Повноцінне життя попри хворобу

БУДЬТЕ певні, лавина почуттів, котрі, ймовірно, переповнюють вас,— виправдана. Хоч хвороба чи вада може бути тілесна, розум опирається змінам, які вона нав’язує. Іноді здається, ніби точиться напружена боротьба між вами та захворюванням, між особистістю, якою ви колись були, і тою, якою можете стати. Зараз, мабуть, виглядає, наче хвороба бере верх. Однак ви в змозі це змінити. Як?

Д-р Кіті Стейн зазначає: «Втрата чогось через недугу викликає майже ті ж почуття, що й втрата через смерть». Отже, коли ви позосталися без такої цінності, як здоров’я, навіть природно деякий час сумувати й плакати, адже саме це ви робили б, втративши улюблену особу. Ви можете згубити не лише здоров’я. Одна жінка розповідає: «Я мусила залишити роботу. (...) Потрібно було відмовитись від самостійності, яку так любила». Проте дивіться на втрати об’єктивно. Д-р Стейн, котра сама страждає від розсіяного склерозу, додає: «Треба сумувати за тим, що втрачено, але слід зважати й на те, що залишилось». Безсумнівно, проливши на початку чимало сліз, ви усвідомите: багато чого вам усе ж під силу. Найперше, ви не втратили здатності пристосовуватися.

Моряк безвладний керувати штормом, але якщо правильно налаштує вітрила, то виживе. Так само ви, хоч і не маєте влади над хворобою, яка бурею увірвалася в життя, однак справлятиметесь з нею, пристосувавши свої «вітрила»: фізичний, розумовий та емоційний потенціал. Що допомогло декотрим хронічно хворим досягти цього?

Дізнайтеся про недугу якомога більше

Багато хто вважає, що, коли після встановлення діагнозу промине перший шок, ліпше знати гірку правду, ніж боротися зі страхом перед непевністю. Тимчасом як боязнь сковує, поінформованість стосовно вашого стану допоможе обміркувати, як давати собі раду, а часто вже тільки це має позитивний вплив. Д-р Давід Шпіґель зі Стенфордського університету зазначає: «Зауважте, наскільки легше стає, коли продумаєте, як справлятися з тим, що вас турбує. Ще задовго до якихось дій, лише обдумавши свої подальші кроки, ви вже непокоїтесь менше».

Мабуть, ви захочете більше довідатись про свій стан. Згідно з біблійною приповісткою, «муж знання збільшує силу» (Приповістей 24:5, Хом.). Один чоловік, прикутий хворобою до ліжка, радить: «Візьміть у бібліотеці книжки. Знайдіть якнайбільше інформації про свою хворобу». Довідуючись про доступні методи лікування та способи, як давати собі раду, ви, ймовірно, побачите: ваш стан не такий уже безнадійний. Напевно навіть знайдете підстави для оптимізму.

Однак зрозуміти, що́ ваша хвороба являє собою,— далеко не все. Д-р Шпіґель пояснює: «Таке накопичення інформації — частина важливого процесу, впродовж якого людина примиряється зі своєю недугою та вчиться справлятися з нею, дізнається, що́ вона приносить і призвичаюється реально оцінювати ситуацію». Визнати факт: життя змінилось, але не закінчилося — важко, і часто для цього потрібно чимало часу. Але зробити крок від усвідомлення своєї хвороби до сприйняття її серцем — це те, що ви можете. Як?

Утримуйте рівновагу

Вам, мабуть, потрібно інакше подивитись на те, що значить змиритися зі своєю  хворобою. Зрештою погодитися з недугою аж ніяк не слабкість, як-от не назвеш моряка легкодухим, коли він визнав, що потрапив у шторм. Навпаки, усвідомлення цього спонукує його діяти. Подібно, змиритися з недугою — не поразка, а, як зауважила певна жінка з хронічним захворюванням,— можливість «удосконалюватися в новому напрямку».

