Спроби створити досконале суспільство

ЯК БУЛО б чудово побачити ліпший світ — світ, де жодна людина не страждає від болю та хвороб, не має фізичних або розумових обмежень! Всесвітнє суспільство врешті звільнилося від злочинів та конфліктів. Людська родина подолала смерть.

Безперечно, аби досягти такого, в самих людях повинні відбутися великі зміни. Ідеї про те, як поліпшити людський рід, не нові. Близько 2300 років тому грецький філософ Платон написав: «Найліпші представники однієї статі повинні якомога частіше єднатися з найліпшими представниками протилежної статі, а гірші з гіршими — якомога рідше». Однак серйозні спроби удосконалити людський рід почали робитись відносно недавно. З’явилася навіть наука, яку назвали євгеніка.

Термін «євгеніка» запропонував у 1883 році британський науковець сер Френсіс Гальтон, родич Чарлза Дарвіна. Сам термін походить від грецьких слів, що означають «родовитий» або «знатний». Гальтон знав, що шляхом селекції виводять різні квіти та тварини з бажаними ознаками. Чи ж не можна тоді подібними методами поліпшити людство? Вчений вважав, що можна. На його думку, якби хоч частку коштів та зусиль, які йдуть на розведення коней та худоби, витрачали для «поліпшення людського роду», то можливо було б створити «плеяду геніїв».

Начитавшись Дарвіна, Гальтон почав твердити, що прийшов час, аби людина стала керувати еволюцією свого роду. У перші десятиліття XX сторіччя його ідеї набули величезної популярності серед політиків, науковців і викладачів як у Європі, так і в Сполучених Штатах Америки. Погляди, що панували в ті дні, добре відображені у словах провідника однієї могутньої держави: «Суспільство не має права дозволяти дегенератам народжувати собі подібних. (...) Фермерів, які допускали б, щоб увесь приріст потомства відбувався не за рахунок їхньої найліпшої худоби, а, навпаки, найгіршої, вважали б божевільними... Колись ми зрозуміємо, що головний обов’язок доброго громадянина, який є достойною людиною,— залишити після себе нащадків і що ми не маємо права увіковічнювати рід недостойних громадян». Ці слова належать 26-му президенту США Теодору Рузвельту.

 На різноманітних виставках у Великобританії та Америці демонструвалися генетичні закони спадковості. Для цього часто використовували опудала морських свинок. Їх розміщували на вертикальній дошці так, щоб показати, як успадковується забарвлення шерсті від одного покоління до наступного. На ціль виставки вказував супровідний напис. На одному стенді говорилося: «Людські вади та пороки, як-от недоумкуватість, епілепсія, злочинність, божевілля, алкоголізм, жебрацтво тощо, зазвичай розвиваються в сім’ях і успадковуються так само, як колір хутра у морських свинок». На іншому плакаті виднілося запитання: «Доки ми, американці, будемо дбати про породу наших свиней, курей та великої рогатої худоби, а походження своїх дітей залишатимемо на долю випадку?»

Євгеніка в житті

Ці ідеї не залишилися лише теорією. У Північній Америці та Європі стерилізували десятки тисяч «небажаних» осіб. Безперечно, те, кого або що вважали небажаним, значною мірою залежало від поглядів людей, які приймали рішення про примусову стерилізацію. Наприклад, у штаті Міссурі (США) було запропоновано законопроект, який вимагав стерилізувати всіх, «звинувачених у душогубстві, зґвалтуванні, розбої, крадіжці курей, підкладенні бомби або викраденні автомобіля». Нацистська Німеччина, захопившись ідеєю створити протягом одного покоління вищу расу, пішла хибним шляхом ще далі. Після примусової стерилізації коло 225 000 чоловік під прикриттям євгеніки було знищено мільйони інших людей: євреїв, циган, інвалідів і калік та інших «небажаних».

Через жахіття, що відбулися у часи нацизму, євгеніка стала асоціюватися з чимось потворним. Тож чимало людей сподівалося, що ця галузь науки відійшла у минуле разом з мільйонами осіб, яких знищили в її ім’я. Проте у 1970-х роках почали надходити повідомлення про наукові досягнення у новій галузі молекулярної біології. Декого це насторожило, бо здавалося, що такі успіхи могли заохотити повернутись до ідей, які на початку століття повели в неправильному напрямку Європу та Північну Америку. Наприклад, 1977 року на форумі Національної академії  наук з питання рекомбінантної ДНК відомий біолог застеріг своїх колег: «Ці дослідження ще більше наблизять нас до генної інженерії людини. Тоді вони розгадають, як досягти того, щоб у нас народжувалися діти з ідеальними рисами. (...) Останнього разу ідеальні діти мали біляве волосся, блакитні очі й арійські гени».

