Важлива роль медсестер

«Медична сестра — особа, котра плекає та оберігає. Вона підготовлена, щоб доглядати за хворими, пораненими та людьми похилого віку» («Сестринська справа сьогодні. Труднощі, проблеми, напрями»).

ХОЧА безкорисливість — необхідна риса, проте, аби стати вправною медсестрою, недостатньо лише її. Добрій медсестрі потрібні ґрунтовна підготовка та багатий досвід. Однією з основних вимог є навчання від одного до чотирьох років, а то й більше, та практичні заняття. Але чи це все, що потрібно, аби стати доброю медсестрою? Ось кілька відповідей досвідчених медсестер, у яких кореспондент «Пробудись!» взяв інтерв’ю.

«Лікар лікує, проте доглядає за хворим медсестра. Вона мусить підкріпляти пацієнта, котрий переживає труднощі як емоційного, так і фізичного характеру, дізнавшись, наприклад, про свою хронічну хворобу, або неминучу смерть. Потрібно стати матір’ю для хворої особи» (Кармен Хілмартін, Іспанія).

«Необхідно відчувати біль та страждання пацієнта і мати бажання допомогти. Це вимагає доброзичливості та довготерпіння. Слід завжди прагнути дізнаватися більше про догляд за хворими та медицину» (Тадаші Хатано, Японія).

«Упродовж останніх років медсестрам потрібно дедалі більше професійних знань. Тому важливо мати жагу до навчання та добре засвоювати матеріал. Також, коли вимагають обставини, медсестрі треба швидко приймати рішення і невідкладно діяти» (Кейко Каване, Японія).

«Медсестра має виявляти доброту. Без толерантності та співчуття не обійтися» (Араселі Ґарсіа Падія, Мексика).

«Хороша медсестра повинна бути старанною, спостережливою, з чудовими професійними навичками. Якщо медсестра не саможертовна, а дещо самолюбна й дратується, коли хтось зі старшого медперсоналу дає їй пораду, вона не зможе працювати ні з ними, ні з пацієнтами» (Росенжела Сантос, Бразилія).

 «Вкрай необхідні такі риси, як поступливість, толерантність та терпеливість. Також слід бути неупередженим і підтримувати добрі стосунки з колегами по роботі й лікарями. Щоб не втрачати вправності, потрібно швидко оволодівати новим знанням» (Марк Кюлер, Франція).

«Треба любити людей і мати щире бажання допомагати іншим. Необхідно давати собі раду у стресовій ситуації, тому що в практиці медсестер трапляються і фатальні випадки. Потрібно вміти пристосовуватись до різних обставин; і, коли часом доводиться працювати при меншій кількості працівників, якість роботи не повинна страждати» (Клавдія Рейкер-Бакер, Нідерланди).

Медсестра-піклувальниця

У публікації «Сестринська справа сьогодні» зазначається, що «обов’язок медсестри — піклуватися про пацієнта, коли тільки виникає потреба. Тому, медицину ми пов’язуємо з лікуванням хворого, а медсестру — з піклуванням про нього».

Отже, медсестра є піклувальницею. Безумовно, вона має виявляти турботу. Якось у 1200 дипломованих медсестер запитували: «Що для вас найважливіше в цій роботі?» Виявилося, для 98 відсотків — це належно піклуватися про хворих.

Інколи медсестри недооцінюють, наскільки допомагають  пацієнтам. Кармен Хілмартін, слова якої вже цитувалися, працює медсестрою 12 років. Ось що вона розповіла нашому кореспонденту: «Одного разу я зізналася подрузі, що мені видається, ніби роблю не все можливе, доглядаючи за важкохворими. Гадаю, моя допомога неповноцінна. Але подруга відповіла: «Ще й яка цінна. Бо хворій людині понад усе потрібна співчутлива медсестра».

Зрозуміло, таке піклування — велике навантаження, особливо коли потрібно працювати десять і більше годин на добу! Що ж спонукало цих саможертовних піклувальниць стати медсестрами?

Чому вони обрали цю професію?

Кореспондент «Пробудись!», беручи інтерв’ю в медсестер з різних країн світу, запитував: «Що спонукало вас стати медсестрою?» Ось відповіді декотрих.

Террі Ветерсон працює за цим фахом 47 років. Зараз вона палатна медсестра в урологічному відділенні однієї з манчестерських лікарень (Англія). Террі розповідає: «Мене виховали католичкою, і я навчалася в католицькій школі-інтернаті. Ще в дитинстві вирішила, що буду або монахинею, або медсестрою. Я хотіла служити іншим. Це можна назвати покликанням. Як бачите, перевагу віддано сестринській справі».

Чіва Матсунаґа з Саїтами (Японія) вже вісім років завідує власною клінікою. Вона зазначає: «Дотримуюся погляду свого батька, що «найліпше набувати професію, яка пригодиться впродовж цілого життя». Отож, я вибрала фах медсестри».

