Труднощі об’єднаної Німеччини

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В НІМЕЧЧИНІ

«КОЛИ ми з батьками перетинали кордон між Східною Німеччиною та Західним Берліном, на мостах над автострадою стояли натовпи людей, махаючи руками та здіймаючи радісні оклики,— згадує Ронні.— Ми ходили по Кудам, торговельному центру в Західному Берліні, і коли люди дізнавались, що ми зі Східної Німеччини, то купували нам напої. Усі перебували в піднесеному настрої». Це було 10 листопада 1989 року, день після того, як впав Берлінський мур.

Піднесений настрій поширився поза Берлін і охопив усю Східну та Західну Німеччину, які тоді були двома окремими державами. «Венде», так звана мирна революція, яка призвела до розпаду тоталітарної держави, Східної Німеччини,— здивувала майже всіх. Минуть роки, а багато хто все ще згадуватиме «Венде», тобто «осінню революцію», як найщасливіший період за останні 50 років. Звичайно, ейфорія поступилася дійсності, отже маємо всі підстави запитати: яким стало життя після «Венде»? Чи можна чогось навчитися з того, що відбулось?

Кінець «холодній війні»

Завдяки падінню Берлінського муру більшість німців відчуло величезне полегшення. За деякими джерелами, майже тисяча людей загинуло на смертоносному кордоні між Сходом і Заходом. У жовтні 1990 року дві Німеччини з’єднались в одну державу — Федеративну Республіку Німеччини — з майже 80 мільйонним населенням. Німецька Демократична Республіка (НДР) — відома як Східна Німеччина — перестала існувати лише через 41 рік після свого зародження. Територію, яку колись займала НДР, поділено тепер на шість земель, котрі називають новими федеральними землями.

Світ був вражений, коли «Венде» прискорила розпад комуністичного блоку, розірвання Варшавського договору й кінець «холодної війни». Війська вороже настроєних супердержав, які коло 40 років стежили одне за одним через внутрішній німецький кордон, залишили землю Німеччини. Ці події відбулись без жодного пострілу.

Після возз’єднання у Німеччині відбулись разючі зміни, які переважно вплинули на життя у нових федеральних землях. Для багатьох людей такі зміни виявились більш драматичними, ніж можна було очікувати.

Нарешті свобода!

Найбільше люди НДР сподівались від «Венде» свободи. І не дивно, бо тоталітарна держава тримала своїх громадян у шорах. Наприклад, було важко або взагалі неможливо отримати візу, щоб перетнути внутрішній німецький кордон. І несподівано така зміна. Одна жінка вигукнула:  «Лише уявіть, ми можемо поїхати до Америки!» Багато хто був і є вдячний за те, що зміг об’єднатися з родичами та друзями з іншого боку кордону.

Завдяки такій свободі не лише люди зі Східної Німеччини отримали можливість їздити на захід, але й уродженці заходу змогли відвідувати схід. Таким чином визначні пам’ятки з нових земель, так би мовити, знову з’явилися на карті. Приміром, туристи можуть відвідувати Віттенберг, де Мартін Лютер розпочав Реформацію, завдяки чому зародився протестантизм. Також Майсен, місто, відоме фарфоровими виробами, які виготовляють вручну, і Веймар, що якийсь час був домівкою двох знаменитих письменників — Йоганна-Вольфганга Гете та Фрідріха Шіллера. У 1999 році Веймар було названо європейським містом культури, перше місто в колишньому комуністичному блоці, яке обдарували такою пошаною.

А як щодо свободи слова? Люди у нових федеральних землях можуть вільно висловлювати свої думки, не боячись, що їх підслухає «Штазі», або державна служба безпеки. Крім того, кожен може вибирати, які програми дивитись і що читати. Матіас пригадує: «Коли я навчався в школі, будь-які публікації, що вдавалось отримувати з Заходу, конфісковували».

А що сказати про свободу віросповідання? В НДР не схвалювалось сповідування релігії, отже понад 65 відсотків громадян не належали до жодної релігійної групи. Тепер усі мешканці возз’єднаної Німеччини мають свободу віросповідання вже понад десять років,— найдовший період з часу, коли Гітлер почав переслідувати релігійні групи у 1933 році. Але така свобода не означає, що релігія тут популярна. Провідні церкви вже певний час скаржаться, що їхній вплив послаблюється, а «Венде» прискорила цю тенденцію. Проте Свідки Єгови, які були під забороною й переслідувані у часи тоталітарного режиму, розширили свою діяльність. Впродовж минулих десяти років у нових федеральних землях Свідки побудували 123 Зали Царства й 2 Зали конгресів.

