Як малята ростуть у природі

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ

НА ШИРОКИХ просторах африканської савани народилося маля. У променях вранішнього сонця гупнулось на землю. Мати нахиляється і ніжно піднімає своє мокре, лискуче дитя на слабкі ніжки. Збігаються інші матері й сестри, розглядають, торкаються, нюхають крихітку. Її вага лишень 120 кілограмів, зріст — 90 сантиметрів. Усі слони в стаді зворушені появою цієї малечі.

За тисячі кілометрів звідси, в Америці, до гілки дерева ліпиться мініатюрне гніздечко завбільшки з наперсток. Тут подружжя колібрі, кожне з яких не більше за летючу комаху, доглядає двох маленьких пташенят. Ці яскраві пташки, що літають з вражаючою швидкістю,— відважні батьки, вони не побояться відволікти на себе увагу великих тварин, або й людей, які занадто наблизяться до пташенят.

Маленькі тварини подобаються чи не всім нам. Дітей захоплює народження цуценят. А кого не зворушить те, як весело пустує кошеня, чіпляється за мамину шерсть малесенька мавпочка, визирає з безпечного гнізда крихітка-сова з широко розплющеними очима?

Не всі новонароджені малята такі безпорадні, як немовля людини. Декотрі, щойно їхні тоненькі ніжки торкнуться землі, вже можуть бігати. Інших полишають напризволяще, і вони мусять самостійно захищатись та боротися за життя. Однак малята багатьох видів тварин і комах виживають  завдяки дбайливому піклуванню батьків. Вони навчають малят, захищають, годують, доглядають та готують до самостійного життя.

Вони теж хороші батьки

Більшість комах, риб, земноводних та рептилій не дуже цікавляться своїми нащадками. Однак існують варті уваги винятки. Ось наприклад, грізний нільський крокодил. Ця холоднокровна рептилія виявляє неабияку батьківську турботу. Крокодили відкладають яйця у теплий пісок і залишаються неподалік, аби захищати своїх дитинчат, що незабаром вилупляться. Коли ж маленькі крокодильчики збираються вибратись зі шкаралупи, вони кличуть маму, щоб вона розкрила яйця. Потім крокодилиха своїми потужними щелепами ніжно збирає маленят і несе до води, де змиває з них пісок. Батько-крокодил теж, буває, перенесе та помиє діточок. Скількись-то днів крокодильчики тримаються у воді поблизу мами, як каченята біля качки. І не даремно, адже самиця крокодила грізна і сильна, тож надійно їх захищає.

Декотрі риби теж, виявляється, добрі батьки. Більшість прісноводних риб роду тілапій ховають ікру в роті. Вийшовши з ікринок, мальки плавають собі вільно, але не далеко від батьків. Щойно з’явиться якась небезпека, батько чи мати широко відкриває рота, а дітки мерщій туди й ховаються. Коли ж загроза мине, мальки випливають зі сховку і бавляться далі.

Мурашки, бджоли та терміти також неабияк турбуються про своїх дітей. Це суспільні комахи, вони живуть колоніями, разом будують захистки для яєць і запасають їжу для потомства. Усі знають, що так роблять медоносні бджоли. Ці працьовиті створіння спільно піклуються малечею у гнізді. Завдяки інстинктивній мудрості вони будують, ремонтують та чистять стільники для маленьких, навіть регулюють температуру та вологість.

Крилаті вихователі

Більшість птахів зарекомендували себе дуже хорошими батьками. Вони присвячують величезну кількість часу та енергії на вибір місця для гнізда, на його будування і виховання пташат. У результаті спостережень за птахом-носорогом в Африці виявилось, що один дбайливий самець протягом цілого 120-денного періоду висиджування пташат прилітав до гнізда 1600 разів і приніс  для самички близько 24 000 шматочків фруктів!

Альбатрос (Diomedea exulans) теж надійний годувальник сім’ї. Батько долає буквально тисячі кілометрів у пошуках їжі, поки вірна супутниця терпеливо чекає на нього в гнізді.