Нині багато людей вважатиме безглуздям порівнювати успіхи генної інженерії з гітлерівською програмою євгенізації. Шістдесят років тому намагалися будь-якою ціною досягти чистоти раси. Сьогодні ведуться розмови про поліпшення здоров’я та підняття життєвого рівня. Стара євгеніка корінилась у політиці, а сили черпала у фанатизмі та ненависті. Сучасними дослідженнями в галузі генетики рухають комерційні інтереси та бажання споживача поліпшити власне здоров’я. Попри значну різницю, спроби моделювати людей згідно з нашим особистим генетичним упередженням можуть нагадувати стару євгеніку.

Зміна суспільства за допомогою науки

У той час як ви читаєте ці слова, потужні комп’ютери методично складають карти людського геному — повного набору інструкцій, котрі містяться у наших генах і визначають, як ми розвиваємося, і від яких значною мірою залежить наш вигляд та особистість. Комп’ютери ретельно каталогізують десятки тисяч генів, що містяться у людській ДНК. (Дивіться інформацію в рамці «Детективи ДНК»). За передбаченнями науковців, коли буде зібрано й внесено в комп’ютер усю інформацію, вона довго служитиме основою для вивчення біології людини та для медичних цілей. Вчені також сподіваються, що після розшифрування таємниць людського геному відкриється шлях для терапії, яка корегуватиме або замінюватиме дефектні гени.

Лікарі ж плекають надію, що завдяки дослідженням у галузі генетики з’явиться нове покоління медичних препаратів, які будуть безпечні, але дуже ефективні в боротьбі з хворобами та запобіганні їм. Можливо, ця технологія також дозволить лікарю передивитися ваші генетичні дані, визначити наперед, які ліки будуть для вас найліпші.

Окрім таких перспектив для медицини, дехто вбачає в генній інженерії спосіб вирішити соціальні проблеми. Протягом років від Другої світової війни до початку 1990-х вчені доводили, що можна зменшити соціальні проблеми, реформувавши економіку й різні інституції та поліпшивши умови життя людей. Проте в останні роки соціальні проблеми лише збільшились. Тож багато осіб почало вважати, що вирішення цих проблем слід шукати в генах. Сьогодні дехто думає, що гени більше, ніж оточення, впливають на поведінку окремої людини та цілої групи.

А як зі смертю? За словами дослідників, навіть цю проблему можна буде розв’язати, провівши певні маніпуляції з ДНК. Науковцям уже вдалося удвічі збільшити тривалість життя плодових мушок та хробаків, і, на їхню думку, цю саму методику можна буде колись застосувати до людей. Керівник проекту «Геном людини» сказав: «Ми вперше можемо подумати про реальність людського безсмертя».

Запроектовані діти?

Через сміливі повідомлення про те, чого уже досягнуто й чого ще можна буде  досягнути в наступних роках, легко не надати жодного значення теперішнім вадам та потенційним проблемам нових технологій. Щоб унаочнити це, повернімося до теми про дітей. Генетична перевірка уже стала звичайною справою. Найпоширеніший метод такої перевірки застосовується ще з 1960-х років. Лікар вводить голку шприца в матку вагітної жінки й бере пробу навколоплідних вод. Потім цю рідину досліджують, щоб виявити, чи плід не має якогось із десятків генетичних розладів, як-от хвороби Дауна або розщепленого хребта. Ця процедура зазвичай робиться після 16-го тижня вагітності. Завдяки більш сучасному методу можна довідатися про генетичну будову зародка між шостим та десятим тижнями.

Ці методи дозволяють лікарям викрити багато розладів, але лише 15 відсотків з них вдається усунути. Коли дослідження виявляють якусь генетичну проблему або дають сумнівні результати, багато батьків змушені прийняти болісне рішення: зробити аборт чи народити неповноцінну дитину?  У журналі «Кур’єр ЮНЕСКО» зазначається: «Незважаючи на поширеність тестів ДНК, кожен з яких запатентований та приносить добрі прибутки, генетиці до цього часу не вдалося виконати своїх хвалькуватих обіцянок створити генну терапію. Лікарі перевіряють зародки на наявність патологій та дефектів, яких не в стані усунути. Тому часто як вирішення пропонується аборт».

