Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Золото, що зрушило гори

Золото, що зрушило гори

Золото, що зрушило гори

Від нашого кореспондента в Іспанії

«Гора перетворилась на глиняний храм з численними шпилями. Винні у цьому золото й Рим. Час і краса простили їм» (Педро Ґарсіа Трапєйо).

НА ПІВНІЧНОМУ заході Іспанії можна побачити дивне кам’яне пожолоблене громаддя золотавого пісковику. На ньому зеленіють каштани, і тому складається враження, ніби крутосхили й високі вежі створені тут самою природою. Лише де-не-де помітно входи до тунелів, які видають стародавню таємницю. У цій місцевості, що тепер зветься Лас-Медулас, колись була найбільша в Римській імперії золота копальня.

Золото завжди приваблювало людей, і вони тяжко працювали, щоб здобути його. У біблійній книзі Йова говориться, що тисячоліття тому в пошуках золота, срібла та цінних каменів ‘чоловік свою руку по кремінь витягував, гори від кореня перевертав, пробивав у скелях канали’ (Йова 28:1—10).

Минали сторіччя, Римська імперія стала світовою державою, а золото й далі дуже цінувалось. Імператор Август з метою стабілізації економіки і для налагодження торгівлі в країні хотів випускати надійні грошові одиниці — срібні динари і золоті ауреуси. Звісно, для карбування достатньої кількості монет потрібні були золото і срібло. Тому слідом за римськими легіонами, що вели завоювання, йшли золотошукачі.

Коли незадовго до початку нової ери війська нарешті підкорили північно-західний регіон Іспанії, там виявили родовище золота. Однак дорогоцінний метал залягав у розсипищах, які неохоче діляться своїми багатствами. На розкопування такого скарбу могло знадобитися два з половиною сторіччя тяжкої, виснажливої праці.

Проте римлян це не відстрашило. Робочі руки були дешеві, а гірничі роботи, хоч за тих часів і трудомісткі, уможливлювали здійснення задуму. План полягав у тому, щоб видобути золото, поступово розмиваючи гору. Отже, високо в горах римляни збудували понад 50 каналів, декілька величезних резервуарів та викопали сотні метрів тунелів.

Коли частина мережі тунелів була готова, інженери напускали туди воду, яка виштовхувала глиби породи. Золотоносні пісок і порода потрапляли до підніжжя гори, а там з них вимивали і просіювали золото. Потім будували наступну мережу тунелів, і усе повторювалось знову.

Чи результат вартував зусиль? У Лас-Медуласі римляни терпеливо видобули 800 тонн золота. Заради цього тисячі робітників буквально гори зрушили — понад 240 000 000 кубічних метрів ґрунту. З кожних десяти тонн ґрунту можна було отримати 30 грамів золота.

Нині тут, на зраненій горі, залишились тільки тунелі та зубчасті схили, відполіровані ерозією і вкриті лісом каштанів. Римляни завезли в Іспанію ці солодкі каштани, і вони, на відміну від золота, тут залишились.

[Ілюстрація на сторінці 22]

Золота монета (ауреус), на якій викарбувано зображення імператора Августа.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Лас-Медулас. Тут була найбільша в Римській імперії золота копальня.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Частина колишньої мережі тунелів.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 23]

Усі монети: Musée de Normandie, Caen, France