Етсуко Котані з Токіо (Японія) — старша медсестра з 38-річним досвідом роботи. Вона сказала: «Коли я ще вчилася в школі, мій тато знепритомнів і втратив багато крові. Доглядаючи за ним у лікарні, я вирішила, що стану медсестрою, аби допомагати хворим».

Дехто прийняв таке рішення, коли хворів сам. Енеїда Біейра, медсестра з Мексики, пригадує: «У шість років я на два тижні потрапила в лікарню, бо мала бронхіт. Саме тоді постановила стати медсестрою».

Безсумнівно, ця професія вимагає великої саможертовності. Розгляньмо детальніше, з якими труднощами й радощами пов’язаний такий благородний фах.

Радощі медсестер

Що приносить медсестрі радість? Відповідь залежить від того, де саме вона працює. Наприклад, для акушерок справжньою нагородою є успішні пологи. Одна акушерка з Нідерландів розповідає: «Неймовірно радісно приймати здорового новонародженого, коли перед тим спостерігала, як він розвивався в утробі матері». Йоланда Хілен-Ван Гофт, також з Нідерландів,  ділиться своїми враженнями: «Допомогти народитися дитині — одна з найрадісніших подій, які трапляються в житті подружжя та в практиці медика. Це — чудо!»

Рашид Асам, 40-річний дипломований анестезіолог, мешкає в Дре (Франція). Чому йому подобається ця робота? Через «задоволення, що до успіху операції ти доклав і свою часточку, і від того, що маєш такий захопливий фах, який постійно розвивається». Ізаак Бенґілі, також з Франції, сказав: «Зворушують слова вдячності пацієнтів та їхніх сімей, особливо коли допомагаємо видужати хворому, який був у тяжкому й, здавалося, безнадійному стані».

Слова подяки надійшли до Террі Ветерсон,  про яку вже згадувалося. Одна вдова написала: «Не можу ще раз не згадати про полегшення, яке приносили ваш спокій та впевненість, коли Чарлз хворів. Ви випромінювали теплоту, що розвіювала наш смуток, і саме в ній ми черпали силу».

Які зустрічаються труднощі

Але в професії медсестри крім радості зустрічається ще багато труднощів. Тут недопустимі помилки! Медсестрі треба бути дуже-дуже уважною, коли роздає ліки, бере кров на аналізи, ставить крапельницю або просто перевертає хворого. Вона не має права помилитися. Слід бути особливо обережними в країнах, де дуже часто дають позови в суд. Інколи медсестра опиняється у складній ситуації. Уявіть, наприклад, таке: медсестрі здається, що лікар призначив хворому не ті ліки, або виконання його вказівок не принесе пацієнту якнайбільшої користі. Як їй поводитися? Діяти всупереч тому, що сказав лікар? Тут потрібні відвага, такт і ввічливість, а до деякої міри це навіть ризиковано. Прикро, проте декотрі лікарі не приймають з готовністю пропозиції тих, кого вважають підлеглими.

Що зауважили стосовно цього деякі медсестри? Барбара Райнеке з Вісконсіна (США) вже 34 роки працює медсестрою. Вона розповіла кореспонденту «Пробудись!»: «Медсестра має бути відважною. Насамперед, вона відповідає перед законом за те, як роздає хворим ліки, та як доглядає пацієнтів, а також за шкоду, завдану їм через допущені при цьому помилки. Їй слід відмовитися виконувати розпорядження лікаря, коли вона бачить, що це виходить за межі її можливостей, або розуміє, що ці вказівки неправильні.  Сьогодні догляд за хворими не є на тому ж рівні, що в часи Флоренс Найтінгейл, чи навіть 50 років тому. Тепер медсестрі потрібно орієнтуватися, в якому випадку заперечити лікарю або наполягти, щоб він оглянув хворого навіть серед ночі. А коли вона неправа, то має бути не надто вразливою, якби лікар часом висміяв її».

Ще одна проблема, з якою зустрічаються медсестри — насилля на роботі. Ось що сказано про середніх медичних працівників у повідомленні, котре надійшло з Південно-Африканської Республіки: «Визнають... що на робочому місці вони дуже ризикують бути ображеними чи стати жертвами насилля. По суті, на роботі медсестри можуть швидше постраждати від нападу, ніж тюремна охорона, або поліцейські; а 72 відсотки медсестер вважають, що вони не захищені від насилля». Про подібну ситуацію повідомляють з Великобританії, де 97 відсотків медсестер, котрі взяли участь у нещодавньому опитуванні, розповіли, що хтось з їхніх колег минулого року постраждав від насильства. У чому ж причина? Часто проблеми створюють пацієнти, котрі перебувають у стані наркотичного чи алкогольного сп’яніння, під стресом або коли їх спіткало горе.