У міру того як біотехнологія стає дедалі ефективнішою, медики, звичайно ж, сподіваються, що зможуть ліпше виявляти й корегувати генетичні дефекти, які або викликають різні хвороби, або роблять людину схильною до захворювань. Крім того, науковці плекають надію, що зрештою почнуть вводити штучні хромосоми у людські зародки, аби захистити їх, наприклад, від хвороби Паркінсона, СНІДу, діабету, простати, раку молочної залози та інших недуг. Тож дитина народжуватиметься зі зміцненою імунною системою. Існує також перспектива створити ліки, які «поліпшать» зародок — можливо шляхом генної маніпуляції,—  стимулюючи розумову діяльність або посилюючи пам’ять.

Хоча навіть найбільш оптимістично настроєні науковці усвідомлюють, що батьки ще не скоро зможуть вибирати собі дитину з каталогу, все ж перспектива народити дитя своєї мрії дуже приваблива. Дехто доводить, що це безвідповідально не використовувати технологію, аби усунути генетичні розлади. Зрештою, як вони кажуть, коли немає нічого поганого в тому, щоб посилати свою дитину до найліпшої школи та відвідувати найдосвідченішого лікаря, чому б тоді не спробувати мати найкращу дитину?

Турбота про майбутнє

Однак чимало осіб висловлює занепокоєння. Наприклад, у книжці «Біотехнічне сторіччя» (англ.) говориться: «Якщо шляхом змін у генетичній будові людини вирішать запобігати діабету, серповидно-клітинній анемії та раку, чому тоді залишати інші, менш серйозні «розлади», як-от: короткозорість, дальтонізм, дислексію, ожиріння  та ліворукість? І що може стримати суспільство від постанови, що якийсь колір шкіри — також «розлад»?»

У генетичній інформації будуть особливо зацікавлені страхові компанії. Що, коли передпологовий тест виявить потенційну проблему? Чи не будуть страхові компанії змушувати матір до аборту? Чи зможуть вони відмовитися покрити кошти, якщо вона не погодиться?

Хімічні, фармацевтичні та біотехнологічні компанії конкурують між собою за право запатентувати гени та живі організми, а також способи маніпулювання ними. А спонукують їх до цього, звичайно ж, гроші — бажання заробити на технології майбутнього. Багато фахівців з питань біоетики побоюються, що це допровадить до «споживацької євгеніки», і тоді батьків змушуватимуть вибирати «генетично схвалених» дітей. Неважко уявити, що реклама відіграватиме головну роль у цьому виборі.

Звичайно, нові технології навряд чи відразу будуть досяжні у бідних частинах світу. Вже сьогодні у багатьох куточках нашої планети люди не можуть скористати з елементарної медичної допомоги. І навіть у найрозвинутіших країнах генна терапія може виявитися по кишені лише багатим.

Досконале суспільство

У лавині літератури, присвяченій біотехнології, часто зустрічається вислів «виконувати роль Бога». Оскільки Бог є Конструктором і Творцем життя, то було б правильно розглянути, як він ставиться до цих пошуків досконалості. У біблійній книзі Буття говориться, що, створивши життя на землі, «побачив Бог усе, що вчинив. І ото,— вельми добре воно» (Буття 1:31). Перші чоловік і жінка були генетично досконалими. Але, збунтувавшись проти Бога, вони принесли недосконалість та смерть собі й своїм нащадкам (Буття 3:6, 16—19; Римлян 5:12).

Бог Єгова прагне покласти край хворобам, стражданню та смерті. Він уже давно подбав про те, як визволити людство від цих лих. У біблійній книзі Об’явлення передрікається, що настане час, коли Бог втрутиться в людські справи. Про той час написано: «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося». Ці радикальні зміни не будуть результатом досягнень науковців, оскільки багато з них не те що не приносять хвали Богові, але навіть не вірять у його існування. Біблія далі говорить: «Сказав Той [Бог Єгова], Хто сидить на престолі: «Ось нове все творю» (Об’явлення 21:4, 5).

[Вставка на сторінці 5]

Після примусової стерилізації у Нацистській Німеччині коло 225 000 чоловік під прикриттям євгеніки було знищено мільйони інших «небажаних» людей.

[Вставка на сторінці 6]

Лікарі плекають надію, що завдяки дослідженням у галузі генетики з’явиться нове покоління медичних препаратів, які будуть безпечні, але дуже ефективні в боротьбі з хворобами та запобіганні їм.

[Вставка на сторінці 11]

Після Доллі науковці клонували із клітин дорослих організмів десятки тварин. Чи можна, застосовуючи цю саму технологію, клонувати дорослих людей?

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]

Чи можна клонувати людей?

