Мінливі скульптури Намібії

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ПІВДЕННІЙ АФРИЦІ

СТИЛЬ митця не відзначається постійністю. Але це тільки на ліпше. Матеріалом йому служить пісок. Хто ж є тим митцем? Це вітер, який надає сипкому піску вигадливих форм. Мабуть, найбільш відома з них серпоподібна. З навітряного боку ця «скульптура» має положистий схил, а з підвітряного стрімкіший і коротший. Гребінь такої дюни здається гострим, наче лезо бритви, але його можна легко зруйнувати, штовхнувши ногою.

За цими мінливими скульптурами добре спостерігати в пустелі Наміб у південно-західній Африці. Тут деякі дюни сягають 400-метрової висоти і є найвищими у світі. За площею, однак,  ця пустеля менша від інших великих пустель. Вона простяглася на 1900 кілометрів вздовж берега Атлантичного океану, а ширина її становить біля 160 кілометрів.

Творчі пошуки інших митців

У цій далекій «скульптурній галереї» представлена творчість не тільки вітру. Коли уважніше оглянути дюни, можна помітити своєрідні твори інших митців. Приміром, ви бачите ніби на пісок недбало кинуто довгий, тонкий ланцюжок. Якщо почекати, з’явиться і сам майстер. «Ланцюжок» — це сліди жуків, які вночі бігають по пустелі. Поряд із «ланцюжком» пролягли симетричні ряди маленьких заглиблень. Це також сліди. Їх залишив коротковухий стрибунчик (Macroscelides proboscideus), поспішаючи у своїх справах. Атож, у цій далекій від цивілізації, ніби запустілій «галереї мистецтв», кипить життя.

На півночі вздовж Берега Скелетів видніються сліди інших митців-пустельників. Вони обробляють матеріал досить грубо, і кінцевий результат не відзначається довершеністю форм. Дивіться! Ось вони. Перестрибують через дюни. Видно, вони захоплені творчістю. Ці величезні створіння на диво швидко збігають по дюнах, а з під їхніх ніг пісок летить увсебіч. Більше того, вони не тільки бігають, а ще й ковзають, підгинаючи задні ноги, від чого в піску залишаються глибокі борозни. Вони поспішають до води, плескаються і пустують, наче безтурботні дітлахи. Ці скульптори — африканські слони, кожен з яких важить приблизно шість тонн!

Ще один митець-оригінал з незвичайними прийомами — гадюка Bitis peringueyi. На її малюнку — закарлючки. Гадюка залишає такі сліди, бо звивається, просуваючись уперед. Аж ось слід обривається і художниці ніде не видно. Куди ж вона поділась? Уважно придивившись, ви помітите в піску два ока-щілинки, що пильно вдивляються в вас. Решта її тіла занурена в пісок. Причаївшись, гадюка терпеливо чекає на здобич, приміром ящірку.

Один з візерунків на піску не приносить аж такої естетичної насолоди. Широкі колії залишив триколісний мотоцикл, що його спеціально сконструювали для цього регіону. Отже, людина теж залишає свій слід.

Поривчастий митець

Сліди на піску залишає багато створінь, всіх не перелічити. Серед них носороги, леви, жирафи й шакали, яких можна побачити у заповіднику Берега Скелетів та й в інших місцях.

Але вітер тут головний. Він визначає загальний вигляд галереї і переробляє все на свій смак. Він постійно щось змінює. Якби вам довелось побувати у цій галереї через рік після першого візиту, то ви б помітили, що за цей час декотрі дюни перекочували аж на 30 метрів! От що можуть робити намібійські вітри.

[Карта на сторінці 27]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

АФРИКА

НАМІБІЯ

[Ілюстрація на сторінці 26]

Коротковухий стрибунчик (Macroscelides proboscideus).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]

Des and Jen Bartlett