Навіть коли через хворобу ви обмежені фізично, варто пам’ятати: це не обов’язково впливає на розумові здібності, багатство почуттів та духовні риси. Приміром, хіба ви стали менш розумні або втратили здатність планувати і тверезо мислити? Ймовірно, збереглися ваша тепла усмішка, бажання турбуватись про інших та вміння бути добрим слухачем і справжнім другом. Але найважливіше — залишилася віра в Бога.

До того ж пам’ятайте, що, хоч ви і не в стані повністю змінити обставин, від вас залежить, якою буде ваша реакція на них. Айрін Палін з Національного інституту онкології зазначає: «Лише ви вирішуєте, як сприймати свою хворобу. Це залишається у ваших силах, хоч би що недуга нав’язувала». Хелен, 70-річна жінка з важкою формою розсіяного склерозу, стверджує: «Те, чи відновите свою душевну рівновагу, зумовлює не стільки сама хвороба, скільки ваша реакція на неї». Чоловік, котрий справляється з обмеженнями вже багато років, каже: «Позитивний склад розуму — наче кіль, який не дає човну перехилитися». У Приповістей 18:14 говориться: «Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа пробитого [«прибитого», Ог., 1988] хто піднесе?»

Повернути контроль над життям

Після відновлення душевної рівноваги, замість запитань типу: «Чому це трапилося зі мною?», ймовірно, виникнуть такі: «Оскільки зі мною це сталося, що я робитиму?» З цього часу вживайте подальших заходів, щоб змінити теперішню ситуацію. Розгляньмо декілька з них.

Оцініть своє становище, подумайте, які аспекти потребують змін, а тоді намагайтеся зробити те, що можна. Д-р Шпіґель стверджує: «Ваша хвороба — нагода по-новому оцінити життя, це мов нове пробудження, а не похоронний дзвін». Запитайте себе: «Що для мене було важливим до захворювання? Які відбулися зміни?» Ставте ці запитання не для того, аби подивитися, чого більше не в змозі виконувати. Вони мають допомогти визначити, як, здійснивши певні зміни, і далі робити те, що ви звикли. Візьмімо для  прикладу Хелен, про котру вже згадувалося.

За минулих 25 років через розсіяний склероз її м’язи ослабли. Спершу вона ходила за допомогою ходунків. Потім спаралізувало праву руку, отже Хелен робила все лише лівою. Згодом відмовила й вона. Вісім років тому ця жінка перестала ходити. Тепер її миють, годують та одягають. Це засмучує, проте вона каже: «Мій девіз не змінився: «Думай про те, що можеш зробити тепер, а не про те, що робила колись». З допомогою доглядальниць, котрі до неї приходять, та чоловіка, а також завдяки своїй творчій уяві вона й далі займається деякими справами, що завжди приносили їй радість. Наприклад, з 11 років вона ділилася з іншими біблійною обітницею про майбутній спокійний новий світ, і це було важливою частиною її життя. Хелен і зараз займається цим щотижня (Матвія 28:19, 20). Вона пояснює як:

«Я прошу доглядальницю потримати переді мною газету. Ми разом проглядаємо список померлих і вибираємо кілька оголошень. Тоді кажу медсестрі, про що хотіла б написати до родичів одного з померлих, і вона друкує листа. З ним відсилаю брошуру «Коли помирає той, кого ви любите» *, в котрій розповідається про біблійну надію на воскресіння, яка так потішає. Роблю це щонеділі пополудні. Я щаслива, бо далі можу ділитися з іншими доброю новиною про Боже Царство».

Ставте розсудливі та досяжні цілі. Одна з причин, чому Хелен намагається змінювати те, що в її силах,— можливість ставити мету й досягати її. Для вас це також важливо. Чому? Тому що коли ставите ціль, то скеровуєте погляд у майбутнє, а здійснюючи заплановане, отримуєте задоволення. Завдяки цьому якоюсь мірою теж повертається впевненість у собі. Постарайтеся, щоб ваша ціль була конкретною. Скажімо, можна постановити: «Сьогодні прочитаю один розділ з Біблії». Також зважайте, аби мета була реальною. Оскільки у вас не такий фізичний та емоційний стан, як в осіб із затяжною хворобою, вам, можливо, не вдасться досягати таких же результатів, як вони (Галатів 6:4).

