулканологів, вибух був настільки сильний, що гуркіт від нього пронісся над Європою, Азією та Африкою і в радіусі 150 кілометрів повністю розвалилися будинки. Кажуть, задушливий попіл на кілька днів затьмарив сонце в районі середземноморського басейну. Тоді злетіло в повітря чи зникло під водою 80 квадратних кілометрів острова. Все живе загинуло.

З часом землю, що залишилася від Стронгілі, заселили жителі з материка. Вони перейменували острів на Калісті, тобто «Найгарніший». Та для поселенців життя на вулкані в буквальному значенні було хитким. Між 198 роком до н. е. та 1950 роком н. е. відбулося 14 вивержень. Потім, у 1956 році, землетрус зруйнував на острові багато осель. Кіра Елені, літня жінка, яка пережила цю катастрофу, згадує: «Земля тряслася й коливалась, немов драглі. Перед подвір’ям мого  дому, що стояв на скелі, проходила посипана гравієм стежка. Раптом вона почала плавно опускатися до моря, і мій будинок майже повис у повітрі. Ми мусили його залишити та збудувати інший у безпечнішому місці».

Зруйновані села швидко відбудували, і зробили це в основному іноземці. Сьогодні Санторін гостинно приймає туристів, які з’їжджаються сюди влітку. Крім Санторіну, вони ще можуть відвідати менший острів Тірасіа та незаселений острівець Аспронісі.

До того ж на місці санторінської кальдери причаїлися два вулканічні острівці — Нея Камені й Палея Камені, які з’явилися не так давно. На цих острівцях все ще можна помітити дію вулкана, бо «сплячий гігант» час від часу прокидається і випускає клуби диму. У цілому форма Санторіну постійно змінюється, тому періодично потрібно виготовляти нову карту острова.

На краю прірви

По краях санторінської кальдери немає схилів, лише кручі. Завдяки тому  що скельні породи мають прямовисну форму, остров’янам дуже легко будувати житла: просто прокопай тунель, закрий вхідний отвір стіною — і можна вселятися. Тож не дивно, що більшість будинків на кальдері висічені в скелях.

Перед кожним будинком є подвір’я, або балкон, з виглядом на кальдеру. Дах нижнього будинку — це подвір’я житла, що зверху. Із балконів жителі спостерігають захопливі видовища заходу сонця, як воно повільно й величаво скочується в море. На деяких подвір’ях можна побачити маленьку кухню, один-два курники та духмяні трави й квіти в горщиках.

Характерним для сіл є те, що будинки не будують рядами. Тут навіть покрівлі несиметричні. Напрочуд хаотичні лінії та вигини утворюють чудернацькі фігури; і групки домів немов переплітаються у ніжне мереживо, що огортає цей скелястий острів.

Санторін — вкрай посушлива місцевість. Остров’яни користуються лише дощовою водою, яку збирають і зберігають у баках. Але ґрунт тут родючий. Тому на цій невеличкій ділянці суходолу вирощують різноманітні сільськогосподарські культури.

Санторін — чудове свідчення того, що наша планета справді прекрасна. У цьому переконуються як туристи, так і мешканці острова.

[Рамка на сторінці 18]

ЗВ’ЯЗОК З АТЛАНТИДОЮ

Легенда, яка, можливо, виникла в Єгипті, перейшла у грецькі класичні твори, а пізніше — у середньовічні перекази аравійських географів, і є розповіддю про затонулий континент, острів або велике місто Атлантиду. Гадають, що Атлантида опустилася під воду внаслідок землетрусів та повеней. Деякі археологи припускають, що ця легенда сягає своїм корінням саме в час, коли на Санторіні сталося виверження вулкана.

Розкопки, які почалися там у 1966—1967 роках, під уламками вулкана виявили багате царське місто, збудоване за часів мінойської цивілізації. Воно збереглося у такому ж вигляді, яким було під час виверження. Видно, зроблені заздалегідь перестороги спонукали мешканців вчасно залишити цю місцевість. За припущеннями декотрих дослідників, жителі відмовлялися вірити, що їхнє розкішне місто просто зникло. Через це й з’явилася легенда, в якій Атлантида далі існує та процвітає, але на морському дні.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Острів Санторін.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Свідки Єгови проповідують на Санторіні.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Вид Егейського моря з терас на Санторіні.