Це врятувало його життя

Журнал «Пробудись!» за 22 грудня 1999 року починається серією статей під назвою «Кіднепінг. Глобальна загроза». Вільям Луїс Терель вважає, що завдяки цьому випуску він врятував своє життя.

У П’ЯТНИЦЮ 10 березня 2000 року десь після десятої години ранку Джозеф К. Пальчинський молодший, погрожуючи смертю, викрав пана Тереля з його власного дому. Потрапивши в екстремальну ситуацію, потерпілий пригадав статті з журналу «Пробудись!», які містили такі поради спеціалістів:

«Виявляйте дух співпраці; не будьте впертими. Заложники, які виявляють ворожість, частіше зазнають жорстокого ставлення й підлягають більшому ризику втратити життя або отримати покарання.

Не панікуйте. Пам’ятайте, що більшість жертв після викрадення залишаються живими.

Якщо можливо, вступайте у просту розмову й спробуйте познайомитись. Коли викрадачі взна́ють вашу особистість, менш імовірно, що вони зашкодять вам чи заподіють смерть.

Ввічливо повідомляйте їм про свої потреби.

Такий спосіб дій [намагання розвинути дружбу] слугує захистом для жертв, як говориться в книжці «Злочинна поведінка» (англ.): «Чим більше жертва й викрадач взнають один одного, тим більше можуть подобатись один одному. Це показує, що після певного часу вже менш імовірно, що кривдник завдасть шкоди заложнику».

П’ятдесятитрьохрічний Свідок Єгови Вільям Терель старався якнайточніше діяти згідно цих рад: приблизно 14 годин він був заручником, і більшість цього часу йому загрожувала смерть. Почалося все з того, що Пальчинський постукав у двері сільського дому поблизу міжштатної автостради номер 95. В автомобілі, який він вкрав, закінчилось пальне.

Почувши, що чоловік потрапив у скрутне  становище, господар дому погодився допомогти. Незнайомець хотів води і просив підвезти його до Балтимора, що у штаті Меріленд (США). Терель пообіцяв знайти когось, хто відвіз би його до Фредеріксбурга (штат Віргінія), де можна пересісти на автобус і їхати далі. Коли Терель приніс склянку води, Пальчинський націлив на нього пістолет і велів їхати до Балтимора.

Застосування рад

На автостраді Терель виконував вказівку їхати з однаковою швидкістю і вести автомобіль так, щоб не привертати до себе уваги. Викрадений почав спокійно розмовляти з 31-річним викрадачем, виявляючи щире зацікавлення його особою та обставинами, які звели їх. Пальчинський розповів, що три дні тому він пішов до своєї дівчини Трейсі, яка розірвала з ним стосунки. Там він застрелив двох її друзів і сусіда, які намагались перешкодити йому забрати з собою колишню подругу. Потім Трейсі втекла.

Наступного вечора, коли Пальчинський викрадав автомобіль, одна з його куль роздробила щелепу дворічного хлопчика. Під постріли потрапив автомобіль, який вела Дженіфер Лін Мак-Донел. Одна куля вбила її, а друга влучила в пусте сидіння її однорічної дитини. Дженіфер зі своїм чоловіком Томасом їхали до Залу Царства Свідків Єгови. Того вечора вони обоє мали взяти участь у програмі зібрання. Матір Дженіфер, Сара Френсіс, сказала: «Це вперше вони не взяли дитину до Залу Царства. [Інакше] ми оплакували б їх двох».

Терель обережно провадив розмову далі, і Пальчинський сказав, що зовсім не хотів заподіяти комусь шкоду і що справді любить Трейсі та хоче бути з нею разом. Потерпілий розповів: «Я сказав йому, що хоч минулого не зміниш, змінити можна майбутнє і порадив здатися владі. Пообіцяв приходити до нього у в’язницю і вивчати з ним Біблію». Як з’ясувалося пізніше, Пальчинський, відтоді як закінчив школу в 1987 році, жив на волі лише десять місяців, а решту часу перебував у в’язниці, психіатричних закладах або ж відбував строк покарання умовно.

Спираючись на свій багатий досвід християнського старійшини, Терель підтримував приязну розмову з цим неврівноваженим чоловіком і розповідав йому життєві історії з Біблії. Одна з них була про добру людину, царя Давида, який до нестями захопився дружиною свого воїна Урії. Коли вона чекала дитину від Давида, той розпорядився, щоб її чоловіка було вбито на війні. Цареві тактовно вказали на гріхи, і він щиро розкаявся, завдяки чому Бог знову ставився до нього з прихильністю (2 Самуїла 11:2—12:14).

Потерпілий заприязнився зі своїм викрадачем і вже називав його Джобі. Вони зупинились перед магазином, де Терель мусив купити продукти і портативний телевізор. Злочинець попередив його, що у разі спроби сповістити когось про викрадення, вб’є ще більше людей. Терель, розуміючи стан Пальчинського, підкорився. Зрештою, подивившись об 11-й годині теленовини, де повідомляли про його злочини, викрадач міцно обійняв заложника і щез в околицях Балтимора.

Приблизно через тиждень поліція оточила будинок, де Пальчинський тримав заручників. Під час переговорів він згадав про Тереля і того закликали допомогти. На жаль, переговори не принесли позитивних результатів і 22 березня поліція, штурмуючи будинок, застрелила злочинця. Ніхто більше не постраждав.

Після цих подій колишній заручник Терель роздав бажаючим приблизно 600 примірників «Пробудись!», завдяки якому залишився живим. Він задоволений тим, що регулярно знайомиться з цінними матеріалами журналу «Пробудись!», і вважає, що вам вони теж сподобаються.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Вільям Терель.