Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чого може навчити довгий шлях Лоіди

Чого може навчити довгий шлях Лоіди

Чого може навчити довгий шлях Лоіди

СТАТТЯ «Довгий шлях Лоіди з німої тиші» (8 травня 2000 року) знайшла широкий відгук у наших читачів. Ця правдива історія про дівчину з церебральним паралічем, яка до 18 років не могла спілкуватись, глибоко зворушила серця багатьох читачів. Нижче подаємо декілька відгуків, які ми отримали.

«Я не могла стримати сліз, читаючи слова Лоіди, коли вона зрештою могла спілкуватись з родиною. Її мужність та сила попри важкі обставини — це те, що я старатимусь наслідувати» (К. Ґ.).

«У мене чудове здоров’я, однак часом я ловлю себе на тому, що нарікаю на різні речі. Коли прочитав про Лоіду, звернувся до Єгови і попросив вибачення за недооцінювання того, що маю» (Р. Г.).

«У 1980 році народився мій молодший брат, який має багато проблем зі здоров’ям, у тому числі церебральний параліч, і він не може розмовляти. Ця розповідь заохотила мою сім’ю ніколи не здаватись, хоч би які важкі ситуації могли виникати» (Л. В.).

«Мені 14 років. Завжди думала, що лише я маю проблеми. Мені б хотілось побачити Лоіду здоровою і поговорити з нею в Раю. Вона є однією з тих, з ким мені хочеться зустрітись і назавжди подружитися» (Р. К.).

«Ця стаття зворушила моє серце. Я страждаю від різних психічних та емоційних недуг. Читаючи, з яким прагненням Лоіда чекає на Божий новий світ, моє бажання опинитись там зміцнилося ще більше» (П. Б.).

«У мене теж церебральний параліч, але я можу розмовляти. Завдяки цій статті зрозуміла, що Єгова бачить усі наші страждання й цінує кожного з нас та зусилля, які ми докладаємо у служінні йому» (Д. Дж.).

«Найбільше зворушило мене те, що Лоіда присвятила своє життя Єгові у такому ранньому віці, а також те, як вона бере участь у проповідницькому служінні. Приклад Лоіди може багато в чому послужити цінним уроком для тих, хто має ліпше здоров’я» (А. Р.).

«Розповідь про Лоіду спонукала мене більше думати про інших та про те, що можна для них зробити. Я не сприймаю як належне можливість розмовляти з іншими про Єгову Бога» (Б. М.).

«Що за виняткова стаття! Ми знаємо подружжя в сусідньому зборі, яке має дочку, хвору на церебральний параліч. Хочу вислати їм сьогодні листівку й написати, що дуже ціную їх та все, що вони роблять для дочки» (Т. Ґ.).

«Коли я чимось пригнічена, то часом стаю егоїстичною. Лоіда ж виявляє особливий інтерес до інших. Це те, що я намагаюсь робити. Мені також слід докладати більше зусиль, аби бути як Лоіда, і молитись до Єгови, коли відчуваю пригнічення» (Н. Д.).

«Мені 14 років. Я страждаю на астму. Іноді здається, що моя хвороба найгірша за всі, але читаючи про Лоіду, я зрозуміла, що то не так. Дякую за цю сумну, але водночас радісну оповідь, яка вселяє в нас надію» (М. К.).