Медсестрам також потрібно боротися з виснаженням, бо вони працюють у постійному напруженні. Один з чинників цього — недостатня кількість працівників. Коли сумлінна медсестра через перевантаження не може належно доглядати за пацієнтом, напруження починає наростати. Намагання виправити ситуацію, працюючи без перерв та понаднормово, здавалося б, приносить ще більше розчарування.

У багатьох лікарнях по цілому світі не вистачає працівників. У повідомленні мадридського журналу «Світ здоров’я» сказано: «Нашим лікарням бракує медсестер. Усі, хто потребували медичного обслуговування, розуміють, наскільки важлива робота цих працівників». Але чому їх так мало? Бо треба економити гроші! Згідно з тим повідомленням, мадридським лікарням не вистачає 13 000 медсестер!

Напруження також спричинене тим, що часто тривалість змін надто довга, а зарплата — надто низька. Газета «Шотландець»  (англ.) інформує: «За повідомленням Юнісон, профспілки працівників комунального обслуговування, у Великобританії більше ніж одна п’ята медсестер і чверть санітарок, аби звести кінці з кінцями, працюють на двох роботах». Троє з чотирьох медсестер вважають, що їм замало платять, внаслідок чого багато хто вирішив залишити цю професію.

Існує ще ряд факторів, які викликають напруження. Судячи з того, що медсестри розповіли кореспонденту «Пробудись!», смерть пацієнтів може дуже пригнічувати. Магда Сванг, єгиптянка за походженням, працює в Брукліні (Нью-Йорк). На запитання, у чому полягає складність її роботи, вона відповіла: «Спустошує, коли бачиш, як протягом десяти років помирає щонайменше 30 смертельно хворих, за котрими пильно доглядала». Не дивують слова з однієї публікації: «Величезного удару як фізичного, так і емоційного завдає смерть пацієнтів, яким постійно присвячуєш усі свої сили».

Майбутнє медсестер

Розвиток і вплив технології зумовлюють ще більше труднощів у роботі медсестер. Постає нелегке завдання: уміло поєднати використання техніки з гуманним ставленням до пацієнтів. Жодна машина не замінить турботи й співчуття медсестри.

В одному журналі зазначається: «Професія медсестри — вічна... Доки існуватиме людство, буде потреба в догляді, співчутті та розумінні». Саме це дарують медсестри. Проте існує ще вагоміша причина, аби з оптимізмом дивитися на майбутнє медичного обслуговування. Біблія говорить, що настане час, коли ніхто не скаже: «Я хворий» (Ісаї 33:24). У новому обіцяному Богом світі вже не буде потрібно лікарів, медсестер та лікарень (Ісаї 65:17; 2 Петра 3:13).

Біблія також обіцяє, що «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося» (Об’явлення 21:3, 4). Тимчасом, нам слід бути вдячними за всю увагу та те, чим жертвують мільйони медсестер по цілому світі. Якби не вони, перебування в лікарні напевно було б ще менш приємним, якщо взагалі можливим! Яким же слушним є запитання: «Що б ми робили без медсестер?»

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

Флоренс Найтінгейл — піонер сучасної сестринської справи

Флоренс Найтінгейл народилася в Італії 1820 року в багатій британській сім’ї. Це була пещена дитина. Молода Флоренс, відмовивши всім, хто пропонував їй одружитися, зайнялася вивченням медицини та доглядом за бідними. Незважаючи на заперечення батьків, вона вступила до школи медсестер у Кайзерсверті (Німеччина), а згодом навчалася в Парижі. У віці 33 років стала завідуючою лондонської жіночої лікарні.

Та найбільше випробування прийшло тоді, коли Флоренс зголосилася доглядати за пораненими солдатами в Криму. Тут вона та 38 інших медсестер мали привести до порядку госпіталь, який кишів щурами. Це виявилося вкрай нелегким завданням, бо не було ні мила, ні мисок, ні рушників, також не вистачало ліжок, матраців і бинтів. Флоренс та її помічниці доклали всіх зусиль, щоб подолати ці труднощі; і під кінець війни завдяки тій жінці по цілому світі розпочалися реформи в галузі догляду за хворими та управління лікарнями. У 1860 році на базі лікарні св. Томаса в Лондоні Флоренс організувала школу для медсестер. Вперше така школа не мала релігійного спрямування. До своєї смерті 1910 року Флоренс багато років була прикута до ліжка хворобою. Проте вона й далі писала книжки та брошури, намагаючись вдосконалити норми медичного обслуговування.

