Дивовижний порятунок

Від нашого кореспондента в БЕНІНІ

«ЦІ ТРОЄ чоловіків вижили лише завдяки Свідкам Єгови!» Дев’ятнадцятого квітня 2000 року ця новина, мов вихор, розлетілася по Калаві, місту в західноафриканській країні Бенін. Ким були ці троє чоловіків? Як їх врятували Свідки Єгови?

Десь о 6.30 Філіп Елеґбе та Роджер Кунуґбе готувалися до робіт на місці, де проводяться конгреси Свідків Єгови. Воно розташоване по сусідству з філіалом Товариства Вартової Башти в Беніні. Того вечора тут мали зібратися сотні людей на Спомин смерті Ісуса Христа *. Раптом серед спокійної ранкової тиші пролунав оглушливий гуркіт. Філіп і Роджер одразу ж зрозуміли: на автостраді сталася аварія.

Через мить вони почули крик якогось чоловіка: «Троє моїх практикантів завалені мішками з цементом!» Філіп та Роджер побігли до автостради. Вони побачили перекинуту на бік 20-тонну вантажівку. З неї вивалилися десятки мішків з цементом.

Жоузвей Дідоланві також працював на місці проведення конгресів. У той момент він уже був біля машини й витягував водія, котрий опинився між кабіною та мішками. Самотужки вибравшись з кабіни, цей чоловік був у шоковому стані. Усе ж він зібрався з силами й крикнув: «Під мішками є ще двоє людей!» Деякі очевидці почали відкидати мішки, але швидко полишили це заняття через страшенний жар. Цемент щойно вийняли з заводських печей!

Аж поки не врятували

Філіп, Роджер та Жоузвей енергійно почали відкидати мішки з цементом. Боліли руки, бо мішки були гарячими і кожен важив 50 кілограмів. Ситуація погіршилась, коли з роздертих мішків посипався цемент, який обпікав пальці та не давав дихати. Потім Жоузвей сказав: «Мої руки обпікало, особливо пальці. Але я не переставав думати, що ще можна врятувати когось».

Відкинувши майже 40 мішків, Свідки побачили солом’яну мату. На превелике здивування, двоє чоловіків лежали просто під нею. Вони ще дихали! Під час нещасного випадку, ці чоловіки були в кузові й спали на маті, якою накрили мішки. Коли вони вилетіли з вантажівки, мата накрила їх, захищаючи від палючого жару цементу, який посипався на них.

Під час і після рятування зібралося багато людей. Усі дивувалися, як Філіп, Роджер та Жоузвей змогли так швидко й за вкрай несприятливих обставин впоратися з горою цементу, який важив дві тонни. Вони також були вражені, що ці троє чоловіків стільки зробили, аби врятувати людей, котрих навіть не знали. Здавалося, незабаром усім в Калаві було відомо про героїчні зусилля трьох Свідків.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 31]

Роджер з солом’яною матою, коли вже все позаду.