 Лекс, чоловік з Нідерландів, каже: «Нічого, що ціль здається незначною. Її досягнення спонукує робити більше». Більше ніж два десятиріччя тому, у віці 23 років він потрапив у аварію, після якої залишився паралізований. Протягом численних сеансів фізіотерапії його заохочували ставити перед собою якісь завдання, наприклад, умити губкою обличчя. Це було важко, але він справився. Збагнувши, що ту ціль досягнуто, Лекс поставив наступну: самому відкривати й закривати тюбик зубної пасти. Знову ж таки, йому вдалося. Він ділиться спогадами: «Хоч було нелегко, я зрозумів: можу зробити більше, ніж думав».

З підтримкою Тінеке, своєї дружини, Лекс таки осягнув більшого. Наприклад, разом із нею він в інвалідному візку проповідує від дому до дому і ділиться з людьми біблійним знанням. Лекс також щотижня відвідує і підбадьорює дуже покаліченого чоловіка, з котрим вивчає Біблію. Він каже, що «допомога іншим приносить багато задоволення». Як стверджує Біблія: «Блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20:35).

Чи можете і ви поставити за мету допомагати іншим? Страждаючи від якоїсь хвороби чи вади, ви, ймовірно, будете особливо вмілим розрадником, бо, маючи проблеми, стаєте чутливішим до болю ближнього.

Спілкуйтесь з іншими. Медичні дослідження виявляють, що спілкування позитивно впливає на здоров’я, а його відсутність має негативні наслідки. Один науковець зазначає: «Взаємозв’язок між соціальним відокремленням та смертністю такий же... як між курінням... та смертністю». Він додає: «Поліпшення взаємин з іншими може бути важливим для здоров’я до тої ж міри, що й кинути курити». Не дивує, чому він дійшов висновку: вміння підтримувати контакт з людьми — «дуже важливе, щоб вижити»! (Приповістей 18:1).

Однак, як згадувалося в попередній статті, важко буває через те, що дехто з друзів перестав відвідувати вас. Задля вашого добра слід якось зарадити тому, аби самотність не поглиблювалась. Але як? Запрошуйте друзів до себе.

Старайтесь, щоб іншим було приємно вас відвідувати *. Цього можна досягти, обмеживши розмови про вашу  недугу, які можуть втомлювати гостей. Одна хронічно хвора жінка вирішила проблему, коли визначила, скільки часу розмовлятимуть з чоловіком про недугу. «Нам просто треба було витрачати на це менше часу»,— каже вона. Справді, не обов’язково, аби хвороба була єдиною темою для спілкування. Один чоловік відвідував друга, прикутого хворобою до ліжка. Вони розмовляли про мистецтво, історію і те, чому його товариш вірить у Бога Єгову. Той відвідувач сказав: «Він не дозволив, щоб хвороба взяла верх. Розмовляти з ним — справжнє задоволення».

Друзям також буде приємно провідати вас, якщо зберігатимете почуття гумору. До того ж сміх піде вам на користь. «Гумор допомагає давати собі раду в багатьох ситуаціях та з багатьма ситуаціями»,— вважає чоловік з хворобою Паркінсона. Безсумнівно, сміх може стати ефективними ліками. У Приповістей 17:22 говориться: «Серце радісне добре лікує». Навіть після кількох хвилин сміху ви почуватиметесь ліпше. Також «на відміну від певних ліків, сміх цілком безпечний, нетоксичний і приносить задоволення. Ми нічого не втрачаємо, окрім поганого настрою», зазначає письменниця Сузан Мілстрі Уеллс, котра також страждає від хронічної недуги.

