Жирафи. Високі, довгоногі й елегантні

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ

НА СВІТАНКУ сірі гранітні валуни є вогкими й холодними. Ми примостилися поміж цими великими скелями, тримаючи олов’яний кубок гарячого чаю і зосереджуючи свої погляди на африканський велд, що містився внизу *. Наше терпіння було винагороджено. У ніжній заграві ранкової зорі по рівнині інохіддю просувався гурт високих, довгоногих і елегантних жираф. Рухаючись, немов у сповільнених зйомках, вони величаво крокували своїми подібними до ходуль ногами; їхні довгі зігнуті шиї коливалися, як щогли парусних кораблів на вітрі. Нам аж перехоплювало дух. Видовище було надзвичайне!

Не звертаючи на нас уваги, жирафи дружно попрямували до гаю пишних акацій і зупинилися біля їхніх колючих гілок. Ніжно й обережно ці лагідні велетні зривали своїми довгими язиками маленькі зелені листочки. Високо над землею вони просунули свої голови між гніздами ткачиків і безтурботно общипували листя. Птахи почали шумно сварити довгошиїх порушників спокою. Вражений галасливою відсіччю гурт спокійно й з гідністю попрямував до інших дерев.

Швидкі й граціозні

Тим, кому доводилось бачити цих істот у зоопарку з висунутими через огорожу шиями, може бути важко уявити їхню справжню красу й грацію, коли вони перебувають на лоні дикої природи й вільно бігають в африканському буші. Жирафи переміщаються граціозно й плавно. Спостерігаючи за витонченим і тендітним виглядом цих створінь у той час, як вони галопом мчать по відкритому просторі, здається, що найнезначніша перепона може призвести до їхнього падіння. Але насправді дорослий самець, який важить до 1300 кілограмів, є стійким та спритним бігуном і в стані розвинути швидкість приблизно 60 кілометрів за годину.

 Ці чудові створіння живуть тільки в Африці. Так приємно спостерігати за їхньою лагідною і спокійною вдачею. Морда жирафи виглядає незвичайно й навіть чарівно: довгі вузькі вуха, два маленькі ріжки, а на маківці оксамитова китичка чорної шерсті. Дуже великі чорні очі, захищені довгими закрученими віями. Коли жирафа вдивляється у далечінь зі своєї високої вигідної позиції, її морда виражає допитливу невинність.

У стародавні часи жираф цінували за їхню приємну зовнішність, витонченість, спокійну вдачу й сумирність. Молодих жираф дарували правителям і царям на знак миру й злагоди між державами. Сьогодні все ще можна побачити зображення цих тварин на стародавніх малюнках африканських скель.

Високі на зріст

Жирафи найвищі за всіх тварин. Висота дорослого самця від копит до рогів може сягати понад 5,5 метра. Стародавній єгипетський ієрогліф у вигляді жирафи означав дієслово «провіщати», або «передрікати», що вказувало на її величну висоту й спроможність далеко бачити.

Перебуваючи серед зебр, страусів, імпал та інших африканських тварин, жирафа поводиться, як вартовий. Завдяки її зросту й чудовому зору вона далеко бачить і швидко виявляє будь-яку небезпеку. Таким чином її височезна постава сприяє тому, що інші тварини, безсумнівно, почуваються безпечно.

Дивовижний задум

Жирафи так чудово створені, що можуть діставати до найвищих гілок високих дерев, які недосяжні для жодних інших тварин, крім слонів. Дивовижна будова верхньої хапальної губи й гнучкого язика уможливлює їм обережно общипувати листя з гілок, усіяних гострими, як голки, колючками.

Жирафи в стані з’їдати за день до 34 кілограмів рослинності.  Хоча вони споживають різні види зелені, але найбільше люблять колючу акацію, яка росте на африканських рівнинах. Самець у пошуках їжі може витягувати язик на 42 сантиметри. Шия жирафи надзвичайно гнучка. Це дозволяє їй повертати й нахиляти свою видовжену голову під вражаючим кутом у той час, як вона витончено маневрує між верхніми гілками дерев.

Досягати чогось на великій висоті для жирафи не становить жодних труднощів, а от пити воду — це вже інша справа. Коли вона підходить до джерела, то, аби досягти води, мусить поволі розставляти свої передні ноги й згинати їх у колінах. У цій незграбній позі жирафа максимально витягує довгу шию і лише тоді може пити. На щастя, вона не робить цього часто, оскільки зазвичай задовольняє потребу у воді, отримуючи вологу з соковитого листя.

Шия і боки жирафи виглядають як гарна мережа вузьких білих ліній, що створюють ґратчасту конструкцію листоподібного візерунка. Забарвлення різниться від золотисто-брунатного до яскраво-каштанового і навіть чорного. З віком кольори жирафи темніють.