Деякі птахи в пустелях успішно напувають своїх спраглих малят у такий спосіб: летять до джерела, намочують оперення на грудях, повертаються до гнізда і дають пташатам воду, що скапує з пір’я.

Якщо ж прогодувати великий виводок стає не під силу, птахи певних видів знаходять «няньок». Ними зазвичай стають дорослі діти подружжя. Вони з готовністю допомагають годувати і захищати малечу.

Як батьки захищають

Захищати пташат доводиться постійно. Під час сильного дощу пернаті батьки закривають гніздо крильми, щоб діткам було тепло й сухо. Чудово ведуть домашнє господарство шпаки. Аби в гнізді не заводились воші і блохи, ці винахідливі пташини розкладають всередині й навколо гнізда часточки певних отруйних рослин. Таким чином вони мають засіб, що вбиває та відлякує паразитів.

Самиця вальдшнепа надзвичайно спритно захищає своє потомство. У разі небезпеки вона притискає пташеня лапками до грудей, розгортає крила і відлітає з цінним вантажем у безпечне місце. Деякі хоробрі батьки вправно удають поранених, щоб відволікти хижака від пташат. Б’ючи по землі крилами, ніби знесилюючись, мати заманює ворога подалі від гнізда, а потім припиняє гру та відлітає, коли вважає, що небезпека минула. Птахи, котрі мають гнізда на землі, відганяють небажаних гостей голосом. Якщо хтось натрапить на нору північноамериканської сови (Speotyto cunicularia), вона зашипить, як змія. Перші поселенці тих країв були впевнені, що ці маленькі сови живуть разом з гримучими зміями, та обходили совині гнізда якнайдалі!

Материнська опіка ссавців

Немає серед тварин більш турботливих батьків, ніж ссавці. Слонихи вірно опікуються своїми малятами, дбають про них довго — до 50 років. Слоненя дуже потребує материнської опіки. Величезним тілом мама ховає його від пекучого сонця, обережно годує, дозволяє, щоб слоненя своїм хоботком витягало з її рота і з’їдало шматочки рослин. Слониха регулярно купає своє дитя: розбризкує над ним воду і чистить хоботом. Вихованням слоненяти займається уся сім’я. Неабияку роль відіграють самиці в стаді, вони годують, вчать і захищають малечу.

Самиця іншого великого  ссавця, бегемота, народжує під водою. А бегемотики можуть ссати молоко повністю занурені та підіймаються на поверхню, тільки щоб вхопити повітря. Мати новонародженого самовіддано захищає своє дитинча.

Мартишки також добрі матусі. Народивши маля, перші години мартишка надійно тримає його принаймні однією лапою за шию або плечі. Перший тиждень мавпочка чи не весь час інстинктивно чіпляється за материну шерсть. Мама дозволяє тримати своє дитинча іншим самицям, тож вони пестять, чистять, обіймають і бавляться із потішним малюком.

Справді, тварини «інстинктивно мудрі» і, піклуючись своїм потомством, виявляють дивовижні здібності (Приповістей 30:24—28, НС). Їхня спроможність відчути потребу іншої тварини чи оцінити ситуацію і відповідно діяти, мудро скеровуючи свої кроки, аж ніяк не може бути результатом сліпого випадку. Така здатність тварин — результат мудрого задуму розумної особи, Творця всього існуючого, Бога Єгови (Псалом 104:24).

[Ілюстрація на сторінці 15]

Совенята.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Тілапії ховають ікру в роті.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу LSU Agricultural Center

[Ілюстрації на сторінці 16]

Крокодили переносять своїх малят.

[Відомості про джерело]

© Adam Britton, http://crocodilian.com

[Ілюстрація на сторінці 17]

Альбатрос із пташеням.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Птах-носоріг.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Шпак.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Вальдшнеп.

[Ілюстрації на сторінці 18]

Мама-гіпопотам — самовіддана захисниця своїх малят.

[Відомості про джерело]

© Joe McDonald

[Ілюстрація на сторінці 18]

Мама-бабуїн чепурить своє дитинча.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Мартишки.

[Відомості про джерело]

© Joe McDonald