Чи достовірна біблійна історія?

ВОНИ осуджували правителів, критикували священиків, докоряли простим людям. Вони навіть виявляли перед іншими власні вади та гріхи. Їх переслідували й утискали, а декого за те, що говорив та писав правду, навіть вбили. Ким вони були? Біблійними пророками, багато з яких брали участь у написанні Святого Письма (Матвія 23:35—37).

Пейдж Сміт у книжці «Історик та історія» (англ.) пише: «[Євреї] були такі ж безжалісні до своїх героїв, як і до лиходіїв, не шкодували ані своїх ворогів, ані себе самих, бо писали під пильним оком Бога і, якби приховували факти, то нічого не набули б, але багато втратили». Сміт також сказав, що «порівняно з нудною хронологією войовничих царів Сирії чи Єгипту, розповідь про страждання та перемоги вибраного Богом народу... видається захопливою історією. Єврейські літописці виявили один із найважливіших елементів історії — її творять реальні люди з усіма своїми вадами та недоліками».

Крім того, біблійні письменники були точні навіть у найменших дрібницях. Проаналізувавши Біблію у світлі світської історії та археології, Вернер Келлер у передмові до своєї книжки «Біблія як історія» (англ.) написав: «З огляду на незліченну кількість достовірних, добре підтверджених фактів, наявних нині... в моєму розумі продовжують лунати слова: «І все-таки Біблія має рацію!»

Захоплива історія з яскравими уроками

Більшість біблійних письменників були простими людьми: рільниками, пастухами й рибалками. Однак те, що́ вони записали протягом близько 1600 років, вплинуло на людей сильніше, ніж будь-які інші древні чи сучасні твори. Крім того, їхні писання зазнавали нападок з усіх сторін, але зусилля противників були даремні (Ісаї 40:8; 1 Петра 1:25). Нині ціла Біблія або її частини доступні 2200 мовами — чого не скажеш про жодну іншу книжку! Чому ж вона така популярна? На це запитання допоможуть відповісти нижчеподані біблійні вірші.

«Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17).

«Все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (Римлян 15:4).

«Усе це трапилось з ними [ізраїльтянами], як приклади, а написане нам [християнам] на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов» (1 Коринтян 10:11).

Дійсно, Біблія, бувши божественно натхненою та збереженою розповіддю про реальних людей — і тих, хто мав Боже  схвалення, і тих, хто не мав,— стоїть вище за всі інші книжки. Її аж ніяк не назвеш сухим переліком наказів і заборон або збіркою цікавих оповіданнячок для дітей. Щоправда, Бог використовував людей, аби записати Біблію, але від цього вона стала лише привабливішою і ось уже впродовж багатьох століть зворушує серця читачів. Археолог Вільям Олбрайт сказав: «Глибокі моральні й духовні істини Біблії, які являють виняткове об’явлення Бога людям, представлене за допомогою прикладів з життя, сьогодні такі ж актуальні, як дві або три тисячі років тому».

Щоб проілюструвати неминущу цінність Біблії, повернімося до початку людської історії, куди нас може запровадити лише Біблія, і розгляньмо деякі уроки з книги Буття.

Своєчасні уроки зі стародавньої оповіді

У книзі Буття серед усього іншого можна знайти інформацію про початок людської родини, наприклад імена перших людей тощо. Стосовно цього питання жодна інша історична праця не подає стільки подробиць. «Але навіщо нам сьогодні знати про своїх перших предків?» — можете ви запитати. Бо, виявивши, що всі люди, незалежно від кольору шкіри, племені та національності, мають тих самих прабатьків, книга Буття усуває будь-яку підставу для расизму (Дії 17:26).

Крім того, ця книга подає керівництво у питаннях моралі. Вона містить розповідь про Содом, Гоморру та поблизькі міста, які Бог знищив через велике статеве зіпсуття їхніх мешканців (Буття 18:20—19:29). У 7-му вірші книги Юди говориться: «Содом і Гоморра та міста коло них... чинили перелюб та ходили за іншим тілом, понесли кару вічного огню, і поставлені в приклад». Бог не  дав жителям Содома та Гоморри жодних моральних законів, однак наділив їх, як і всіх інших, сумлінням. Тому він мав право притягти цих людей до відповідальності за їхні вчинки (Римлян 1:26, 27; 2:14, 15). Подібно й сьогодні Бог покличе всіх людей до відповідальності незалежно від того, чи вони визнають його Слово, Святу Біблію, чи ні (2 Солунян 1:8, 9).