Шукайте способів, як послабити стрес. Як підтверджують вивчення, через стрес симптоми хронічної хвороби посилюються, а коли його уникати — їх легше зносити. Отож, час від часу робіть якісь зміни (Екклезіяста 3:1, 4). Не дозволяйте, аби хвороба зайняла головне місце у вашому житті. Якщо недуга ув’язнила вас вдома, намагайтесь послабити емоційне напруження: слухайте спокійну музику, читайте книжки, довго приймайте ванну, пишіть листи або вірші, малюйте, грайте на музичному інструменті, спілкуйтеся з вірним другом тощо. Хоч труднощі не зникнуть назавжди, але це принесе тимчасовий перепочинок.

Якщо ви в змозі рухатись, підіть на прогулянку, за покупками, попрацюйте в саду, проїдьтесь машиною або, коли можливо, поїдьте кудись на відпочинок. Звичайно, через хворобу, мабуть, буде важче подорожувати, але ви подолаєте перешкоди, підготувавшись наперед та виявивши трохи фантазії. Наприклад, Лекс і Тінеке, про котрих вже розповідалось, здійснили подорож за кордон. Лекс пригадує: «Спершу ми були трохи напружені, але відпочинок вийшов просто чудовий!» Навіть коли хвороба є частиною вашого життя, вона не повинна панувати над ним.

Черпайте сили у вірі. Правдиві християни, котрі успішно справляються з серйозними недугами, стверджують, що віра в Бога Єгову й спілкування з християнським збором завжди дають їм потіху і силу *. Ось як дехто з них висловився щодо цінності молитви, вивчення Біблії, роздумів про майбутнє та відвідування християнських зібрань у Залі Царства.

● «Іноді я все ще почуваюсь пригніченим. Тоді молюся до Єгови, і він відновлює мою рішучість далі робити те, що можу» (Псалом 55:23; Луки 11:13).

● «Читання Біблії та роздумування над прочитаним надзвичайно допомагає зберігати душевний мир» (Псалом 63:7; 77:12, 13).

● «Вивчення Біблії нагадує мені, що справжнє життя — у майбутньому, і я не вічно буду інвалідом» (Ісаї 35:5, 6; Об’явлення 21:3, 4).

● «Віра в біблійну обітницю щодо майбутнього дає мені сили не турбуватись занадто про завтрашній день» (Матвія 6:33, 34; Римлян 12:12).

● «На зібраннях у Залі Царства я зосереджую увагу на чомусь позитивному, а не на хворобі» (Псалом 26:12; 27:4).

● «Підбадьорливе спілкування з членами збору зігріває моє серце» (Дії 28:15).

Біблія запевняє: «Добрий Господь, пристановище  Він у день утиску, і знає Він тих, хто на Нього надіється» (Наума 1:7). Близькі взаємини з Богом Єговою та спілкування з християнським збором — це джерело потіхи й сили (Римлян 1:11, 12; 2 Коринтян 1:3; 4:7).

Потрібен час

Згідно зі словами одного робітника соціальної служби, котрий допомагає людям справлятися з впливом хронічних недуг, вести успішне життя з важкою хворобою можливо лише «через деякий час, а не відразу». Будьте терпеливі, радить інший фахівець, бо ви набуваєте «цілком нових для вас умінь: жити з важким захворюванням». Не забувайте, що, навіть маючи позитивний склад розуму, ви, мабуть, переживатимете неприємні дні чи тижні, коли хвороба знесилюватиме до краю. Але з часом помітите поступ. Саме так було з однією жінкою, котра сказала: «Я так зраділа, усвідомивши, що впродовж цілого дня взагалі не думала про рак... Зовсім недавно це здавалося цілком неможливим».

Безсумнівно, поборовши страх, який огорнув вас на початку, і поставивши нові цілі, ви, мабуть, здивуєтеся, наскільки успішно зможете давати собі раду з хворобою. Про це говориться в наступній статті.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Буде легше справлятися з хворобою, якщо знатимете про неї більше.

[Ілюстрація на сторінці 8]

З допомогою інших Хелен пише підбадьорливі листи.

[Ілюстрація на сторінці 8]

«Я щаслива, що можу ділитися з іншими доброю новиною про Боже Царство».

[Ілюстрації на сторінці 9]

«Зрозумів, що, будучи паралізованим, можу зробити більше, ніж думав» (Лекс).