Дивовижні барви корьоського селадону

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КОРЕЇ

У 1995 році в бібліотеці Трумена (штат Міссурі) було знайдено скарб. Який? Маленький керамічний глечик з квітковим орнаментом і глазур’ю насиченого кольору. Цей глечик заввишки лише трохи більше 20 сантиметрів, але оцінили його приблизно в 3 000 000 доларів. Це зразок корейського фарфору періоду Корьо, або корьоського селадону, його подарував 1946 року уряд Кореї колишньому президенту США Гаррі Трумену.

Чому цей фарфор такий коштовний? І чим він відрізняється від інших видів?

Унікальна технологія

«Селадон Корьо» — це унікальні керамічні вироби, які почали виготовляти у Кореї в епоху держави Корьо (918—1392 рр. н. е.) *. Корейське слово, що перекладається як селадон, «чонґйа», означає фарфор блакитного кольору. У той час китайці вирізняли його як «найкращу річ під небом». Особливість фарфору періоду Корьо — блискуча глазур насиченого блакитно-зеленого кольору.

Її особливий нефритовий відтінок з’являвся внаслідок сполучення кольору глини і глазурі. Цього ефекту досягали, двічі випалюючи кожен виріб. Як пояснює корейський мистецтвознавець Янґ Мо Чанґ, гончарі використовували глину з вмістом заліза. Спочатку вироби з неї випалювали при температурі 700—800 градусів за Цельсієм. Потім поверхню покривали глазур’ю з вмістом карбонату кальцію і 1—3 відсотками заліза. Тоді виріб знову випалювали — цього разу при температурі 1250—1300 градусів за Цельсієм і у відновному газовому середовищі *.

Коли ближче придивитися до фарфорових виробів періоду Корьо, не можна не помітити, що їхні лінії й форми сповнені гармонії. Класичним зразкам глечиків, чайників, кухлів властиві ті ж художні  лінії і форми, що й традиційному корейському одягу й навіть танцям. Посуд теж прикрашали візерунками з рослинними і тваринними мотивами. Гончарі створювали на поверхні своїх виробів чудові пейзажі, в яких зображали силуети, навіяні їм враженнями від гір, дерев, квітів, риб, птахів, комах і людей. Елементи орнаменту, які полюбились тодішнім гончарям, використовують сучасні майстри.

А тепер звернімо увагу на колір орнаменту. Більша частина візерунків інкрустована з використанням чорних і білих пігментів. Технологію корейські гончарі запозичили у китайських, а невдовзі й самі виявили винахідливість. Переконливим прикладом може слугувати техніка інкрустації «санґґам». Візерунок вирізьблювали, а жолобки заповнювали білою і червоною глиною. Відтак виріб випалювали. Під час цього випалу біла глина залишалась сніжно-білою, а червона ставала чорною.

Придивившись до славетних виробів, можна побачити тоненькі тріщинки на поверхні. Чи це недолік селадону? Чому тріщинки з’являються? Що складніший інкрустований малюнок, то глазур мусить бути тоншою, адже інакше візерунок важко розгледіти. Дуже тонка і крихка глазур неминучо вкривається маленькими тріщинками по всій поверхні виробу — це плата за прагнення досягти справжньої  прозорості покриття. Отже тріщинки вважаються природною властивістю, а не вадою корьоського селадону. Деякі сучасні майстри навіть спеціально застосовують глазур, що тріскається.

Спроби відродити корьоський селадон

Коли на початку XIII сторіччя монголи завоювали Корею, виготовлення уславлених керамічних виробів стало швидко занепадати і зрештою припинилось, а секрети створення прекрасних посудин загубились. Оскільки тепер корьоський селадон ціниться дуже високо, а кількість виробів тієї епохи обмежена, гончарі вирішили відродити давнє мистецтво. Вивчаючи позосталі зразки корейського селадону, вони створюють копії, точно наслідуючи розміри та форми оригіналів, і дехто вважає, що відтворив чарівний відтінок давньої поливи. Однак відновити точний склад глазурі, яку робили тільки з натуральних речовин, дуже важко.

Сучасні гончарі ламають голову і над загадками таких технологічних прийомів, як-от спосіб і тривалість випалу. Щоб отримати незвичайний відтінок, науковці Інституту дослідження селадону в Кореї експериментують з різноманітними матеріалами і технічними прийомами.

Нещодавно було знайдено давно забуті скарби періоду Корьо. У 1995 році один рибалка вирішив піти слідами колись почутих розповідей про те, як в риболовецьких сітях знаходили уламки посуду. Разом з товаришами він взявся за пошуки. Цим рибалкам вдалося витягти 129 виробів. З уваги на такий успіх, Управління із збереження корейського культурного багатства організувало спеціальну бригаду. Вона знайшла корабель, який затонув з вантажем селадону. Протягом кількох місяців на поверхні опинилося аж 463 предмети! Зрозуміло, що усі ці знахідки додали оптимізму мистецтвознавцям і дослідникам корьоського селадону.

Знайомство з корьоським селадоном у наші дні

Де можна побачити уславлені вироби періоду Корьо? Ви могли б відвідати експозиції корейського мистецтва у таких знаменитих музеях світу, як Британський або Метрополітен-музей у Нью-Йорку. Але усе ж таки ліпше було б приїхати у Корею і там знайти місто Канжін, де колись було найбільше давніх випалювальних печей для виготовлення селадону. Або ж можна відвідати одну з кількох щорічних виставок кераміки у провінції Кьонгідо. Там можна побачити, як виготовляють корейський селадон. Ви навіть можете попрацювати на гончарному крузі. Уявляєте, як ви власноручно формуєте вазу, пишете на ній щось або ж оздоблюєте орнаментом, випалюєте у печі й нарешті тримаєте готовий виріб?

Звичайно, в універмагах чи магазинах з сувенірами ви можете придбати сучасний селадон. Там виставлені вази, набори чайних чашок та інший посуд, виготовлений місцевими майстрами вручну або на фабриці. Може, згодом ви частуватимете гостей корейським чаєм з селадонових чашок, а стіл прикрашатимуть квіти в селадоновій вазі.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 17]

Оригінальна ваза з XII сторіччя.

[Відомості про джерело]

The Collection of National Museum of Korea.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Унікальна техніка інкрустації. Деталь керамічного виробу періоду Корьо.