Урок історії щодо спасіння

Рельєф на арці Тіта в Римі зображає римських солдатів, які після зруйнування Єрусалима в 70 році н. е. виносять храмове священне начиння. З рук римлян загинуло понад мільйон євреїв. Але слухняні християни завдяки Ісусовому попередженню врятувалися: «Коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях,— хай не вертаються в нього! Бо то будуть дні помсти» (Луки 21:20—22).

Горе, яке спіткало Єрусалим,— це не просто стародавня історія. Воно є прообразом більшого горя, що незабаром прийде на цілий світ. Але знову будуть ті, що врятуються. Їх названо «натовп великий... з усякого люду, і племен, і народів, і язиків». Вони «прийшли від великого горя» завдяки своїй вірі у пролиту кров Ісуса — вірі, міцно вґрунтованій на Біблії та її пророцтвах (Об’явлення 7:9, 14).

Історія, яка вже ніколи не повториться

Сьогодні ми живемо в час панування Англо-Америки — останньої зі світових держав, згаданих у біблійному пророцтві. З історії видно, що ця держава, подібно до своїх попередниць, також повинна впасти. Але як? Біблія каже, що кінець її буде дійсно незвичайним. Ось що Слово Боже, вказуючи на 1914 рік, говорить про правлячі політичні держави, або «царства», у Даниїла 2:44: «За днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки».

Так, Боже Царство — його небесний уряд на чолі з Ісусом Христом — знищить в Армагеддоні, апогеї вищезгаданого «великого горя», всі сліди деспотичних людських урядів. І вже ніколи те Царство «не буде віддане іншому народові», тобто не буде повалене й не втратить своїх позицій. Його володіння сягатимуть «аж до кінців землі» (Псалом 72:8).

 Нарешті закінчиться період жорстокого панування фальшивої релігії, деспотичної політики та пожадливої комерції. У Псалмі 72:7 дається така обітниця: «Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий — аж поки світитиме місяць». На нашій планеті царюватиме не егоїзм та гордість, а любов — найвидатніша Божа риса (1 Івана 4:8). Ісус сказав: «Любіть один одного». Щодо цього історик Вілл Дюрант зазначив: «Найважливіше, чого я навчився з історії, підтверджує слова Ісуса. (...) Найбільшу користь у світі приносить любов».

Любов до людей спонукала Бога натхнути написання Біблії. Лише ця книга змальовує минуле, сьогоднішнє і майбутнє в правильному світлі. Тож прийміть життєдайну звістку Біблії, приділяючи час на її вивчення. Щоб допомогти вам у цьому, Свідки Єгови, слідуючи Ісусовому наказу, діляться «Євангелією Царства» з усіма людьми. Незабаром проповідування цієї доброї новини стане чимось більшим, ніж пророцтво. Воно стане живою історією (Матвія 24:14).

[Вставка на сторінці 9]

«І все-таки Біблія має рацію!» ВЕРНЕР КЕЛЛЕР.

[Вставка на сторінці 11]

«Глибокі моральні й духовні істини Біблії... сьогодні такі ж актуальні, як дві або три тисячі років тому»

АРХЕОЛОГ ВІЛЬЯМ ОЛБРАЙТ.

[Ілюстрації на сторінці 9]

Моавський камінь. Містить розповідь царя Меші про війну між Моавом та Ізраїлем (2 Царів 3:4—27), назви різних біблійних місцевостей та Боже ім’я, написане давньоєврейськими літерами.

[Відомості про джерело]

Musée du Louvre, Paris.

Срібний динарій. Зображено Тіберія Цезаря із короткою присвятою (Марка 12:15—17).

Хроніка Набоніда. Клинописна табличка, яка підтверджує несподіване падіння Вавилону перед Кіром (Даниїла, розділ 5).

[Відомості про джерело]

Фотографія з люб’язного дозволу Британського музею.

Кам’яна плита. Містить ім’я Понтія Пилата латиною.

[Відомості про джерело]

Photograph © Israel Museum, Jerusalem; courtesy of Israel Antiquities Authority.

Тло: сувій Мертвого моря. Вивчення тексту книги Ісаї засвідчило, що ця книга протягом понад 1000 років переписування залишилася майже без змін.

[Відомості про джерело]

Shrine of the Book, Israel Museum, Jerusalem.

[Ілюстрації на сторінці 10]

Рельєф на арці Тіта підтверджує зруйнування Єрусалима в 70 році н. е.

[Відомості про джерело]

Soprintendenza Archeologica di Roma