У 1997 році газети усього світу повідомляли про вівцю Доллі. Чим же вона так прославилася? Ця вівця була першим ссавцем, клонованим з клітини молочної залози дорослої вівці. Так Доллі стала молодшим близнюком тварини, від якої взяли клітину. Перед появою Доллі на світ науковці уже десятиліттями клонували тварин з ембріональних клітин. Небагато хто думав, що можна перепрограмувати клітину, взяту з дорослого ссавця, аби створити іншу тварину — точну генетичну копію першої. Клонування дорослої клітини дає можливість побачити наперед, яким буде нащадок.

Метою науковців, які створили Доллі, було поліпшення фермерських тварин як цінного джерела речовин, що секретуються у їхньому молоці й використовуються для виготовлення медикаментів. Повідомлення про успіх цих вчених вперше з’явилося в лютому 1997 року у науковому журналі «Природа» (англ.). Стаття називалась «Життєздатне потомство, виведене із зародкової та іншої клітини дорослого ссавця». Засоби масової інформації відразу зацікавилися цим повідомленням та застосуванням нової технології. Через два тижні на обкладинці журналу «Тайм» з’явилась фотографія Доллі та запитання «Чи колись з’явиться ваш двійник?». Того ж тижня журнал «Ньюсуїк» опублікував вступні статті «Чи можна клонувати людей?».

Після Доллі науковці клонували із клітин дорослих організмів десятки тварин. Чи можна, застосовуючи цю саму технологію, клонувати дорослих людей? Деякі біологи кажуть, що так. Чи це вже робиться? Поки ще ні. Іан Вілмут, британський вчений і керівник групи, яка створила Доллі, зазначає, що на сьогодні клонування — «дуже неефективна процедура», оскільки відсоток смертності серед клонованих зародків у десять разів вищий, ніж у випадку природнього розмноження.

Дехто, однак, думає: «А що, коли хтось удосконалить техніку й клонує, скажімо, багатьох Гітлерів?» Намагаючись розвіяти такі побоювання, Вілмут каже, що, хоча дитина-клон буде генетичним близнюком людини, з якої її клонували, все ж внаслідок впливу оточення вона розвине власну особистість, подібно як природні близнята.

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 8, 9]

Детективи ДНК

Організм людини складається з близько 100 трильйонів клітин. Більшість з них мають ядро. Всередині кожного ядра є 46 компактних утворень, які називаються хромосомами. Кожна хромосома містить одну туго скручену ниткоподібну молекулу ДНК. У ДНК, за приблизними підрахунками, налічується біля 100 000 генів, розташованих подібно до містечок та великих міст вздовж основної автомагістралі. Власне від генів значною мірою залежить кожна особливість нашого організму — розвиток в утробі, стать та фізичні дані, а також досягнення зрілості. Науковці вірять, що ДНК навіть містить «годинник», який визначає тривалість нашого життя.

Людська й тваринна ДНК надзвичайно схожі. Наприклад, генетична будова шимпанзе відрізняється від людської лише на один відсоток. Все ж та різниця в десять разів більша, ніж між ДНК будь-яких двох людей. І власне завдяки цим неймовірно дрібним відмінностям кожен з нас — унікальна особа, не подібна на жодну іншу.

Не повних десять років тому науковці взялися за дуже складне завдання: визначити точний порядок хімічних сполук у людській ДНК. Цю наукову працю названо проектом «Геном людини». Вона надзвичайно грандіозна, клопітка та обійдеться в мільярди доларів. Зібраною інформацією можна буде заповнити 200 томів, кожен з яких завбільшки з велику телефонну книжку на 1000 сторінок. А щоб перечитати все це, людина мусила б присвячувати цій справі 24 години в день протягом 26 років!

Однак часто засоби масової інформації не надають значення тому, що навіть коли ці дані здобудуть, то їх все ще потрібно буде розшифрувати. Аналіз інформації вимагатиме розробки нової техніки. Одна справа — ідентифікувати гени, але зовсім інша — визначити їхні функції та те, як вони взаємодіють під час формування людини. Один видатний біолог назвав проект «Геном людини» «святим Граалем генетики». Більш просте порівняння запропонував генетик Ерік Лендер. «Це як список частин,— сказав він.— Якщо б я дав вам такий список для «Боїнга-777», котрий складається із 100 000 частин, не думаю, що ви могли б зібрати його і, звичайно ж, у жодному разі не зрозуміли б, як він літає».

[Схема]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

КЛІТИНА

ЯДРО

ХРОМОСОМИ

ДНК

ПАРА ОСНОВ