Дехто заперечує те, що Флоренс Найтінгейл змальовують, як ідеал альтруїзму. Їхній аргумент — інші теж заслужили принаймні такої ж хвали за свій внесок у сестринську справу. Крім того, предметом гарячих дискусій став її характер. У книжці «Історія сестринської справи» сказано, що декотрі стверджують, ніби вона була «імпульсивною, свавільною, самовпевненою, запальною та владною», тимчасом як інших зачаровували її «кмітливість, чарівність, вражаюча енергійність і цілковита суперечливість натури». Та хоч би якою була Флоренс, незаперечним залишається факт: її методи догляду за хворими й управління лікарнею застосовують у багатьох країнах. Вважають, що Флоренс Найтінгейл — піонер сучасної сестринської справи.

[Ілюстрація]

Лікарня св. Томаса після того, як Найтінгейл заснувала школу медсестер.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу Державної медичної бібліотеки.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

Кваліфікація медсестри

Медсестра Особа, котра отримала спеціальну освіту й бере участь у діагностиці та лікуванні наявних і можливих захворювань.

Дипломована медсестра Медсестра, яка закінчила державний навчальний заклад й отримала офіційний дозвіл на медичну практику.

Медсестра клінічного відділення Дипломована медсестра вузького профілю з високим рівнем знань, багатим досвідом та практичними навичками.

Акушерка Медичний працівник з середньою спеціальною освітою, котрий надає допомогу при вагітності та пологах.

Санітарка Медичний працівник з практичними вміннями в сфері догляду за хворими, проте без спеціальної медичної освіти.

Атестована медсестра Медсестра, котра закінчила школу або курси практичного сестринського догляду, і має право на приватну практику (під наглядом лікаря або дипломованої медсестри).

[Відомості про джерела]

UN/J. Isaac

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 9]

«Опора медичного обслуговування»

У червні 1999 року відбулася конференція Міжнародної ради медсестер. На ній виступала д-р Гру Харлем Брунтланд, генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров’я. Ось її слова:

«Медсестри, відіграючи важливу роль серед медиків, опинилися у винятковому становищі: вони є потужними захисниками здоров’я планети. (...) Оскільки медсестри й акушерки становлять майже 80 відсотків кваліфікованого медичного персоналу в більшості державних систем охорони здоров’я, вони становлять потенційно могутню силу. Завдяки їй можна внести необхідні зміни, щоб задовольнити потребу в Охороні Здоров’я Усіх у XXI столітті. Безперечно, ці працівники докладають зусиль в усьому, що стосується медичного обслуговування... Очевидно, медсестри — опора більшості медичних колективів».

Колишній президент Мексики Ернесто Седільо Понсе де Леон, виголошуючи промову, особливо похвалив мексиканських медсестер. Він сказав: «День за днем усі ви... віддаєте своє найліпше знання та послуги, аби повертати здоров’я мексиканцям та охороняти його, і зберігаєте між собою єдність. День у день ті, хто потребує, отримують не лише професійну допомогу, а й потіху, джерелом якої є ваше приязне, відповідальне та надзвичайно гуманне ставлення. (...) Серед працівників наших оздоровчих установ вас найбільше... Наші медсестри вкладають свою частку в кожне врятоване життя, кожну вакцинацію дитини, допомогу під час пологів, лекцію стосовно охорони здоров’я, у лікування усіх пацієнтів, котрим дарують увагу й величезну підтримку».

[Відомості про джерела]

UN/DPI Photo by Greg Kinch

UN/DPI Photo by Evan Schneider

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 11]

Вдячний лікар

Д-р Сендіп Джохар працює в Пресвітеріанській лікарні Нью-Йорка. Він визнав свою заборгованість перед досвідченими медсестрами. Одна з них тактовно переконала його, що пацієнту, котрий помирав, слід ввести більше морфію. Цей лікар написав: «Досвідчені медсестри також вчать лікарів. Ті з них, хто працює в спеціалізованих відділеннях, наприклад у реанімаційному, є серед фахівців лікарні, котрі мають найбагатший досвід. Коли я був ще студентом, медсестри навчили мене ставити катетер і апарат для штучного дихання, а також, яких ліків уникати».

Він продовжив: «Медсестри дають пацієнтам величезну психологічну й моральну підтримку, тому що проводять з ними найбільше часу. (...) Я рідко коли вживаю якихось заходів, перш ніж котрась з медсестер, якій довіряю, скаже, що негайно потрібно оглянути хворого».

[Ілюстрація на сторінці 7]

«Я хотіла служити іншим» (Террі Ветерсон, Англія).

[Ілюстрація на сторінці 7]

«Доглядаючи в лікарні за батьком, я вирішила, що стану медсестрою» (Етсуко Котані, Японія).

[Ілюстрація на сторінці 7]

«Допомогти народитися дитині — одна з найрадісніших подій, які трапляються в практиці акушерки» (Йоланда Хілен-Ван Гофт, Нідерланди).

[Ілюстрація на сторінці 8]

Акушерки отримують радість та задоволення, допомагаючи під час пологів.