Сімейне життя

Жирафи живуть вільними гуртами з 2—50 особин. Вагітність самки триває від 420 до 468 днів, після чого на світ з’являється двометрове маля. При народженні це велике немовля падає на землю головою вниз! Але через 15 хвилин воно, зовсім неушкоджене, хитаючись, піднімається на ноги і прагне, аби його нагодували. Мине два чи три тижні, і маля інстинктивно почне обгризати ніжні кінчики пагонів акацій та незабаром уже матиме достатньо сил, щоб не відставати від маминих широких кроків.

Немовля жирафи — це чудова маленька подоба батьків. Виглядаючи низькорослим серед жираф, воно є вищим від більшості людей. Надзвичайно цікаво спостерігати за цим допитливим малюком, який безпечно стоїть під пильним оком своєї високої мами.

Протягом якогось часу після появи на світ новонароджені жирафи перебувають у групових осередках, де відпочивають, граються та спостерігають за всім, що відбувається навколо них. Маля росте неймовірно швидко. За шість місяців воно може вирости на один метр, а за рік стати вищим у два рази. Лише за тиждень маля може вирости на 23 сантиметри! Самка дбайливо охороняє свого малюка, і хоча вона дозволяє йому відходити на певну відстань, але тримає його у полі свого чудового зору.

Оскільки жирафи наділені надзвичайним зором, є виняткові за розміром, спритні й швидкі, то у природному середовищі, крім левів, не мають ворогів. Однак людина полює за цими гарними створіннями й вбиває їх у великих кількостях. Через те що жираф безжалісно переслідують за їхню гарну шкіру, смачне м’ясо й чорну довгу шерсть на хвості, що, як дехто вважає, має містичну силу, майбутнє цієї  мирної тварини є непевним. Колись чимало жираф проживало у багатьох частинах Африки, сьогодні ж вони відносно безпечні лише у парках для розваг і заповідниках, де перебувають під захистом.

У наш час відвідувачі африканських сафарі все ще можуть спостерігати за зворушливим видовищем, коли довгошиї жирафи вільно бігають по широких рівнинах, укритих травою. Можна побачити, як вони общипують високі колючі пагони акацій або просто стоять у своїй типовій позі й пильно у щось вдивляються. Це прекрасне створіння надзвичайно гарної статури й з лагідною вдачею є справді дивовижним задумом — ще одним доказом унікальної особистості Всемогутнього Бога Єгови і його надзвичайної здатності творити (Псалом 104:24).

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 18]

ДОВГОШИЄ ЧУДО

Незвичайна статура й величезний розмір жирафи можуть створювати для неї проблеми, принаймні дехто так вважає. Беручи до уваги її висоту й довгу шию, здається, що кров не може доходити до всіх частин тіла. Наприклад, коли жирафа нахиляє голову до землі, сила тяжіння повинна призводити до того, що вся кров припливає до голови, заповнюючи мозок. Коли жирафа піднімає голову, кров мусить знову швидко підходити до серця, що повинне спричиняти втрату свідомості. Однак так не стається. Чому?

Кровоносна система жирафи справді є чудовим майстерним задумом, пристосованим для того, щоб діяти у тварини, яка має унікальну форму й розміри тіла. Її серце є винятково великим та інтенсивно працює, щоб постачати кров до мозку, який міститься аж три з половиною метри вище від нього. М’язисте серце б’ється 170 разів за хвилину, а його стінки, завтовшки 7 сантиметрів, виробляють систолічний тиск, котрий майже утричі більший, ніж у людини. Щоб добре справлятися з такою напругою, і сонна артерія, яка несе кров до мозку, і яремна вена, котра повертає кров до серця, повинні бути великими. Справді ці кровоносні судини мають понад 2,5 сантиметра в діаметрі й зміцнені сильною еластичною тканиною, що робить їх гнучкими та міцними.

Коли жирафа нахиляє голову, клапани шийної вени стримують швидкий приплив крові до мозку. Від основи мозку велика сонна артерія проходить до іншого чудово створеного механізму, який називається «дивовижна мережа» (rete mirabile). Тут великий потік крові, який надходить до мозку, сповільнюється через те, що спрямовується у спеціальну мережу маленьких кровоносних судин, які регулюють кров’яний тиск і захищають мозок від сильного викиду крові. Судини «дивовижної мережі» розширюються, коли голова опущена, і звужуються, коли жирафа підіймає голову. Таким чином усувається небезпека надзвичайно низького кров’яного тиску й втрати свідомості.

Шия жирафи також викликає захоплення. Вчені були здивовані, коли дізнались, що її надзвичайно довга шия містить таку ж кількість хребців, як і шия миші або більшості інших ссавців! Однак на противагу більшості ссавців жирафа має хребці зі спеціальною структурою, завдяки чому її шия дуже гнучка. Таким чином ця тварина спроможна згинати й повертати її так, аби доглядати за всім своїм тулубом, а також обережно досягати високих гілок дерева.