У нових землях повним ходом іде будівництво. Берлін знову став столицею і сьогодні надзвичайними темпами змінює своє обличчя. Всюди піднявся рівень інфраструктури, у тому числі затрачено великі кошти на дороги та залізниці. Дуже багато зроблено, щоб очистити навколишнє середовище та підняти рівень медичного обслуговування і соціального забезпечення до західних стандартів. Більшість громадян приєднаних федеральних земель погодяться, що тепер мають вищий рівень життя.

«То були добрі часи»

Однак дехто згадує період перед «Венде» з ностальгією. «То були добрі часи»,— сказала одна жінка. Що може бути доброго у тому, аби жити під диктатурою? Деякі люди пояснюють, що життя було стабільним та безпечним. Багато хто підтримував близькі стосунки з друзями та сусідами, завжди можна було сподіватись допомоги та підтримки. Згідно з Алленсбахським інститутом  дослідження громадської думки, «диктатура давала громадянам почуття моральної вищості та безпеки». Коли диктатура в НДР зникла, щезло почуття єдності.

Інший приклад: у 1980-х роках ціни на товари першої необхідності та різні послуги були низькими й кожен мав роботу. «Колись булочки коштували п’ять пфенігів, а тепер щонайменше в десять разів більше»,— скаржиться Бригітта. Після впровадження риночної економіки з її конкуренцією тисячі державних підприємств збанкрутували, що призвело до безробіття. У колишній Східній Німеччині в два рази більше безробітних, ніж на західному боці.

Дотепер витрати на об’єднання двох держав, за приблизними підрахунками, становлять 800 мільярдів доларів. Але й далі залишається багато роботи. Хто платить за все це? Частково кошти збирають за рахунок спеціального податку. Отже «Венде» зачепила не лише німецькі серця, але й кишені! Чи варто було докладати таких зусиль і чи гроші мудро використано? Більшість людей вважає об’єднання вигідним та корисним заходом — досягненням, яким слід пишатися.

Чого можна навчитись?

«Венде» показала, що заміна однієї форми правління іншою не задовольняє всіх. Чимало людей, навіть тих, хто вважає «Венде» корисною, дійшли висновку, що життя в конкурентному капіталістичному суспільстві може так само розчаровувати, як і життя під тоталітарним режимом. Звичайно, всі бажають насолоджуватись свободою і добробутом. Але коли платою за ці вигоди є життя, позбавлене теплоти у стосунках і взаємного зацікавлення, початкова ейфорія може швидко минути.

У нещодавньому повідомленні з міста Дессау, що у колишній Східній Німеччині, зазначалось: «Минуло десять років з часу об’єднання; було витрачено мільярди доларів, щоб вивести цю територію зі стану, в якому вона перебувала за минулих неспокійних часів». Незважаючи на це, чимало людей, здається, поки що незадоволені результатами.

За повідомленням Алленсбахського інституту, багато хто вважає, що «крім планової та вільноконкурентної економіки повинен бути третій спосіб», аби керувати людськими справами. Цей погляд поділяють Свідки Єгови.

Вони вважають, що жодна політична чи економічна система, придумана людьми, ніколи не задовольнить усіх потреб людства. Свідки знають, що це зробить лише Месіанське Царство Творця. Згідно з Біблією, незабаром цей небесний уряд установить справедливе та кероване любов’ю правління над землею. Те Царство об’єднає всі народи землі й дасть змогу не лише німцям, але й усім людям жити в мирі одні з одними. Яким же благословенням буде таке Царство! (Даниїла 2:44).

[Карта на сторінці 23]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Бонн

Берлін

Віттенберг

Веймар

[Ілюстрація на сторінці 24]

Люди повсюдно вітали падіння Берлінського муру та усунення кордону — події, які принесли їм полегшення.

[Відомості про джерело]

Фото: Landesarchiv Berlin

[Ілюстрація на сторінці 24]

Контрольно-пропускний пункт «Чарлі», берлінський символ «холодної війни», колись і тепер.

[Відомості про джерело]

Фото: Landesarchiv Berlin

[Ілюстрація на сторінці 25]

Ставши столицею держави, Берлін змінює своє обличчя.

[Ілюстрація на сторінці 25]

На сьогодні Свідки Єгови побудували у нових федеральних землях 123 Зали Царства.